Думки у журналі Центру аналізу європейської політики (CEPA) колишнього голови Українсько-американської асоціації правників Віктора Рудя

США не можна звинувачувати за спроби. Протягом десятиліть після Другої світової війни вони укладали пакти, договори та угоди зі своїм головним противником, який володіє ядерною зброєю – СРСР. Вони проводили саміти на найвищому рівні та організовували численні зустрічі між міністрами закордонних справ, офіційними особами та військовими. Були створені нові академічні дисципліни, присвячені розумінню і, наскільки було можливо, діалогу з Росією.

Ось вам і добрі наміри. Документи тих років тепер розкидані по геополітичному ландшафту і переважно забуті. Єдиний раз, коли хтось згадує про угоду з Росією, це її розрив Володимиром Путіним та його поплічниками.

Яку роль справді відіграли ці угоди? Вони привели нас до цього жахливого моменту, коли в Україні вирує війна, а Росія прагне стерти країну з лиця землі. Отже, ще одна угода? Справді?

Існує розумний аргумент, який зі зрозумілих причин не дуже добре працює у Вашингтоні, що США стали майстрами зі самостримування. З цієї точки зору нескінченні угоди Америки з Кремлем про роззброєння призвели лише до того, що Штати стали стороною, яку стримували. США повернули собі першість, і знову втратили, після розпаду СРСР та укладання нових домовленостей.

Про що думали США чи Велика Британія, коли 1994 року змусили Україну втратити свій ядерний арсенал в обмін на російські "гарантії безпеки" у "Будапештському меморандумі"? Прозріння колишнього президента Білла Клінтона про його провину від 4 квітня 2023 року прийшли занадто пізно.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Найкраща гарантія подальших постачань зброї – українські перемоги на полі бою" – Рассел Берман

І все-таки ми продовжуємо впиратися. Представник міністерства оборони США недавно заявив: "Наша робота – продовжувати підтримувати Україну на полі бою, щоб вона потім займала найкращі позиції за столом переговорів".

Домовлятися про що? Війна Росії проти України має відверто геноцидний характер. Російська православна церква видала російським військовим картки з написами: "Ваше завдання – стерти український народ із лиця землі". Кремлівські пропагандисти у прайм-тайм роблять аналогічні лякаючі заяви про наміри геноциду.

Колишній прем'єр-міністр Ізраїлю Голда Меїр, яка за збігом народилася в Києві, зазначила: "Вони кажуть, що ми маємо померти. А ми кажемо, що хочемо жити. Між життям та смертю не може бути компромісу".

Давайте будемо зрозумілі. Нинішній російський режим може, як і раніше, на якийсь час припинити стріляти. Але він не відмовиться від імперських амбіцій. Тому питання не у мирі чи війні, а у швидкості вимирання української нації.

Як діятиме нова угода? Країни, на частку яких припадає більше половини світової економіки, бо ВВП Росії такий самий, як у міста Нью-Йорк, і найбільший в історії військовий союз НАТО, не запобігли вторгненню Росії в Україну в 2014 році та анексії Криму. Чи могла "Велика сімка" або Альянс цього разу зробити більше? Так звичайно. Чи вони це робитимуть? Інша справа.

І якщо сьогодні у нас немає волі та освіченої зацікавленості допомогти забезпечити відновлення безпеки та суверенітету України, то навіщо нам це для України чи будь-якої іншої країни завтра?

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Щоб зробити Росію нормальною, їй слід відрізати "воювалку" - Іван Ступак

Ось суть. "Справа Америки – це бізнес", – казав президент Келвін Кулідж. ДНК Америки вимагає і відображає комерційне середовище, яке потребує стабільності та передбачуваності, щоб зробити бізнес можливим. З цією метою стриманість та компроміс є передумовами, що забезпечують недоторканність домовленостей. Ми святкуємо їх як рішення, а не причину проблеми. Ми запрограмовані так само поводитися з Росією. Але Росія з іншої галактики. Цього разу повірте Путіну, коли він каже: "Маємо інший генетичний і культурний моральний кодекс".

Росія вважає, що влада має бути священною. Компроміс – анафема. У 1839 році маркіз Астольф Луї де Кюстін, французький аристократ і письменник, подорожував Росією і писав: "Розмовляти – значить конспірувати, думати – означає бунтувати. Думка є не лише злочин, а й нещастя". Путінська Росія трохи відрізняється від нас за світоглядом.

Будь-яку угоду вона розглядає лише як аперитив. Він існує, щоб заперечувати саму свою ціль, або усвідомлювати, що вона абсолютно протилежна, або вигравати час. Єдиним елементом передбачуваності є передбачуваність про порушення угоди.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "У Бахмуті спалили російські резерви" - Іван Січень

Україна пройшла гіркий досвід, коли 17 грудня 1917 року Росія заявила, що "визнає без будь-яких обмежень та умов і в усіх відношеннях національні права та незалежність УНР". А потім знову ж таки у Статуті ООН, Гельсінських угодах, "Будапештському меморандумі" та десятці інших угод зробила те саме, щоб все потім порушити.

Але США завжди продовжують спроби. Після дипломатичного визнання СРСР у 1933 році, в той самий час, коли Україну морили голодом для підпорядкування, Кремль погодився "утримуватися від будь-яких дій, явних чи прихованих, здатних якимось чином завдати шкоди спокою, процвітанню, порядку чи безпеці всієї чи якоїсь частини США, зокрема будь-якої агітації чи пропаганди". Як це працює?

Вічно поблажливі та сповнені надій США відстоювали членство пострадянської Росії у Світовому банку, МВФ, "Великої сімці" та, на жаль, у Раді Безпеки ООН, оминаючи обов'язкові процедури прийому. Угоди були марними.

Росія залишається непримиренною, агресивною та непохитною. Давайте укладемо ще одну угоду? Ніколи більше.

Переклад Gazeta.ua

×