За пропаганду нацистської та комуністичної ідеології в Україні світитиме до 5 років в'язниці. Так само — за поширення або публічне використання їхньої символіки. Такий закон ухвалила Верховна Рада 9 квітня. "Публічне виконання гімнів СРСР, УРСР, інших союзних радянських республік або їх фрагментів на всій території України заборонено", — йдеться також у ньому.
Міста, села, вулиці, площі, сквери, підприємства, названі на честь комуністичних діячів, повинні бути перейменовані. Як тільки закон набере чинності, органи місцевої влади мають на це шість місяців. Якщо не вкладуться в цей термін, перейменуванням займеться Кабмін. Також мають бути демонтовані із громадських місць пам'ятники всім комуністичним діячам, інші їх зображення, а також їхні цитати й радянські гасла. Але тих, що в музеях і приватних колекціях, не чіпатимуть.
"Відтепер діти не кататимуться на каруселях в парку імені людожера, студенти не вчитимуться в інституті імені терориста, закохані не призначатимуть побачення на площі імені вбивці, — пише на своїй сторінці у "Фейсбуку" 50-річний Юрій Луценко, народний депутат від "Блоку Петра Порошенка".
— Прийнятий закон не забороняє ідеології, це неможливо? — продовжує Юрій Луценко. — Але як і в більшості посттоталітарних країн закон забороняє пропаганду кривавої практики, вождів і символів комунізму та фашизму. Це як із наркотиками — кожен може курити коноплю вдома, за це нічого не буде. Але спроба втягнути в дурман інших — кримінально карається. Відтепер окремі громадяни можуть і далі собі читати Маркса, Леніна чи Гітлера. Але спроба пропагувати їх, диктатуру пролетаріату чи національну вищість — злочин".
За "Закон про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їх символіки" проголосували 254 народні депутати.
— Під цією символікою пролито дуже багато нашої крові, — каже письменник Юрій Винничук, 63 роки. — Сталін знищив людей більше, ніж Гітлер. Зміни ці треба робити швидко. Ми в стані війни — у такий час подібні речі потрібно робити різко, без обговорень. На "вату" не треба зважати.
Того ж дня Верховна Рада ухвалила ще три закони — "Про увічнення перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939–1945 років", "Про правовий статус та вшанування пам'яті учасників боротьби за незалежність України у ХХ столітті" та "Про доступ до архівів репресивних органів комуністичного тоталітарного режиму 1917–1991 років". Останній передбачає розсекречення всіх архівів колишнього КДБ.
— Розсекречення архівів не принесе масових осудів, бо ті люди, які співпрацювали з комуністичним режимом, — теж його жертви, — вважає Винничук. — Люди рятували свої родини, їм ламали долі, тортурували. Кожен другий письменник співпрацював із КГБ, кожен другий журналіст. До цього просто треба бути готовим.
Пакет із чотирьох законів про "декомунізацію України", як їх одразу стали називати, ще має підписати голова Верховної Ради Володимир Гройсман, а далі — президент Петро Порошенко. Після цього вони наберуть чинності.
— Ніхто в Україні достеменно не знає, скільки в нас є радянських символів. Тож спершу маємо їх порахувати. І вцілілі ще пам'ятники Леніну також, — каже директор Інституту національної пам'яті Володимир В'ятрович, 37 років. Він є одним із авторів цих законів. — Слід також розуміти: сама п'ятикутна зірка не належить до символів радянського тоталітарного режиму, тільки в поєднанні із серпом і молотом. Бо ж зірка використовується в різних культурах, що не мають нічого спільного з комунізмом. Також не буде жодних обмежень щодо нагород ветеранів. Вони зможуть вільно й публічно носити свої ордени й медалі з радянськими символами. Обмежено буде лише їх використання як рекламної продукції, репродукція й тиражування.
Доведеться також перейменовувати десятки або й сотні міст і сіл та тисячі вулиць. Хто цим займатиметься?
— Органи місцевого самоврядування. Є лише два міста, змінювати назви яких слід через Конституцію, — Дніпропетровськ і Кіровоград, бо області, центрами яких вони є, записані в нашому Основному законі. Пропозиції нових назв міст і сіл мають надавати місцеві громади. Десь можуть повернутися і до своїх давніх історичних назв. Хоч у Дніпропетровську з цього приводу зараз триває жвава дискусія, бо чимало українців не хочуть, щоб їхньому місту повертали колишню російсько-імперську назву Катеринослав — на честь цариці Катерини II. Пропонують просто Дніпро — так своє місто найчастіше й називають самі його жителі.
Що ж до Кіровограда, то тут багато варіантів, хай вирішує місцева влада (до 1924 року мав назву Єлисаветград. — "ГПУ"). Тут завдання центральної влади — щоб не допустити увінчання людей, причетних до масових злочинів, репресій, або тих, які боролися проти незалежності України. З відкриттям архівів КДБ зможемо нормально, із доказами аргументувати людям, чому радянський режим був злочинний. Щодо назв вулиць — то в багатьох містах і містечках є сучасні герої, які загинули вже зараз, захищаючи нашу незалежність, і заслуговують на визнання.
Чим важливі для України ці закони про декомунізацію?
— Це лінія, що віддаляє нас від страшного тоталітарного режиму. Нарешті позбуваємося того тягаря минулого, і країна може впевнено рухатися вперед. Такі закони прийняті в більшості посткомуністичних країн. І вони вже зараз є членами Європейського Союзу. Там, де цього не сталося — як-от у Росії та Білорусі — тепер відбувається реабілітація радянського режиму і встановлення авторитарного правління.
8 
35413
Коментарі
3