Після провалів на фронті в Україні, черговим шоком для Росії став прорив у Бєлгородську область 22 травня загонів "Російського добровольчого корпусу" (РДК) та легіону "Свобода Росії", які по-суті є збройною опозицією режиму Путіна. Причому, вони не тільки пройшли крізь хвалену лінію інженерних укріплень, яка зводилась на російсько-українському кордоні з осені минулого року, але і захопили низку Брянських населених пунктів та один із прикордонних КПП.
Це стало першим із подібних викликів Кремлю з часів Другої чеченської війни 1999-2009 років. Незважаючи на те, що загони російських повстанців, чи як їх ще називають — партизан, були витиснуті з території Росії, згадана подія мала досить показовий характер. А її наслідки можуть здійснити вагомий вплив як на ситуацію в Росії, так і на хід путінської війни проти України.
Займаються класичною партизанською діяльністю в плані проведення диверсій проти військових установ і окремих підрозділів
Тим паче, відкриті військові дії РДК та легіону "Свобода Росії" на кшталт проривів до прикордонних районів Росії. Подібний випадок мав місце ще на початку березня у Брянській області, однак мав менші масштаби і є лише однією з форм їх протистояння режиму Путіна. Насправді вони та інші противники путінської влади займаються класичною партизанською діяльністю в плані проведення диверсій проти військових установ і окремих підрозділів. А також об'єктів залізничної і енергетичної інфраструктури та підприємств з виробництва озброєнь та боєприпасів. Варто згадати систематичні підпали військових комісаріатів, підриви залізничних колій і мостів та псування сигнальної апаратури, підпали нафтопереробних заводів та нафтобаз.
Все це має на меті:
-підрив позицій правлячої верхівки Російської Федерації та її ставлеників у регіонах шляхом поширення панічних настроїв серед населення країни;
-демонстрацію своєї готовності до захоплення влади військовим шляхом;
-послаблення силових структур і деморалізацію їх особового складу; порушення нормальної роботи та нанесення збитків російській економіці як одній із основ стабільності путінського режиму.
Наразі РДК та легіон "Свобода Росії" ще не мають достатніх можливостей для досягнення наведених цілей, однак докладають активних зусиль з реалізації своїх планів. Саме на це і був спрямований прорив їх збройних формувань до Брянської області Росії. А тому, згадана подія, яка мала найбільш резонансний характер, потребує особливої увага. Оцінки з даного питання вже неодноразово надавалися різними мас-медіа, політиками і експертами. Однак хотілося б подивитися на нього у більш комплексному вигляді.
Збройна опозиція в Росії дійсно є і вона готова вживати рішучих заходів
Так, військові та партизанській дії РДК і легіону "Свобода Росії" та інших противників режиму Путіна показали, що збройна опозиція в Росії дійсно є і готова вживати рішучих заходів у протистоянні з чинною владою країни. Це підриває одну з основних ідеологічних установок Кремля стосовно "згуртованості довкола нього російського населення на підґрунті ідей єдності Росії та її боротьби із Заходом".
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Аналітики ISW розкрили провали оборони РФ у Бєлгородській областіЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "У Бахмуті наші війська пробиваються по флангах" – Іван Січень
Відтепер всі усвідомили, що ніякої єдності немає. Тому Москва не може спиратися на неї у проведенні зовнішньої політики, а, по-суті, — агресивної неоімперської експансії. Те ж саме стосується і внутрішньої політики Кремля, яка базується на тій же ідеології та обгрунтовує нею кроки з придушення прав та свобод людини в країні, а також унеможливлення будь-яких виступів проти влади та її критики.
Був нанесений потужний удар по авторитету режиму Путіна
Водночас був нанесений потужний удар по авторитету режиму Путіна, який надавав особливого значення зміцненню збройних сил як одного з основних інструментів у забезпеченні безпеки країни та підтримки його зовнішньополітичного курсу військовими методами.
Незважаючи на те, що у розвиток ЗС РФ вкладались величезні кошти, вони не тільки не змогли захопити одну лише тільки Україну, але і захистити кордон самої Російської Федерації. Аналогічним чином, Росгвардія, Федеральна служба безпеки та інші силові структури, які також активно зміцнювались Кремлем, як запоруки забезпечення внутрішньої стабільностів країни, не змогли успішно попередити поширення партизанської діяльності на російській території.
Повністю неефективною виявилася і система інженерних загороджень на кордоні Росії з Україною. Як виявилося, кошти на її будівництво розкрадалися місцевою владою та підрядниками, внаслідок чого вона не відповідала висунутим вимогам. А ще і практично не підтримувалася російськими військами, що і надало можливість її прориву.
Уже має місце справжня паніка, що відверто показала ситуація у Бєлгородській області
Така ситуація викликає нерозуміння у російському суспільстві та посилення негативного ставлення до керівництва країни. Більше того, вже має місце справжня паніка, що відверто показала ситуація у Бєлгородській області та решті сусідніх з Україною регіонів Росії після подій 22 травня поточного року.
І це ще не все. Можливо, наведені тенденції і не хвилюють Путіна, оскільки можуть бути подолані поліцейськими методами та за допомогою пропаганди, що наразі і робиться.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "У Кремлі справжній переляк" – що змінив прорив у Бєлгородській області
Більш страшним є інше. Правлячу верхівку Російської Федерації вже жорстко критикує так звана "системна опозиція", зокрема, Комуністична партія РФ, різного роду націонал-шовіністичні партії та власник приватної військової компанії "Вагнер" Євген Пригожин. Ось вони і можуть створити справжні проблеми для Кремля, оскільки мають досить потужний електорат. А Пригожин — ще й власні збройні формування.
Пригожин дозволяє собі публічні образи міністра оборони Росії Шойгу та начальника генерального штабу Герасимова
Саме тому Пригожин і дозволяє собі публічні образи міністра оборони Росії Шойгу та начальника генерального штабу Герасимова, що для іншої людини вилилося б у багато років тюрми, а то і смерть.
Звичайно, його ПВК не можна порівняти зі всіма збройними силами РФ, однак вона може розійтись на окремі загони та розпочати партизанську війну проти російської армії, що завдасть їй значної шкоди. Це знає як сам Пригожин, так і Шойгу та Герасимов. Тому і не чіпають його.
За таких обставин, Москва у спішному порядку посилює оборону кордону з Україною та вживає додаткових заходів безпеки у прикордонних регіонах країни. При цьому, з огляду на відсутність необхідних резервів, російські війська знімаються з фронту. Зокрема, виводяться з окупованих районів півдня України. А, відтак, ЗС РФ в Україні втрачають можливості для проведення активних наступальних та оборонних операцій.
Прорив загонів до Бєлгородської області є лише початком та розвідкою боєм
Незважаючи на заходи Кремля з посилення оборони кордону та безпеки у прикордонних регіонах Росії, в цілому наведені обставини сприяють діяльності РДК і легіону "Свобода Росії", а також окремих партизан та їх груп, оскільки дестабілізують режим Путіна.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Чекайте нас і у вашому населеному пункті": бійці РДК заявили, що знову зайшли на територію РФ
Так, за заявами лідерів згаданих організацій, прорив їх загонів до Бєлгородської області є лише початком та розвідкою боєм. Стратегічними цілями сил опору режиму Путіна є повалення його влади. Внаслідок цього, після Бєлгородської області будуть звільнені також і Курська та Брянська області, а потім розпочато рух на Москву. Сил для цього поки що не вистачає, однак вони обов'язково будуть.
Зі збільшенням втрат ЗС РФ та Росгвардії на фронті в Україні без реальних успіхів, а також погіршення стану російської економіки через західні санкції та певною мірою дії партизан, невдоволених режимом Путіна в Росії стає дедалі більше. Переважна частина з них займає пасивні позиції, але дехто все ж йде до рухів збройного опору та партизан. Не дивлячись на їх відносно незначну кількість, асиметричні методи дій, які саме і застосовують партизани, можуть змінити реальне співвідношення сил сторін на свою користь.
До повномасштабного повстання в Росії ще далеко, але воно може набути цілковитої реальності у разі її програшу у війні проти України
Свідченням зазначеного є розширення масштабів збройних виступів повстанців проти влади Путіна, як це сталося у Бєлгородській області, та збільшення кількості диверсійних акцій на території Росії. Причому, створюється враження координації їх дій з одного, чи декількох центрів, що означає об'єднання та системну структуризацію рухів опору Кремлю. Звичайно, до повномасштабного повстання в Росії ще далеко, але воно може набути цілковитої реальності у випадку її програшу у війні проти України.
Ісламісти також можуть перейти до більш активних диверсійно-терористичних дій як частини партизанської війни
Слід також відмітити, що окрім противників Путіна, в Росії зберігаються різні радикальні ісламістські рухи, які мають власні збройні формування та тероризують населення і владу на Північному Кавказі. Зараз вони малопомітні, однак в 1990-2000-х роках становили головну загрозу для Росії. При цьому вони не тільки проводили окремі терористичні акти по всій території Росії, але і захоплювали цілі міста та райони, що і стало причиною Першої та Другої чеченських війн. Їх обставини добре відомі з недалекої історії, тому не будемо переказувати тодішні події. Можна нагадати лише:
-масове захоплення заручників у Будьоновську в червні 1995 року;
-вторгнення ісламістів до Дагестану в липні-серпні 1999-го;
-підриви житлових багатоповерхівок у Москві, Буйнакську та Волгодонську у вересні того ж року;
-напад бойовиків на школу в Беслані у вересні 2004 року.
За певних умов, зокрема, послаблення російської влади та її силових структур, ісламісти також можуть перейти до більш активних диверсійно-терористичних дій як частини партизанської війни проти місцевої та центральної влади з метою створення умов для побудови власної Ісламської держави. Особливо – з урахуванням збільшення кількості прихильників радикального ісламізму Російській Федерації.
Москва вже змушена відводити свої війська з лінії фронту в Україні та перекидати їх до Бєлгородської, Курської та Брянської областей
Зростання чисельності противників режиму Путіна та їх перехід до збройної боротьби проти російської влади має позитивне значення для нашої держави. Насамперед, це стосується відволікання уваги та ресурсів Росії від України. Москва вже змушена відводити свої війська з лінії фронту в Україні та перекидати їх до Бєлгородської, Курської та Брянської областей.
В результаті Росія вже певним чином знизила інтенсивність бойових дій. А сили оборони України отримали додаткові можливості щодо оборони своїх позицій та проведення контрнаступу.
Збройні виступи повстанців та диверсійні акції партизан можуть стати також каталізатором внутрішньої кризи в Росії, що змусить її припинити війну, як це зробив колишній Радянський Союз в Афганістані. Хоча, в будь-якому разі Україна тільки виграватиме від послаблення країни-агресора, якою є Російська Федерація.
Подібні акції можуть бути використані для виправдання нового вторгнення в Україну з північно-східного напрямку
Втім, Москва вже звинувачує Україну у підтримці повстанців та партизан в Росії, що здійснюється як з метою дискредитації нашої держави перед світовою спільнотою, так і для виправдання власних дій проти неї. В цьому плані, акції, подібні прориву загонів РДК та легіону "Свобода Росії" до Бєлгородської області з української території, можуть бути свідомо спровоковані спеціальними службами Росії. Зокрема, для виправдання нового вторгнення в Україну з північно-східного напрямку. Черговий масовий удар по Києву із застосуванням іранських БПЛА був нанесений Росією в ніч з 24 на 25 травня — через два дні після подій у Бєлгородській області.
Ще однією суттєвою проблемою можуть стати напади повстанців і партизан на російські об'єкти критичної інфраструктури. Зокрема, ядерного та хімічного характеру. Це створить загрозу техногенних катастроф з масштабними негативними наслідками не тільки для Російської Федерації, але і сусідніх з нею країн.
3 
1
Коментарі