Коріння "блатної" культури йде з радянських часів. За Берії спеціально випускали зеків для залякування населення. Про це Gazeta.ua розповів художник Сергій Коляда.
"Не хочу образити нормальних людей з Донецька, але так сталося, що на сході і півдні України жлобська культура розвинулася більше, - пояснює художник. - Зараз там багато підприємств позакривалися. Саме через економічні негаразди гопники продовжують там існувати, у них народжуються такі самі діти."
Сергій Коляда почав вивчати жлобство на початку 1990-х, коли навчався в університеті в Запоріжжі.
"Я виходець з маленького міста Бердянськ, де провів спокійне радісне дитинство. А Запоріжжя велике місто, де багато заводів, - розповідає Коляда. - Там щодня зустрічав хлопців, яких зараз називають пацанчиками чи гопніками. Часом вони "наїжджали" навіть у денний час. Тоді гопники виглядали по-іншому. Не носили спортивних костюмів, бо ті були дорогі. Одягали величезні грузинські кепки, які називалися "аеродроми", фуфайки, махєрові шарфи і дуже широкі штани "нєзаужіниє". У 1989-ому такі до мене причепилися, бо я носив джинси. Сказали: "Родіну пазоріш, падла". Їх було з десяток, мене вдарили по носу, я десь відмахнувся і втік. В університеті не дали довчитися. Бо я приймав участь у Народному Русі, малював політичні карикатури до газет. Так набридло середовище, що вирішив покинути Україну. В 1991-ому їздив до Швеції просити політичний притулок. У цей час в Москві був путч. Але таки потім повернувся."
У 1997-ому Коляда переїхав до Києва і поселився на Троєщині.
"У столичних галереях бачив "прічьосане" мистецтво або абстракції: кольорові плями два на два, моя третя. Це було не цікаво. Мене вразили соціальні контрасти в столиці, тому почав малювати правду. І ходити до цих галерей пропонувати своє мистецтво. Мені всюди відмовляли, - каже художник. - Наприклад, намалював київський генделик, у якому сидять якісь п'яниці. А на задньому фоні - "Любителька абсенту" Пікассо. Таке поєднання цікаве іноземцям. Є картина "З Різдвом Христовим". На ній показано застілля, де присутній священик, депутат. І всі смачно їдять, що аж не лізе. Роботи багатьох зацікавили. Почав продавати картини. Найдорожчу продав за 2 тисячі доларів. Починав з 50-ти. Спочатку купували іноземці. Знайшов пару з Голландії, що працювали в посольстві, купили кілька робіт. Потім запрошували до себе на тусовки. Навіть посол із Південно-Африканської Республіки замовив мені Нельсона Манделу. Іноземці казали, що я другий Енді Воргол. Вони не знають, що він має українське коріння."
3 
4880
Коментарі
3