— Головний наш гарант — Збройні сили України. Це куди серйозніше за Будапештський меморандум (укладений 1994 року договір, за яким Україна відмовилася від ядерного статусу, а США, Росія та Велика Британія гарантували їй суверенітет і безпеку. — ГПУ), — сказав президент Петро Порошенко в День Незалежності.
Оскільки не працюють ані Мінський формат перемовин, ані Нормандський, потрібно задіяти той, що спирається на міжнародні угоди. Про це заявила того ж дня Юлія Тимошенко — голова фракції "Батьківщина".
Будапештський меморандум ніхто з підписантів, окрім України, не збирався виконувати. Це був чистий "розвод", аби ми віддали свою ядерну зброю.
Перший президент Леонід Кравчук говорить, що Україна була нездатна підтримувати відповідний рівень обслуговування та безпеки ядерної зброї. Та насправді Вашингтон і Лондон справедливо боялися, що дурнуватий і жадібний правлячий клас України продаватиме її чи втратить контроль над нею, що призведе до катастрофи.
Реалізувати меморандум у нинішній ситуації, скоріш за все, не вдасться. Отже, від нього Україні потрібно буде відмовлятися. Що за це можна отримати?
Маємо наплювати на можливість виторгувати в партнерів щось матеріально-фінансове. Вони дадуть, а наші торгаші при владі візьмуть і забудуть про меморандум.
Найпотужніше, що можна отримати, — це повернення ядерного статусу. Логіка проста — ми маємо моральне право на це, раз ви не забезпечили територіальної цілісності України.
По-друге, західні санкції не спрацювали, адже Росія так і не повернула Крим і Донбас. Отже, Україна повинна мати право на міжнародну підтримку в разі самостійного збройного відвоювання своїх територій.
По-третє, у разі вступу України у війну з Росією, гаранти мають розмістити на нашій території ядерний потенціал для відповіді на можливий ядерний удар РФ. Якщо доти Україна не встигне виробити свою зброю.
Оце — реальність. Решта — балаканина.
Але чи здатні зараз зіграти в цю ядерну гру? Чи можуть проросійські запроданці й торгаші відстояти стратегічні інтереси держави? Сумніваюся.
Навіть президент не є прихильником ядерного статусу та війни за визволення окупованих територій. Повернення їх через переговори і санкції — найсмішніше з того, що він говорить. Кому й коли зі слабших за неї держав Росія щось віддала? Та вона навіть сильним не віддає. Подивіться на Японію — їй дуже вдається повернути свої території шляхом перемовин? Отак і Україна вимагатиме деокупації десятиліття і століття.
Не можна доручати питання державного суверенітету торгашам. Особливо, якщо проти вас діють багатші торгаші. Тільки сильна, жорстка й непоступлива позиція воїнів веде до успіху. Торгаші нічого не виторгують. Натомість візьмуть відступні, та ще й дешево, й не в державну кишеню. Тому гра очікується зі слабкої позиції. А це одразу призведе до програшу.
Без ядерного та військового консенсусу всередині України Будапештський формат буде не сильнішим за Мінський чи Нормандський. Вигравати навчимося, якщо зрозуміємо — справа не у форматах перемовин, а в силі нашої позиції.
2 
1
Коментарі
1