"Росіяни стали взірцем військової неумілості" - Макс Бут

Думки в The Washington Post публіциста Макса Бута

Цивільні мало говорять про військову доктрину, але військові професіонали знають, наскільки вона важлива. Це інтелектуальна концепція, яка регулює підготовку та оснащення збройних сил. Прийміть доктрину правильно, і війська матимуть велику перевагу в бою. Якщо помилитеся, у них будуть серйозні, можливо, непереборні вади.

Армія США зробила це дуже правильно перед війною в Перській затоці 1991 року. Її доктрина "Повітряно-наземний бій", ухвалена 1982 року, передбачала швидкодіючі операції сухопутних військ за підтримки авіації з використанням високоточної зброї. Армія США планувала вести такий конфлікт на рівнинах Європи проти Червоної армії, але вона також виявилася ідеальною для боротьби зі озброєною СРСР іракською армією в пустелях Аравії. Результатом став один із найбільш однобоких конфліктів у сучасній військовій історії.

Російські військові не так добре борються з українською армією. Насправді російські військові зусилля були взірцем неумілості. Погані бойові дії росіян пояснюються багатьма причинами, зокрема, низьким моральним духом і паршивим командуванням, але їх невдачі можна теж пояснити недоліками їхньої військової доктрини. Доктрина для росіян навіть важливіша, ніж для західних збройних сил, бо їхні армії настільки негнучкі у своїх операціях і дуже залежать від наказів старших офіцерів. Росіяни воюють "за правилами". Проблема в тому, що вони використовують не ту книгу.

За іронією долі, нинішня російська військова доктрина відома як "Активна оборона", та сама назва, що й доктрина армії США до ухвалення "Повітряно-наземного бою". Документ, підготовлений в 2021 році аналітичним Центром військово-морського аналізу CNA для європейського командування США, показує, як ця доктрина залишила російську армію вкрай непідготовленою до вторгнення в Україну.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Китай ставатиме агресивнішим щодо США. Це призведе до конфронтації" - Юрій Пойта

Передумова "Активної оборони" у тому, що російські військові боротимуться з більш технологічно просунутим противником, читай НАТО, який першим напав на Росію. У відповідь російські війська мають покладатися на "маневрену оборону". Аналітики CNA пишуть, що ця концепція "передбачає поразку і приниження противника з одночасним виграшем часу та збереженням сил за рахунок території. Вогонь і ударні системи виснажують сили противника в міру їхнього просування, змушуючи їх концентруватися і передислокуватися перед кожною атакою, проводячи при цьому короткі контратаки". У цій стратегії результат війни "навряд чи визначатиме захоплення території" - натомість життєво важливо підірвати "здатність противника витримати бій чи волю до продовження бою".

Це майже зворотний бік української війни, коли російські війська починали як передові сили, де вони вели наступ і намагалися захопити територію. Саме українці використали свій варіант "маневреної оборони", щоб зупинити тиск Росії.

Як росіяни могли мати військову доктрину, таку відірвану від реальності? Зрештою вже давно очевидно, що Володимир Путін набагато частіше використовує свої збройні сили для наступів, а не оборонних операцій. Ризик вторгнення сил НАТО в Росію близький до нуля.

У певному сенсі, російська доктрина відображає глибоко укорінений у Росії страх перед іноземним вторгненням - від Наполеона до Гітлера. Але, як пише CNA, нинішня російська доктрина походить з кінця холодної війни, коли СРСР епохи Михайла Горбачова відмовився від будь-яких амбіцій територіального завоювання і вирішив зосередитися на оборонних операціях. Світ повністю змінився за останні 40 років, а російське військове мислення застрягло у минулому.

"Вони абсолютно не приготовані до війни, в яку вступили", - каже Майкл Кофман, провідний автор дослідження CNA.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Доведеться розставляти неприємні пріоритети: захищати житлові об'єкти чи інфраструктуру" - сер Лоуренс Фрідман

Марна російська військова доктрина може здивувати тих, хто вважає, що росіянами керує доктрина Валерія Герасимова, начальника генштабу збройних сил Росії. Доктрина Герасимова була описана як витончена форма "гібридної війни", яка "поєднує жорстку та м'яку силу в багатьох областях і виходить за межі між мирних та воєнних часів". Їй приписують усе, від російської окупації Криму в 2014 році, використання військових без знаків розрізнення, відомих як "зелені чоловічки", до успішного втручання Росії у вибори в США в 2016 році.

Є одна маленька проблема з доктриною Герасимова – її насправді не існує. Цей термін був придуманий британським аналітиком Марком Галеотті у відповідь на виступ Герасимова у 2013 році, в якому російський генерал говорив про важливість пропаганди та підривної діяльності у сучасних конфліктах. Але Герасимов говорив не про те, що збираються робити росіяни. Він говорив про те, що, на його думку, роблять США, нібито організуючи "арабську весну" та "кольорові революції" від Грузії до України.

З того часу Галеотті висловив каяття, що придумав цю популярну, але оманливу крилату фразу. Як він зазначив у журналі Foreign Policy у 2018 році: "Це не була "доктрина", як її розуміють росіяни, для майбутніх дій за кордоном. Герасимов намагався вирішити, як боротися з нею, а не заохочувати такі народні повстання вдома". Іншими словами, знову російські військові думали про оборону, і це робило їх погано підготовленими до нападу.

Аспект російської доктрини, якій приділяється найбільше уваги після путінських ядерних погроз, стосується застосування ядерної зброї. Зовсім недавно кремлівська пропагандистська машина стверджувала, що Україна підірве "брудну бомбу" - прийом, який, як багато хто побоюється, може бути використаний для виправдання застосування РФ ядерної зброї. А New York Times писала, що найвище російське військове керівництво обговорювало використання тактичної ядерної зброї. Тут у дослідженні CNA є кілька поганих новин: "Російські військово-аналітичні роботи передбачають низку кроків, у яких ядерна зброя спочатку розгортається і використовується для залякування, потім потенційно використовуються в регіональному конфлікті й, врешті, у великомасштабній війні, доки конфлікт не досягне тотальної ядерної війни".

Але перш ніж ви станете надто стривожені, варто прочитати окремий аналіз на сайті War on the Rocks, написаний Кофманом та іншим аналітиком CNA, Анею Лук'янової Фінк. Вони зазначають, що хоча "російські військові явно ставляться до ядерної зброї інакше, ніж у США, вони не пишуть про ядерну ескалацію безоглядно оптимістично, не усвідомлюючи пов'язаних із цим ризиків". Скоріше, російська військова доктрина "інтенсивно використовує ядерні погрози, що створює враження, що країна набагато вільніше ставиться до використання ядерної зброї, ніж насправді".

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "США та союзники готують нас до нових російських атак" – Михайло Жирохов

Іншими словами, росіяни покладаються на брязкіт ядерною зброєю, щоб змусити своїх ворогів підкоритися блефам. Поки що Путін не дав жодних вказівок, що він розгортає ядерну зброю, незважаючи на погрози це зробити. Минулого тижня він навіть заперечував будь-який намір застосувати ядерну зброю.

Крім використання "ядерних погроз" Путін використовує ще один аспект російської військової доктрини. Як зазначає CNA, щойно просування противника зупинять, російські сили мають "завдати шкоди військовій та економічній інфраструктурі, щоб вороги прагнули припинення війни на прийнятних умовах". Це те, що Путін робить своїми повітряними атаками на українські міста, націленими зокрема на електричну інфраструктуру, щоб збільшити страждання мирних жителів узимку.

Але Росія кульгає у цьому конфлікті, бо її генерали не підготувалися до затяжної війни на виснаження. Вони очікували, що якщо Росія вступить у затяжний конфлікт, Кремль від початку віддасть наказ про загальну мобілізацію. Згідно з іншою статтею War on the Rocks, у мирний час російські військові частини були укомплектовані лише на 70-90%. Але загальної мобілізації так і не було, внаслідок чого в перші місяці війни російської армії катастрофічно бракувало живої сили. В армії особливо не вистачало піхоти, через що російські танки вступали у бій без підтримки поспішних військ. В результаті, українці розстрілювали російські танки переносними зенітно-ракетними комплексами Javelin та NLAW.

Всього через сім місяців після початку війни Путін нарешті наказав провести часткову мобілізацію, і поки що, в результаті, з країни втекло більше чоловіків, ніж потрапило до армії. Більше того, Росія втратила стільки досвідчених офіцерів і солдатів, що не вистачає кадрів для навчання новобранців.

Несправедливо покладати всю провину на російських військових через те, як триває війна. Своїми натхненними бойовими діями українці перевершили всі очікування і отримали значно більше західного озброєння, ніж будь-хто чекав. Російські сили, зі своєї сторони, скуті політичним втручанням зверху. New York Times повідомила, що Путін відкинув пораду своїх генералів відступити з Херсона, а CNN повідомила, що він віддавав прямі накази генералам на місцях.

Але російські військові також досягли набагато гірших результатів, ніж очікувала більшість аналітиків, частково тому, що вони просто не були готові до такої війни, яку ведуть. Це не рідкість у військовій історії. Тим не менше, найкращі армії адаптуються на льоту. Це те, що робили армія та корпус морської піхоти США під час війни в Іраку. Вони не навчалися боротьби з повстанцями, але здобули важкі уроки і у 2006 році випустили бойове керівництво по боротьбі з повстанцями, яке сприяло успіху у 2007 році.

Такого вміння імпровізувати російські сили не показали. Вони продовжують дотримуватись того, що не працює. Російське ведення цієї війни не лише моральний провал, а й інтелектуальний.

Переклад Gazeta.ua

×