"Україну чекає війна на виснаження" – що пише про нас світова преса

6

Детальний аналіз того, що відбувається на полях битв на Донбасі та на півдні, а також про перспективи довгої війни на виснаження. І критика американського посла в ОБСЄ чергових військовий злочинів росіян – "фільтраційних таборів" та насильницької депортації українців до Росії. Ось дещо з того, що писали про нас у світових ЗМІ.

"Росія відправила тисячі українців до "фільтраційних таборів", Die Welt, Німеччина

Російська армія відправляє тисячі українців у так звані "фільтраційні табори", заявив посол США в ОБСЄ Майкл Карпентер. Ще десятки тисяч евакуювали до Росії чи території, контрольовані РФ, часто проти їх волі. Це – військовий злочин.

"Численні свідчення очевидців дають зрозуміти, що "фільтрування" складалося з побиття і тортур", - сказав Карпентер.

Російські окупанти хотіли з'ясувати, наскільки постраждалі почуваються пов'язаними з українською державою. За його словами, потерпілі описали "агресивний та принизливий" процес огляду у цих центрах.

"Ті, хто вижили у цьому процесі, описують різні місця "фільтрації" на частині Донбасу, контрольованому Росією. У результаті через кордон людей відправляють у саму Росію. Ці імпровізовані табори, зроблені у військових наметах чи цивільній інфраструктурі – школах або спортивних центрах", - сказав Карпентер.

"Російські солдати фотографують жертв з різних ракурсів, беруть відбитки пальців і оглядають тіла на наявність татуювань, перевіряють мобільні, завантажують їх контакти та дані на пристрої, а також вносять їхні біографічні дані до різних баз даних. У деяких випадках солдати забирали паспорти, документи, що засвідчують особу, та мобільні телефони", - сказав Карпентер.

Опинившись у РФ, деяким дозволено залишатися з друзями та сім'єю у Росії. Проте часто людей без грошей та документів садили у потяги, які відвозили їх у міста за сотні кілометрів.

Тим часом, у Маріуполі останні українські захисники тримаються в "Азовсталі". За міжнародної підтримки Київ продовжує зусилля для порятунку цих солдатів.

 

Київ надав ООН і Міжнародному комітету Червоного Хреста мандат на проведення переговорів із російською стороною, а Туреччина виступає як посередник. Із заводу намагаються врятувати 38 тяжко поранених захисників. Серед іншого, Київ готовий обміняти російських військовополонених на них.

Туреччина запропонувала росіянам евакуювати всіх українських військових із "Азовсталі" морем. Потім вони мали залишатися там до кінця війни.

Президент Володимир Зеленський висловив готовність провести переговори з Путіним.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Спецслужби США бачать в Україні затяжну війну на виснаження" - що пише про нас світова преса

"Ми маємо дійти згоди. Не має бути ультиматуму, як умов для розмови", - сказав він.

Зеленський заявив, що Україна ніколи не визнає Крим частиною Росії.

"Крим завжди мав автономію, свій парламент, але всередині України", - сказав Зеленський.

"Звивиста річка на сході України заважає обом сторонам війни", CNN, США

Війні в Україні незабаром виповниться три місяці. Російським силам ще далеко до мінімальних цілей, поставлених президентом Путіним, і в багатьох місцях лінія фронту починає здаватися статичною. Але після кількох тижнів інтенсивних бомбардувань оборонні рубежі українців на сході теж деградували.

По суті, виникають два поля битви. Росіяни додають бойову потугу в своєму прагненні захопити Луганську та Донецьку області. Українці намагаються їх стримати і відрізати. Це тривимірна шахівниця військового розрахунку. А урочища, створені однією рікою, вже впливають на просування кожної сторони.

Російські війська захопили територію, але скромну. Багато їхніх завоювань, особливо на півдні, досягнуті в перші дні вторгнення, і вони намагалися їх закріпити. В епіцентрі конфлікту, у промисловій смузі Луганської області, вони вдалися до масового обстрілу.

Як сказав один український чиновник: "Росіяни не змінюють тактику: вони руйнують міста і лише потім заходять на випалену землю".

Російські війська захопили невелику територію, а окремі повідомлення говорять про погану дисципліну та моральний дух деяких підрозділів.

Росія має трохи менше 100 батальйонних тактичних груп в Україні і ще 20 відразу за кордоном. У кожній БТГ близько 1000 солдатів, але багато з них пошарпані внаслідок більш ніж двомісячної війни.

 

У Луганській та Донецькій областях, останніх цілях російської "спеціальної військової операції", під контроль Росії ще не перейшло жодне велике місто, крім Маріуполя, і те не повністю. Це може змінитися після кількох тижнів безжальних обстрілів промислової зони Луганської області - ланцюжка міст, до якого входять Сіверськодонецьк і Рубіжне. Тепер здається, що український спротив у Рубіжному фактично припинився. Позаду залишилися руїни, без води, електрики та людей.

Окупантам, переважно чеченцям і бойовикам самопроголошеної ЛНР, дісталася у спадок пустка. Але втрата Рубіжного робить сусідній Сіверськодонецьк, який до вторгнення був містом з населенням 100 тис. осіб, більш вразливим. Якщо український опір там більше не буде стійким, потрібні будуть нові лінії оборони, щоб перешкодити просуванню Росії на захід.

Однак наступ росіян з півночі виявився набагато менш успішним. Саме тут у гру вступає звивиста річка Сіверський Донець. Вона бере початок у Росії і тече далі Україною, утворюючи болота, прорізаючи на своєму шляху крейдяні скелі. Іншими словами – жах для військового десанту.

Росіяни намагалися, але не змогли перекинути через річку кілька понтонних мостів, щоб оточити українські війська. Супутникові знімки показують, що цього тижня було зруйновано щонайменше три таких мости, а росіяни зазнали великих втрат.

Далі на захід росіяни, схоже, справді переправилися через річку, але ще зарано говорити, що це стійка і їх кількість достатня. За останній місяць, після заняття Ізюма, вони досягли лише обмеженого прогресу, незважаючи на розтягнуті українські позиції. Їхня стратегічна мета, Слов'янськ, має глибокоешелоновану оборону.

 

Щоб вести наступ у цьому районі, російським військовим потрібні запаси, і вони мають надходити з-за кордону. Дорога проходить від Бєлгорода до українського залізничного вузла Куп'янськ і далі на південь.

Українські сили, схоже, сповнені рішучості прорвати цей ланцюжок і досягли прогресу у поверненні територій на північ і схід від Харкова. По-перше, це зменшило вогонь росіян по самому місту. А в деяких місцях українські частини тепер мають у полі зору російський кордон та лінії постачання ворога в межах досяжності артилерійського вогню.

Декілька новітніх російських танків Т90М були знищені, коли українські частини просувалися на схід, у бік Сіверського Дінця. Наразі українці контролюють місто Старий Салтов. Річка знову є природною перешкодою, і в цьому районі вона може стати на заваді подальшому просуванню по територіі України. Але український контрнаступ уже призвів до того, що росіяни відвели деякі підрозділи, щоб захистити свій західний фланг і тримають до 20 БТГ у Бєлгороді.

"Українці продовжать безперервне "відкушування" росіян, щоб повернути собі територію, а не ведуть загальний наступ на всіх фронтах", - написав колишній генерал-майор США Мік Райан у Twitter.

На півдні картина менш динамічна. Там лінія фронту мало зрушила. Росіяни надалі контролюють значний пояс сільськогосподарських угідь у Херсонській та Запорізькій областях, але їх спроби просунутися далі на північ мають спорадичний характер.

У Херсоні громадські заворушення стихли. Частково тому, що близько 45% населення регіону виїхало.

 

Росіяни продовжують завдавати ударів крилатими ракетами по Одесі та інших прибережних районах без особливої мети, крім залякування цивільного населення. Будь-які спроби атакувати місто з суші чи моря здаються малоймовірними, особливо після потоплення російського ракетного крейсера "Москва".

Розвідка США не вважає реальною перспективу, що російські сили намагатимуться захопити все узбережжя України. Це вимагатиме повної мобілізації всередині Росії - крок, на який Путін досі не пішов.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Путін зосередиться на південному сході України" – що пише про нас світова преса

Натомість росіяни мають намір зміцнити контроль над сухопутним коридором, що йде з Росії до Криму, і спробувати "інтегрувати" Херсон у "русский мир" шляхом введення російських паспортів, рубля та маріонеткової влади.

Але їхні маріонетки керують районами у жахливих умовах. Охорона здоров'я та комунальні послуги там серйозно пошкоджені. Є безліч свідчень, що російські підрозділи ставляться до регіону як до складу - крадуть усе, від тракторів до музейних експонатів. Наразі серйозних зусиль з управління немає.

 

Мало хто очікує на нокаут з обох сторін у найближчі місяці. Війна на виснаження виглядає вірогіднішою, оскільки зброя, яку поставляють США та їх союзники, схиляє чашу терезів на полі бою на користь українців. Перші американські гаубиці вже на передовій.

Директор національної розвідки США Авріл Хейнс заявила цього тижня, що "оскільки Росія і Україна вважають, що можуть продовжувати домагатися військового прогресу, не бачимо життєздатного шляху до переговорів, принаймні у короткостроковій перспективі".

"Невизначений характер битви, яка переростає у війну на виснаження, у поєднанні з реальністю, що Путін стикається з невідповідністю між його амбіціями і військовими можливостями Росії означає, що в наступні кілька місяців можемо рухатися більш непередбачувано й до потенційної ще більшої ескалації", - сказала вона.

Можливо, найбільший ризик, що така війна буде тривалою для України. Хоча й жорсткою для Росії. І вдарить по українській економіці, яка, за даними Світового банку, цього року вже скоротиться на 45%.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "У Росії понад 100 років триває негативна селекція. Маємо справу з агресивними ідіотами" - публіцист Віталій Портников

Згодом Путін може дочекатися нагоди відкусити ще шматок від країни, яка, на його думку, не має права на існування.

Існує додатковий ризик, що почуття невідкладності Заходу в підтримці України грошима і зброєю може послабитись, якщо війна перейде в затяжний характер. Згадайте Сирію.

Наближається час, коли критичні рішення або помилки будь-якої сторони можуть вплинути на результат. Як казав китайський стратег Сунь-Цзи: "Можливість убезпечити себе від поразки - в наших руках, а можливість перемогти ворога дає нам сам ворог".

×