"Дедалі більше перспектив поразки Росії" – що пише про нас світова преса

6

Що втратили найбагатші українські олігархи від російського вторгнення. Як застопорилася війна через нетипово теплу погоду, і як провалилася російська тактика ракетного терору, щоб зламати дух українців. Ось дещо з того, що писали про нас у світових ЗМІ.

"Зеленський і Путін сигналізують про бажання вийти з глухого кута війни в новому році", The Guardian, Велика Британія

Війна Росії з Україною вступає у другий календарний рік. Минуло шість тижнів після визволення Херсону, і з того часу на передовій практично не було рухів. Зараз немає ознак повноцінного контрнаступу українців, чому сприяла плюсова температура, що залишила ґрунт вологим. Це не сприяло військовому маневру.

"Ситуація просто застопорилася", – заявив минулого тижня голова української військової розвідки Кирило Буданов. Києву конче необхідно зберігати імпульс напередодні весни. Але політичне керівництво обох країн окреслило бажання вийти з глухого кута з новими завданнями на новий рік.

У новорічному зверненні Володимира Зеленського, як і очікувалося, було наголошено на довгостроковій меті перемоги у війні. Двічі він згадав звільнення Мелітополя – найочевиднішого міста-мішені, захоплення якого відрізало б сухопутний міст, без якого Крим неможливо легко поповнювати.

 

Все це може бути надто очевидним. Україна не раз показувала, що готова бути тактично гнучкою, промацувати позиції Росії щодо слабкості й шукати проривів. Але інші райони, на які Україна тисне, біля Кремінної та в напрямку Сватового на півночі Луганської області, не мають такого стратегічного значення. У той час, як на Донбасі навколо Бахмута Україна залишається в обороні, поглинаючи російські удари, її сили поступово просуваються вперед лінією фронту.

Володимир Путін сказав, що мета Росії – захистити "наших людей на наших історичних територіях у нових регіонах РФ". Ідеться про чотири області, які Москва в односторонньому порядку анексувала у вересні. Тобто Кремль спробує захопити їх, що пояснює, чому атаки на Бахмут тривали всю осінь і зиму.

Хоч би що казав Путін, мінімальний прогрес у Бахмуті – одна з ознак, що Росії бракує наступальної бойової сили. В інтерв'ю Буданов сказав, що РФ перейшла від 60 тис. снарядів на день до "19–20 тисяч", пояснюючи, чому Росія так прагнула отримати зброю з Ірану та КНДР.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Путін готується до великої ескалації" – Олександр Данилюк

Більшість воєнних зусиль Москви пішла на жорстокі й безжальні удари по енергетичній інфраструктурі України, що призвело до дедалі більших тривалих вимкнень електроенергії в ключових містах. Але й тут у Росії небагато успіхів. Вона випустила близько 20 крилатих ракет по Україні напередодні нового року. Це серйозно, але нічого схожого на 80–100 ракет, які випускала у жовтні й листопаді, хоча лише за кілька днів до цього в грудні по українських цілях було випущено 69 ракет.

Українська система ППО покращується, особливо проти дронів Shahed, які повільно літають. У неділю ВПС України збили всі 32 безпілотники.

Ситуація залишається небезпечною та важко передбачуваною, але атаки Москви на енергосистему України не послабили рішучості українців.

Росія, як зрозуміли з промови Путіна, готується до тривалої війни. Приблизно половина з 300 тис. осіб, мобілізованих 2022 року, ще не відправлені на передову. Україна попереджає, що нова мобілізація до РФ може відбутися найближчими днями.

"Велике питання до Європи – що далі робити з ослабленою Росією", CNN, США

Війна Росії довела хибність багатьох припущень. Нашестя в лютому вдалося відбити майже в усіх сенсах.

Заяви, що РФ уже програла війну, передчасні. Є змінні, які ще можуть призвести до патової ситуації на її користь чи навіть повороту. НАТО може втратити терпіння чи нерви через постачання зброї та шукати економічну доцільність на шкоду довгостроковій безпеці, наполягаючи на невигідному для Києва мирі. Але зараз це видається малоймовірним.

 

Росія окопується на східному березі Дніпра і має перевагу, що лінії фронту в Донецькій та Луганській областях знаходяться ближче до її кордону. Але її проблеми величезні – погано навчений, примусово мобілізований склад складає 77 тис. осіб на передовій. Їм бракує боєприпасів.

Україна перебуває на своїй території. Її бойовий дух надалі високий, а західна зброя все ще надходить.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Ми вдарили по найбільш захищеному ядерному об'єкту РФ" - Валерій Рябих

Перспектива поразки Росії видна в ширшій картині. Російські війська десятиліттями боротимуться за відновлення хоча б подібності до статусу НАТО. Це найсерйозніша шкода для Кремля. Роки зусиль, витрачених на відновлення репутації Москви як розумного, асиметричного ворога, що спирається на звичайні сили, випарувалися за 10 місяців.

Питання про ядерні сили все ще актуальне. Путін любить регулярно піднімати його. Але навіть тут загроза від Росії зменшилась. По-перше, НАТО надсилає недвозначні сигнали про руйнування в РФ із застосуванням звичайних озброєнь, якщо росіяни використають будь-яку ядерну зброю. По-друге, Індія та Китай швидко оцінили смугу невдач РФ і публічно засудили ядерну риторику Москви. Їхні особисті повідомлення, мабуть, були жорсткішими.

У Москви залишається питання, на яке ніхто ніколи не хоче знати відповідь – якщо її ланцюжки постачання дизельного пального для танків за 60 км від її кордону не працюють, як вони можуть бути певні, що ядерна кнопка спрацює, якщо Путін дістанеться до неї?

 

Тим часом тисячі невинних українців загинули у спробі Путіна відродити імперію. Дещо гарне вийшло із цього фіаско. Європа знає, що має негайно позбутися залежності від російського газу та вуглеводнів у довгостроковій перспективі, бо залежність від палива диктаторів не може забезпечити довгострокову стабільність.

Понад 70 років росіяни й Захід тримали світ під прожектором гарантованого взаємного знищення. То був світ, заснований на страху. Але страх перед Москвою має поступово згасати, а разом з ним і ризик прорахунку.

"Індекс українських олігархів: хто нагорі, а хто внизу", Politico, США

Україна тривалий час вважалася однією з найкорумпованіших країн, і кілька десятків бізнесменів, які контролювали значну частину її багатства, вважаються ключовими учасниками.

Але повномасштабне вторгнення Росії підірвало їхні статки. Величезні металургійні заводи в Маріуполі, що належать Рінату Ахметову, перетворилися на руїни, аграрні угіддя простоюють і вкриті мінами, заводи не працюють через вимкнення електроенергії, а морські перевезення скоротилися. Їхній політичний вплив також похитнувся.

 

Ще до війни Зеленський просував закон про деолігархізацію, спрямований на обмеження їхнього політичного впливу. Війна посилила ці зусилля. Зеленському більше не потрібна політична й фінансова підтримка олігархів, а суворий досвід захисту країни від російської агресії зробить українців менш схильними до того, щоб знову підлещуватися до надбагатих. Боротьба з корупцією і зміцнення верховенства права також є умовою для більшої частини допомоги, яка надходить в Україну.

Ось погляд на те, як війна змінила фінансовий і політичний стан п'яти великих українських бізнесменів.

Ахметов – найбагатша людина України. Він сплачує високу ціну за вторгнення Росії. Кістяк його бізнес-імперії – металургійний конгломерат "Метінвест". Він втратив два великі заводи на півдні України. Азовсталь і металургійний комбінат імені Ілліча перетворені на руїни під час штурму Маріуполя. У червні він подав позов проти Росії до Європейського суду з прав людини. З початком війни інші його активи, включаючи електростанції, банки, ферми, гірничодобувні й переробні підприємства, пошкоджені або захоплені російськими військами. Компанії збирають гроші й ресурси, щоб допомогти у військових діях, давши бронежилети й каски на суму понад $100 млн, матеріали для укріплень, транспорт для військових, продовольчі набори та ліки для цивільних. Початок війни він зустрів удома, у Києві. З того часу не залишав Україну.

За даними українського Forbes, статки Ахметова скоротилися з майже $14 млрд у січні до $4,3 млрд у грудні, але він надалі найбагатша людина України.

2021 року Зеленський звинуватив його у спробі організувати державний переворот, що Ахметов категорично відкинув. Після вторгнення він передав свої ліцензії на ЗМІ, і його беззаперечна підтримка воєнних дій надає йому певну підтримку.

Віктор Пінчук – від початку російського вторгнення він активно закликав західні країни посилити військову підтримку та критикував деякі країни, як-от Німеччина, за повільність. За даними його благодійного фонду, до кінця вересня олігарх витратив понад $45 млн на підтримку української армії та цивільного населення. У перші тижні війни, коли російські війська підходили до Києва, в особняку Пінчука у передмісті столиці чергували медики.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Росія програє, але не захоче підписувати жодної мирної угоди" – Валентин Краснопьоров

Бізнес-імперія олігарха, побудована навколо виробника труб і залізничних коліс "Інтерпайп", постраждала менше, ніж бізнеси інших олігархів. Фінансове становище холдингу погіршилося, але не катастрофічно. На нього більше вплинули не так бойові дії, як зростання цін на енергоносії та проблеми з логістикою - війна скоротила можливості морського експорту. За даними Forbes, його статки впали з $2,6 млрд до $2 млрд.

Петро Порошенко – перед війною боровся за політичне життя, зіткнувшись зі звинуваченнями у державній зраді й підсобництві тероризму. За версією держобвинувачення, він нібито виступав за постачання вугілля з підконтрольних бойовикам районів Донбасу замість вугілля, яке видобувають у ПАР. Попри його заяви про невинність, деякі з його активів і майно були заарештовані київським судом. Після вторгнення підконтрольні Порошенку телеканали пом'якшили критику Зеленського.

"У перший день російської агресії, 24 лютого, я прийшов до Зеленського й сказав: "Я більше не лідер опозиції. І ти, і я – солдати. До нашої перемоги я нікого не критикуватиму", – сказав він в інтерв'ю.

Порошенко, який під час перебування президентом підтримував націоналістичну політику, організовував групи добровольців для допомоги на війні, хоча Офіс Зеленського звинуватив його в непотрібному піарі на війні.

Компанії Порошенка витратили понад $46 млн на підтримку ЗСУ. Він доправлялв бронетехніку, закуплену в Італії та Великій Британії, пікапи, бронежилети, каски, пальне й багато іншого. Forbes повідомляє, що його статки впали з $1,6 млрд до $700 млн.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Перемога наступного року – оптимістична перспектива" – Конрад Музика

Ігор Коломойський вважався ключовим первісним покровителем Зеленського. Він використав свої впливові телеканали для просування популярного актора й коміка під час президентських виборів 2019 року. Проте тісні зв'язки з новим лідером не врятували його від проблем. У січні міністерство юстиції США заявило, що він і його партнер відмивали кошти у Штатах. Його головний фінансовий актив, Приватбанк, був заарештований українською владою сім років тому – після того, як регулятори виявили в його бухгалтерських книгах дірку в $5 млрд, і Коломойський досі бореться за його повернення. Має мало шансів повернути через суд. У липні Зеленський зробив кроки, щоб позбавити його українського громадянства, бо він також має ізраїльський і кіпрський паспорти. Коломойський оскаржує в судах це рішення.

У листопаді уряд України вдався до законів воєнного часу, щоб мати контроль над пакетами акцій провідної енергетичної компанії країни "Укрнафта", яку частково контролює Коломойський.

Віктор Медвечук, статки якого до війни становили $620 млн, був найвпливовішим проросійським олігархом в Україні. Путін – хрещений батько його дочки. Його загравання з Кремлем мало неприємні наслідки. Перед вторгненням він перебував під арештом і під слідством у справі про можливу державну зраду за звинуваченнями у співпраці з Росією у сфері незаконного видобутку газу в Чорному морі, а також постачання вугілля з підконтрольних бойовикам територій Донбасу. Втік з-під домашнього арешту після вторгнення, але його спіймали під час спроби покинути країну під виглядом військового добровольця. У вересні його обміняли на українських військовополонених, яких утримували росіяни. Хорватія конфіскувала його суперяхту Royal Romance, вартістю $200 млн, яку продадуть з аукціону на користь України.

×