Тим, як Національне антикорупційне бюро "перевірило" законність придбання елітної квартири народним депутатом Сергієм Лещенком, відомство остаточно підірвало репутацію нових антикорупційних органів.
Останні й доти не показували серйозної ефективності — незважаючи на вкладені в їхнє створення державою та західними донорами сотні мільйонів гривень. Тільки 2016-го бюджет НАБУ становив близько 500 млн грн на майже 500 співробітників. Чого лишень вартий той факт, що за рік роботи Національного антикорупційного бюро та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури не було доведено до кінця жодної гучної справи. Хоча гучних заяв про їхнє відкриття з боку керівництва НАБУ і САП не бракувало.
Ці невдачі керівники нових антикорупційних структур виправдовували низкою незалежних від них причин: корумпованістю старої нереформованої судової системи, організаційними складнощами формування своїх органів, недосконалістю законодавства тощо. Проте у випадку з розслідуванням щодо квартири депутата Лещенка в НАБУ були всі козирі для ефективного розслідування. Оскільки:
— "справа про квартиру" повністю підпадала під юрисдикцію НАБУ;
— була вимога одразу двох парламентських фракцій — "Народного фронту" й Радикальної партії — до НАБУ розслідувати цю справу;
— закон "Про Національне антикорупційне бюро України" і Кримінально-процесуальний кодекс чітко визначають порядок розслідування таких справ.
Проте керівник НАБУ Артем Ситник, порушуючи закон, по-перше, не вніс до єдиного реєстру досудових розслідувань депутатські звернення щодо розслідування можливої корупції в діях Лещенка. Хоча, згідно із законом, НАБУ зобов'язане було зробити це протягом доби.
По-друге, замість повноцінного розслідування відомство Ситника "перевірило" законність придбання Сергієм Лещенком квартири. У підсумку за один тиждень бюро розібралося з цією справою, встановивши факт скоєння депутатом лише невеликого адміністративного порушення при купівлі житла.
Це виразно контрастує з іншими резонансними справами. Їх НАБУ і САП спочатку по максимуму "розганяють" в інформаційному просторі, а потім місяцями не можуть представити громадськості жодних підтверджень обґрунтованості своїх звинувачень. Наприклад, так було з розслідуванням щодо житла прокурора сил АТО Костянтина Кулика і відповідності цього житла задекларованим прибуткам. Цією справою бюро безрезультатно займається ще від зими.
До речі, Кулик після прецеденту з квартирою Лещенка потролив НАБУ. Генпрокурор Юрій Луценко розповів в інтерв'ю, що "Кулик узяв те, в чому його звинуватив Лещенко — текст заяви збігається один в один — тільки замінив своє прізвище на прізвище Лещенка і в такому вигляді подав до НАБУ. Цікаво, що з цього вийде". Керівник Генпрокуратури висловив припущення, що реакція НАБУ на цю заяву Кулика стане прекрасною "перевіркою бюро на об'єктивність".
Так само безрезультатно впродовж 10 місяців НАБУ займається іншою гучною справою — колишнього народного депутата Миколи Мартиненка. Розпочате відомством розслідування за зверненням Лещенка буксує — Мартиненку навіть підозри не висунули. Що не заважає НАБУ і САП регулярно синхронно нагадувати про цю гучну справу.
Зате у справі щодо квартири Лещенка керівник САП Назар Холодницкий, навпаки, зберігає мовчанку. Обмежившись формальним дорученням НАБУ "перевірити інформацію, викладену в засобах масової інформації відносно законності придбання у власність народним депутатом Сергієм Лещенком квартири в місті Києві". І такою ж формальною констатацією, що "у разі встановлення ознак злочину, антикорупційними органами будуть вжиті усі передбачені законом заходи для притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності".
Можливе пояснення різниці в темпах і результатах розслідувань НАБУ і САП у справах Кулика й Мартиненка, з одного боку, і Лещенка, з другого, — полягає в тому, що Ситник і Лещенко є партнерами. ЗМІ неодноразово писали про політичне партнерство між Ситником, Лещенком та одеським губернатором Саакашвілі. Людина останнього — Гізо Углава — є першим заступником директора НАБУ і, як-то кажуть, фактично "сірим кардиналом" бюро. Також повідомляли про намір Ситника взяти участь в найближчих парламентських виборах за списком партії Саакашвілі.
Але, незалежно від того, як бачить свої політичні перспективи Артем Ситник, кероване ним відомство "справою Лещенка" створило небезпечний прецедент. Корупціонери отримали основу для виправдання своїх тіньових схем. Починаючи з хрестоматійного прикладу судді-"колядника" Зварича і закінчуючи суддею Чаусом, у якого "150 тисяч доларів виросли на городі". Соцмережами вже гуляють "пам'ятки для корупціонерів" — з урахуванням фактично легалізованих НАБУ методів уникнення відповідальності.
Такий "результат роботи" нових антикорупційних органів більше подібний до кінця ідеї отримати, нарешті, в Україні ефективне знаряддя для боротьби з корупцією. А найбільше в програші буде суспільство.
2 
35413
Коментарі
1