Розпочався геноцид вірмен в Османській імперії

24 квітня 1915-го за наказом триумвірату турецьких диктаторів розпочали депортацію вірмен зі Стамбула, Александретти і Адани. Протягом наступних 3-х років загинуло понад 1,5 млн вірмен, інші втекли чи були виселені в пустелі Месопотамії, Лівану і Сирії, де більшість загинула через голод і хвороби. Більше, ніж 1 млн вірменських біженців були розсіяні по світу.

До початку XX ст більша частина історичної Вірменії входила до Османської імперії. Вірмени займали провідні позиції у найосвіченіших прошарках суспільства і торгово-промислової буржуазії. Проте як не мусульмани, були другосортними громадянами - не мали права носити зброю, свідчити у суді, платили вищі податки. Ворожість посилював великий наплив біженців-мусульман з Кавказу після російсько-турецьких воєн і з нових балканських країн.

Усе це спричинило численні конфлікти, які вилились у масові етнічні вбивства, що відбулись в 1894-1896 роках в Самсуні, Трабзоні та Стамбулі та забрали життя близько 100 тис. вірмен.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Збили президентський літак

У 1908-му владу в Османській імперії захопила партія молодотурків, ідеологією якої був пантюркізм, а метою - створення тюркської імперії від Балкан до Алтаю. Перешкодою в цьому, на їх думку, була Західна Вірменія, яка відділяла країну від тюркомовного Азербайджану.

Вступ Туреччини в І світову війну в серпні 1914-го дав, на думку молодотурків, "унікальний шанс" для остаточного вирішення "вірменського питання", тобто повного знищення вірмен. В умовах введеного військового положення почалася депортація вірмен зі східних турецьких провінцій вглиб країни, а будь-які прояви протесту жорстоко придушувалися.

Провину за поразки осман у боях взимку 1915-го керівництво країни поклало на вірмен, які служили в османській армії. У лютому 100 тис. із них були роззброєні й більшість жорстоко вбиті. Їм перерізали горло чи закопували живцем. Роззброєння мирного населення супроводжувалось тортурами і вбивствами. Воно зробило можливими репресії проти вірмен по всій імперії - їх почали масово виселяти в пустельні райони не тільки з прикордонних областей, а й з великих міст країни.

З початком французького наступу на Дарданелли 24 квітня 1915-го в Стамбулі були заарештовані 235 представників вірменської еліти. Аналогічні дії були також в інших великих містах. Наступного дня в Стамбулі заарештували ще 600 вірмен, потім ще 5 тис. Більшість вбили на околицях міста.

У травні 1915 року меджліс затвердив "Закон про депортацію", який узаконив виселення всіх вірмен з місць їх компактного проживання в усіх провінціях. На нових місцях проживання вірмени не мали перевищувати 10% від мусульман у регіоні, їм заборонялось виїжджати в інші населені пункти, відкривати власні школи. У провінції Ван - єдиній, де вірмени складали більшість, депортацію супроводжували масові убивства десятків тисяч вірмен, які, на думку влади, становили потенційну загрозу. Головну роль у вбивствах відігравали випущені злочинці та ескадрони смерті, створені спецслужбами.

До кінця літа 1915-го значна частина вірмен імперії була знищена: протягом 3-х років їх загинуло понад 1,5 млн. Голодна зима 1918-1919 років призвела до смерті ще 200 тис. вірмен.

Після поразки Османської імперії у війні, у 1918-му країни-переможці зажадали покарати винних у злочинах проти військовополонених і вірмен. У грудні 1918-го був створений "Спеціальний військовий трибунал", який працював до 1920-го. Він вирішив, що депортації вірмен не були продиктовані воєнною потребою, а були задумані молодотурками для організованого вбивства вірмен. Ще до початку роботи трибуналу керівники молодотурків втекли з країни. Практично всі вони, близько 41 особа, до 1922-го були вбиті в різних містах Європи активістами вірменської партії "Дашнакцутюн".

Після утворення Турецької республіки політична та інтелектуальна еліта не відчувала потреби дистанціюватися від знищення вірмен чи від тих, хто керував погромами і масовими вбивствами, бо більшість із нової влади були колишніми діячами партії молодотурків, і були в змові з регіональними лідерами чи племінними вождями, які отримали великий прибуток від депортації вірмен. Після приходу до влади Мустафи Кемаля критичне обговорення подій 1915-1918 років було заборонене в країні під загрозою кримінального переслідування.

×