Керівник програм Літературного будинку в Інсбруку 30-річна Ґабі Вільд каже, що в Австрії літературні будинки популяризують літературу так само, як кінотеатри - кіно. Але, на відміну від кінотеатрів, залучають у свій репертуар тільки найкращих письменників і авторів. Габі Вільд взяла участь у дискусії з українськими письменниками в рамках Фестивалю української літератури, який пройшов в Іннсбруку з 17 до 19 жовтня.
- Це давня традиція в кожному місті в німецькомовному просторі мати свій літературний будинок. Головне завдання нашого - пропагувати місцевих тірольських письменників і загальну австрійську літературу. Ми отримуємо фінансову підтримку від міської влади, обласної влади і самої держави. І завдяки цьому всі виступи тут письменників для публіки безплатні. А ми оплачуємо письменникам проживання в готелі, дорогу і гонорар за виступ. Письменник отримує гонорар від 300 до 700 євро за виступ, тобто, тільки на приїзд одного письменника у нас іде 4 тисячі Євро.
- Ви так популяризуєте літературу, щоб люди сприймали похід до літературного будинку, як похід в кіно?
- Ми працюємо так, як працюють кіноклуби: вони вставляють в програму тільки дуже якісне кіно, а не масове і не дешеве, - щоб утримувати рівень. Ми обираємо тільки письменників і книжки, які справді є якісною літературою. Цим наша робота відрізняється від роботи звичайних бібліотек, які популяризують загальну і масову літературу. До бібліотек приходить менше інтелектуальної публіки, ніж в будинки літератури.
- Що означає для вас "якісна література"?
- Для мене дуже важливо, щоби і рівень мови, і історія книжки були найвищого ґатунку. І щоб за цією мовою стояли серйозні проблеми, цікава історія.
- Які серйозні проблеми і теми цікавлять зараз інтелектуального австрійського читача?
- Завжди на першому місці велика політична історія, навіть за межами Австрії. А також маленькі історії звичайних людей - історії кохання, конфліктів, родини.
- Вас цікавить історія українська?
- Ми запрошували і запрошуємо письменників разом з інститутом славістики з Польщі, Сербії, Хорватії, Словаччини. З України ми співпрацювали з Андрієм Курковим, Юрієм Андруховичем. Поки що тільки з цими двома.
- Ви читали їхні книжки?
- Так. Андруховича я знаю з часів "Московіади". Після 2004 року багато цікавих українських письменників з'явилися в німецьких перекладах. Зрозуміла, що проблема самоідентифікації в україні - найгостріша. Тому що українці голосніші, більш конкретні і більш критичні. Німці більше в роздумах. Життя у нас дуже стабільне, люди живуть зручно, і давно уже не було у нас ніяких проблем, які би спровокували літературну реакцію. Тому, звичайно, цікаво читати книжки з країни, ле щось відбувається, де відбуваються якісь турбуленції, постійно йдуть зміни. І в цьому сенсі, звичайно, українські книжки цікавіші і гостріші, тому що в Австрії все спокійно. І письменники теж заспокоїлися.
- Як вам здається, інтерес до українських письменників не погас після революції? Чи немає нових інформаційних поштовхів?
- Помаранчева револбюція привернула увагу всіх читачів до україни, нещодавній чемпіонат з футболу теж. Всі подивилися, задумалися поговорили. Але це тимчасові теми, інтерес до яких з часом згас. Але з нашого боку завжди був інтерес до колишніх австрійських земель Буковини й Галіції, і австрійські читачі хочуть читати книжки на ці теми.
- Австрійці їздять у Галичину шукати своє коріння?
- У нас колись виступав чоловік, який жив колись в молодості в Галичині, а потім повернувся до Австрії. Розповідав про своє дитинство, і зал був повний, люди стояли. Тягне нас на Західну україну ще й через те, що це коріння Пауля Целана і Рози Ауслендер.
- Чи відрізняють австрійські читачі українське від російського і радянського?
- Звичайна публіка і досі не знає майже нічого про Україну, а люди, які цікавляться, знають. Я двічі була в Україні, але коли комусь казала, що їду в Україну, люди стенали плечима і перепитували, що це за країна.
- Які у вас враження від України?
- В Москві і Петербурзі, я помітила, що там люди тримають дистанцію і не дуже довіряють незнайомцям. А Україна залишила враження країни відкритих людей.
3 
4880
Коментарі
22