— Великому бізнесу Євросоюзу вигідно працювати з Росією. Він тисне на владу своїх країн, щоб якомога швидше зняти санкції. Свою функцію вони виконали — зупинили просування росіян на Донбасі. Але загалом це був ляпас тамтешній еліті. Санкції діють проти вузького кола вищих чиновників Російської Федерації, — каже політолог 38-річний Антон Шеховцов.
— Західні країни мають арештувати майно та заборонити в'їзд усім родичам російської верхівки — якщо хочуть дошкулити Кремлю. Цікаво було б подивитися, як дружини олігархів і вищих чиновників не зможуть відпочити в Ніцці, купити брендовий одяг у Мілані та як їхнім дітям не дадуть навчатися в Оксфорді й Кембриджі.
Західні країни Євросоюзу не бачать загрози з боку Росії?
— Великий європейський бізнес готовий співпрацювати з будь-яким режимом. Так, як США ведуть справи з абсолютною диктатурою в Саудівській Аравії. Бізнес хоче отримувати прибуток. Геополітика його не цікавить. Але політикам слід бути далекогляднішими.
У липні ЄС продовжить санкції проти Росії?
— Думаю, так. Але наприкінці року, якщо Росія знову щось не втне, зробити це буде складніше. Тоді виникне серйозна дискусія. Деякі лобісти в ЄС незадоволені, що не можуть працювати в Росії.
Про які країни йдеться?
— За зняття санкцій особливо виступають Австрія, Угорщина, Греція та Кіпр. Останній майже весь тримається на російських бізнес-інтересах.
Чому Європа не боїться Путіна?
— Більшість країн Євросоюзу — члени НАТО. Вони вірять в ефективність п'ятої статті статуту Альянсу (напад на одну країну означає напад на все НАТО. — ГПУ). Заяви наших політиків, що Україна — на передовій захисту Європи, для західних колег мають несерйозний вигляд. Вони сприймають придуманий Кремлем "русский мир" як світ корупції, відсутність реформ і нормальних демократичних інституцій. Західні політики вважають — якщо Україна хоче вирватися із постсовка, то має боротися з цими явищами. Якщо не розпочне це найближчим часом — означатиме, що Київ не прагне стати частиною західного світу. В Україні досі не посадили жодного великого корупціонера.
На кого нам варто орієнтуватися?
— Для України найкращий приклад змін — Румунія. Там за останні роки через хабарі ув'язнили більше політиків, ніж будь-де в ЄС. Міністерство юстиції кидало за ґрати всіх (у січні за корупцію до чотирьох років тюрми засудили Мірчу Бесеску, брата екс-президента Румунії. — ГПУ). Також чудово працює Національний антикорупційний директорат. Він довів до суду провадження проти 1250 осіб. Серед них — по п'ять міністрів і сенаторів, 16 — депутатів парламенту.
В Україні триває повзуча контрреволюція. Стара система повертається з новими іменами та під новими лозунгами. Якщо українці програють, залізна завіса цивілізованого світу з'явиться на польсько-українському кордоні. А з Росією співпрацюватимуть, як до війни.
Що тоді буде з Донбасом?
— Цю рану Кремль зробив надовго. Щоб Росія могла будь-коли вдарити в неї та розхитати ситуацію в Україні. Ніхто не збирався анексувати Донбас. Конфлікт створили, щоб змушувати Київ виконувати вимоги Москви. Основне завдання кремлівського режиму — збереження влади. Більше Путіна нічого не цікавить. Внутрішній авторитаризм та агресивні дії проти сусідів є інструментами для цього. Кремлю потрібно, щоб народ був покірним і не пробував повалити його режим.
ЄС не бачить для себе загроз у війні на Донбасі?
— Проблемою для Європи цю війну вважають Польща та країни Балтії, що межують із Російською Федерацією. Суспільство там занепокоєне. Влада розділяє такі переживання. Але ці країни захищає парасоля Північноатлантичного альянсу. Держави поза НАТО, як-от Австрія, особливо не переймаються, бо Росія — далеко. Занепокоїлися Фінляндія та Швеція, бо не входять у НАТО (25 травня парламент Швеції дозволив Альянсу розгорнути свої сили на території країни. — ГПУ). Але, скажімо, для іспанців війна в Україні — дуже далека.
НАТО зміцнює сили у Східній Європі. Розгортає на ротаційній базі багатонаціональну третю танкову бригаду — близько 4000 солдатів. Проводить військові навчання у країнах Балтії, Польщі, Грузії, Молдові. Відкрили базу протиракетної оборони в Румунії. Таку ж будують у Польщі.
Яке місце в інформаційному полі Європи посідає Україна?
— У певний момент вона почала зникати зі шпальт. Криза з біженцями надовго вийшла на перший план. Та це не надто впливає на перспективи євроінтеграції України. Євросоюз економічно і юридично спонукає Київ до неї через Угоду про асоціацію, реформи. Члени ЄС утомилися від розширення. Думають, як дати раду тим, що є. Як не допустити, щоб Євросоюз розвалився за кілька років.
Досліджує російський націоналізм
Політолог Антон Шеховцов народився 1978 року в Севастополі. Закінчив аспірантуру за напрямом "політологія" в тамтешньому технічному університеті. Нині — позаштатний науковий співробітник Інституту гуманітарних досліджень у Відні. Працював в Університеті Нортгемптона у Сполученому Королівстві, в польському Фонді за взаєморозуміння в Європі та румунському Коледжі Нової Європи.
Серед наукових інтересів — відносини Росії із західними крайніми правими силами. Автор книжки "Нові праворадикальні партії в європейських демократіях" і співавтор видання "Радикальний російський націоналізм".
4 
35413
Коментарі