Американський фільм "Сила волі" вийшов в український прокат 21 липня. Стрічка присвячена успіху американського легкоатлета Джейсі Оуенса на Олімпійських іграх у Берліні 1936 року. Тож дата релізу невипадкова – напередодні круглої річниці берлінських змагань і старту нової Олімпіади, що відбудеться в Ріо-де-Жанейро.
В принципі, ця пригода добре відома усіх, хто хоч так-сяк цікавиться історією спорту. Олімпійські ігри у Берліні відбувалися під патронатом фюрера Адольфа Гітлера. Змагання повинні були засвідчити не лише те, що Німеччина нарешті оклигала від поразки у Першій світовій війні. Гітлер бачив ігри як тріумф нацистської ідеї над рештою світу. Звісно, перемоги "расово правильних" атлетів мали стати однією з запорук виконання цього плану. Та на перешкоді став Джейсі Оуенс. Чорношкірий спортсмен виборов чотири золоті медалі – у бігу на 100 метрів, 200 метрів, стрибках у довжину та естафеті 4х100 метрів.
Здавалося б, усі передумови для успішної драми вже є. Тут не потрібно нічого додумувати. Історія цілком повноцінна: з зав'язкою, розвитком, кульмінацією і розв'язкою-"гепіендом". Але тільки не для Голлівуду. Автори фільму примудрилися запхати в драму Джейсі Оуенса кілька десятків мікродрам. Як наслідок – ледь не кожні 10 хвилин на екрані виникають ситуації, задля розплутування яких герої повинні докласти чимало зусиль. Чи не кожне розплутування супроводжується пафосними монологами.
Ось лише короткий перелік цих мікродрам. Напередодні своїх перших серйозних змагань Джейсі випадково отримує травму – попри це перемагає, паралельно встановивши кілька світових рекордів. Щойно налагодивши стосунки з тренером,Джейсі вирішує залишити спорт заради заробітку – і отримує від тренера щомісячну дотацію. Вже перед відправленням на Олімпіаду Джейсі представник спільноти чорношкірих переконує його не їхати в Берлін – роздуми тривають до останньої ночі перед відправленням. Плюс любовна лінія. Плюс паралельна оповідь про з'ясування стосунків між американським олімпійським комітетом і організаторами ігор. Плюс маса інших інтриг.
Проблема одна – глядач знає заздалегідь, що всі проблеми вирішаться, і врешті-решт Джейсі здобуде свої медалі, а обурений Адольф Гітлер піде геть зі стадіону. Тож усі ці мікродрами радше веселять, а не інтригують.
Рекомендую фільм усім любителям тридцятих. Антураж того часу передано справді шикарно. Вражають костюми, інтер'єри, фасади та інші подробиці. А історичні моменти – як то нагородження Джейсі після змагань зі стрибків – зняті з фотографічною точністю. Єдине, чого бракує – так це хоча б якогось елементу несподіванки. Наприклад, щоб в кінці на головну трибуну Олімпійського стадіону вбігли "Безславні виродки" на чолі з Бредом Пітом, і перестріляли усю нацистську братію.
Хоча це вже зовсім інша історія.
3 
4880
Коментарі