В ніч на 30 листопада у 89 років у Москві помер відомий радянський режисер Ельдар Рязанов. 80-річний український кінорежисер Олександр Муратов згадує, що у важкі брежнєвські часи фільми Рязанова любила навіть партійна верхівка.
Чим особисто для вас були фільми Рязанова?
Суспільним явищем, легендою просто. Вони стали частиною життя Радянського Союзу. Він був людина дуже розумна і обдарована. Умів розрахувати свій фільм так, що він був цікавий мільйонам людей, не втрачаючи якості. Бо можна купити людей і на мило всяке бездарне. Він до цього не опускався. Бо людина дуже невибаглива в принципі істота.
А він і мистецький рівень тримав досить високий. Не скажу, що я великий прихильник "С легким паром". Але це культуртрегерське явище було. Якби не Рязанов, ніхто б серйозно не звернув увагу на вірші Цвєтаєвої і Ахмадуліної. Бо ж знаєте як у нас "люблять" справжню поезію.
Все ж таки його фільми намагалися якось вплинути на життя суспільства. Створення фільму — дуже складний процес. Навіть погані фільми вимагають багато зусиль і здоров'я. І коли вони марно витрачаються ні на що, тільки щоб розважити людину на час перегляду — мене це ніколи не приваблювало. Його ж фільми вчили людей жити.
Як йому це вдавалося?
Коли людина поводиться неприродно і хоче щось з себе показати, нічого не виходить. А для нього все було природно. Він був інтелігентом.
Ельдар не був ніколи комедіографом. Просто є випадки в житті, які самі по собі викликають сміх. Він це використовував. Завдяки цьому сміхові сприймалися і дуже серйозні речі. Шкода, що він пішов з життя. Не можу сказати, рано чи пізно. Тільки Господь Бог це визначає. Він дуже порядна людина був. Коли всі підписали "Крим — наш", він категорично відмовився і навіть виступив іронічно, хоча був уже дуже хворим на цей час.
Може, події останніх пару років на на нього теж впливали?
Не думаю. Він був дуже хворою людиною. Помер від хвороб. Мав хворі легені, серце. Йому було важко ходити. До того був людина досить огрядна. У нього ще у 80-х явно зайва вага була. Він любив поїсти. Особливо коли це смачне. У Піцунді смакував грузинські страви. Виходив у ресторани в Піцунді, там такі шашлики в ресторані були, о! Він був небідна людина, багато заробляв. За фільми одержував найвищу оплату. 8 тисяч постановочної винагороди за фільм, а за сценарій 4 тисячі. За 12 тисяч можна було купити дорогий автомобіль. Ще ж і зарплату отримував. У Піцунді він відпочивав у 70-х-80-х роках. Щоразу як приїздив, я його там заставав. Він не з усіма любив спілкуватися. Ми грали з ним в більярд і трошки якось розмовляли. Але наші розмови були більше "пейзажного" характеру — яке море, яка природа, яка погода. Про мистецтво і життя ми з ним не говорили.
Ельдар Рязанов творив у брєжнєвсікі часи. Його фільми не цензурували? Чи він був завжди обласканий владою?
Він знав таку річ: влада - це теж звичайні глядачі. Багато його фільмів від цензури рятував саме Брєжнєв. Бо він людина був примітивна і не читав між рядків — дивився фільми як простий глядач. Не хотіли випускати на екрани "17 миттєвостей весни" - казали, що там нацистське керівництво показано таким, як у нас партійне. А подивився Брежнєв, йому просто сподобалось, і сказав: "Штирлицу дать Героя СРСР". Потім йому пояснили, що Штірліц — це кіногерой, а не реальна особа.
3 
4880
Коментарі