Враженнями про перемогу Джамали на Євробаченні в ексклюзивному інтерв'ю gazeta.ua поділився Борис Єгіазарян, відомий український художник вірменського походження.
Коли Джамала співала, я, дорослий чоловік, заридав, як і багато глядачів під час її виступу. Моє вірменське серце відчуло в її пісні нескінченний біль кримсько-татарського народа, біль українського і навіть вірменського народів, які також пережили геноцид. Весь цей страх, несправедливість, ця пам'ять є і в її серці, в її генах, і все це звучало у пісні "1944", коли вона, як дитина, простягнула руки до Бога з проханням про життя, благословення, про милосердя і любов. Відчувався у цьому і вогняний дух українського Майдану.
Борисе, ви, напевно, стежили за Євробаченням з більшою увагою, ніж звичайний глядач?
- Безумовно. Я знаю і дуже люблю Джамалу, я завжди пишався і пишаюсь, як і багато з нас, і захоплююсь цією чудовою і скромною, розумною, безпосередньою дівчинкою. Я, звичайно, дуже за неї переживав.
Вас щось змушувало сумніватись у її перемозі?
- Ні, але були тривожні моменти. По-перше, я бачив недолік сценографії, який помітив ще у півфіналі. Безумовно, Джамала прекрасна, сильна і найбільш унікальна серед усіх конкурсантів. Але навіть у росіянина Лазарєва сценографія підкреслювала і доповнювала образ виконавця. У нас оформлення також було яскравим і відповідало духу пісні, але з графікою все-таки переборщили – така моя думка як художника. У деякі моменти всю картинку настільки заповнювали численні червоні плями, що вони поглинали навіть силует співачки, і тоді візуальна подача заважала її неймовірно артистичній пластиці. Я розумію, що для масового глядача необхідно яскраве сценічне виконання, та боявся, що тут виникне ефект перегравання, адже це не лише потужна і виразна пісня – а й сама Джамала на сцені неймовірно артистична, щира і природна.
Але ви згодні з тим, що її виступ був найкращим?
- За великим рахунком, виступ Джамали став найкращим не просто на Євробаченні-2016, а й серед усіх конкурсів багатьох попередніх років. Її перемога - це не просто гордість України. Це перемога Європи у світі, де триває боротьба цінностей, за які люди вимушені віддавати життя, втрачати свободу (як Надія Савченко і багато інших), коли в багатьох країнах, включаючи Україну і мою Вірменію, тривають військові дії, щодня гинуть люди. І хоча офіційно Євробачення жодним чином не пов'язане з політикою, Джамалі вдалося торкнутись дуже серйозного питання світового, загальнолюдського значення, проникаючи в серця людей силою музики, спонукаючи глядачів прислухатися до тих голосів, яких не чують або не хочуть чути багато політиків.
А її заключні слова про те, що свою творчість вона присвячує миру – оці її прості слова звучали сильніше, ніж усі офіційні виступи високопосадовців в ООН чи у Європарламенті. Звісно, багато хто (як і я) чекав, що Джамала все одно скористається цим моментом, щоб озвучити надзвичайно тяжкі проблеми кримськотатарського народу, що виникають сьогодні в Криму, привернути увагу політиків на ситуацію, що склалась. Але вона обрала більш високий рівень – рівень посла миру, і її голос дійсно був почутим мільйонами людей як голос України.
Ви говорили про державну місію Джамали – у чому вона, на вашу думку, полягає?
- А це вже стосується наступного конкурсу Євробачення, який тепер пройде в Україні. Я думаю, Джамала подбала про національну безпеку України (сміється). Нехай Путін лише спробує ще раз сунутись зі своїми військами на українську землю. Тепер світ бачить цих фантастично сильних українок - Джамалу, Надю Савченко, наших ніжних, мудрих і неймовірно стійких жінок.
А як, на вашу думку, на творчість і життєву стійкість Джамали вплинуло виховання?
- Про це з радістю скажу. Знаєте, мене завжди зворушувало те, як вона любить і пишається батьком, з якою ніжною вдячністю любить маму. Джамала розповідала, як у молодості її батьки таємно повертались до Криму, як її батько хотів жити в Малореченському, звідки його родину раніше депортували. На початку 80-х він як кримський татарин не міг отримати там житло. Це дивовижна вірменська жінка, їй самотужки довелось подолати в Криму багато труднощів, щоб утілити в життя мрію свого чоловіка про дім на рідній землі. Три роки вони могли зустрічатися лише таємно. На щастя, тоді усе склалося добре. Сусанна не приховує і любить розповідати, як батьки з раннього дитинства її виховували, наповнюючи дім звуками класичної музики – тепер це виховання відчувається і в її творчості. Дуже шляхетна родина, представники особливого, аристократичного народу. Адже кримські татари пронесли через усі жорстокі випробування долі не злобу і агресію, а незламний мирний дух, чисту совість і тонке відчуття справедливості.
Що скажете Джамалі при зустрічі?
- Зараз багато шанувальників, котрі й не знайомі з Джамалою, по-дружньому називають її Джа. Звучить дуже гарно, адже це співзвучно з вірменським "джана" - "люба, рідна". Так скажу їй і я: Джа, джана, дівчинко моя рідна, ми всі тобою пишаємось, твоєю любов'ю до батька, матері, до твого народу і України, пишаємося твоєю людяністю. Бог дав тобі великий дар, за який ти віддячила любов'ю. Браво, Сусанна! Браво Джа!
5 
4880
Коментарі