"Загиблих в Україні бурятів хоронять майже щодня" – що пише про нас світова преса

8

Про українських підлітків, у життя яких увірвалася війна. Про бажання президента РФ Володимира Путіна відновити Російську імперію. Про повільні постачання важкої зброї з Німеччини. І про "таємну мобілізацію" в Росії. Ось дещо з того, що писали про нас у світових ЗМІ.

"В Україні закінчилася молодість", The Atlantic, США

Думки журналістки Анни Нємцової

Якби не війна, казала Іра Любарська, вона б усю весну гуляла вулицями рідного міста в навушниках чи сиділа б на даху багатоквартирного будинку, перечитуючи книжку. Але Іра виросла в Маріуполі. Тому замість того, щоб ходити на пікніки з подругою, вона тижнями спала на смердючих матрацах у підвалі. Замість того, щоб вештатися у дворі, де вони лазили по деревах, або на гойдалці, вони використовували його для приготування їжі на вогні, їхні квартири зруйнували російські бомби. Замість того, щоб жартувати й грати, Іра допомогла подрузі поховати у дворі батьків. Замість того, щоб насолоджуватися життям, вона допомагала сім'ї тікати з міста.

Ірі 18 років. Якби не війна, життя б лежало перед нею червоною доріжкою, можливості були б на кожному кроці. Висока спортивна брюнетка, вона хоче стати репортеркою. Після російського бомбардування згоріла квартира її сім'ї та десятки інших квартир. Вона розповіла, як вивела батька-інваліда, бабусю і найкращу подругу, яка тепер осиротіла, з міста. Як довелося покинути мати, яка опинилася у пастці на території, яку контролює РФ. Як їй доводилося витягувати уламки, поки йшла пішки десятки кілометрів у пошуках безпеки.

 

Під час моїх подорожей Україною я зустріла багато молодих людей, як-от Іра. У Чернігові був 18-річний хлопець, який наполягав, щоб залишитися, коли інші втекли, щоб міг підтримати батька, поки той працював у міському морзі, задокументувавши епічну кількість смертей. У Києві був 24-річний хлопець, який як волонтер привозив ліки. У Львові аспірант і підприємець-початківець, який відклав плани й приєднався до Сил цивільної оборони.

Якби не війна, їм дозволили б залишитися молодими. Але вторгнення Росії змусило їх одразу подорослішати. Війна поклала на них відповідальність, яка набагато перевищує ту, яку мають нести люди їхнього віку.

Для Іри та інших молодих українців 24 лютого 2022 року стало поворотним моментом – життя завжди буде ділитися на "до" й "після". Раніше вони були молоді. Після стали старими. Це лише кілька незліченних подібних історій про хлопців і дівчат, чиє життя назавжди змінилося. Проте варто розглянути й іншу перспективу – як ці молоді люди прийшли на допомогу своїй країні в скрутну мить, як виявили хоробрість у найекстремальніших обставинах. Так, ми могли б з тугою говорити про майбутнє, яке вони втратили, але однаково вони показали мені майбутнє, яке можуть побудувати.

"Відновлення імперії – ендшпіль для Путіна", CNN, США

Читання думок Володимира Путіна рідко буває простим завданням, але іноді кремлівський лідер спрощує його. Так було в четвер, коли він зустрівся з групою молодих російських підприємців. Слова його говорять самі за себе. Те, чого він прагне в Україні, – відновлення Росії як імперської держави.

Багато спостерігачів швидко вловили одну з провокаційних реплік Путіна, в якій він порівняв себе з Петром І, царем і засновником Санкт-Петербурга, малої батьківщини Путіна.

"Петро вів Північну війну 21 рік. На перший погляд, воював зі Швецією, забираючи щось в неї. Але він нічого не забирав, а повертав. Коли заснував нову столицю, жодна з європейських країн не визнала цієї території частиною Росії, всі визнали частиною Швеції. Проте споконвіку слов'яни жили там разом з фінно-угорськими народами, і ця територія перебувала під контролем Росії", - сказав розслаблений і самовдоволений Путін.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Росіяни програють, тікаючи з усіх захоплених земель" - американський аналітик

Посилаючись на власне вторгнення в Україну, він додав: "Очевидно, на нашу долю також випало – повернути й зміцнити".

Ці слова швидко засудили українці, які побачили в них неприкрите визнання путінських імперських амбіцій.

"Визнання Путіним захоплення земель і порівняння себе з Петром І доводить – жодного "конфлікту" не було, лише криваве захоплення країни під надуманими приводами. Маємо говорити не про збереження лиця Росії, а про її негайну деімперіалізацію", – написав у Twitter радник президента України Михайло Подоляк.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "До кінця року війна завершиться перемогою України" – Малькольм Ненсі

Путін давно стверджує, що українці не мають легітимної національної ідентичності й що їхня держава, по суті, є маріонеткою Заходу.

Мета Путіна обумовлена певним почуттям історичної долі. Путінський проєкт імперської реставрації теоретично може поширитися на інші території, які колись належали Російської імперії чи СРСР, що має тривожити всі країни, що виникли після розпаду СРСР.

Раніше цього тижня депутат від прокремлівської партії "Единая Россия" передав до Держдуми законопроєкт, який скасовує радянську резолюцію про визнання незалежності Литви.

Колишній радник з національної безпеки США Збігнєв Бжезінський заявив, що Росія може попрощатися зі своїми імперськими звичками лише якщо погодиться відмовитися від своїх претензій на Україну.

"Не можна наголошувати, що без України Росія перестає бути імперією, але з підкореною Україною Росія автоматично стає імперією", – писав він 1994 року.

Путін, однак, розраховує на щось протилежне – щоб Росія вижила, стверджує він, вона має залишатися імперією попри людські жертви.

"Зниклі постачання зброї - Шольц зазнає тиску перед візитом до Києва", Die Welt, Німеччина

У суперечці щодо постачання зброї в Україну канцлер ФРН Олаф Шольц знову під масовим тиском. Його закликають, щоб рішення Бундестагу про постачання важкого озброєння Україні нарешті було повністю виконане.

Посол України в Німеччині Андрій Мельник заявив, що очікує, що Шольц пообіцяє постачання німецьких танків в Україну під час свого першого візиту до Києва, який запланований на червень. Берлін недавно заблокував усі термінові запити з України.

 

Минулого четверга відбулася телефонна розмова між німецьким міністром оборони Крістін Ламбрехт та її українським колегою Олексієм Резніковим. У розмові Київ хотів уточнити, коли в Україну прибуде нещодавно обіцяна Шольцем реактивна система залпового вогню "Марс-2". Відповідь нашого міністра була розпливчастою і ухильною. Вона лише обіцяла перевірити, що можна зробити. Український міністр також наполягав на постачанні танків "Мардер" і "Леопард", і не дістав відповіді.

Нещодавно Шольц пообіцяв надати ЗРК "Іріс-Т" і ракетні установки "Марс". В обох системах є проблеми, тому вони мають бути доступні лише за кілька місяців.

Наприкінці квітня фракції влади та опозиції спільно ухвалили пропозицію до Бундестагу, згідно з якою важке озброєння слід доправити в Україну якнайшвидше. З того часу майже нічого не сталося. Берлін дав добро на сім танкових гаубиць 2000 року, які зараз використовуються для навчань, але поки що їх не надали. Крім того, уряд хоче дати танки "Гепард" для ППО. Це теж поки що відкладалося здебільшого через брак боєприпасів до них.

 

Вже тоді фракція опозиції пригрозила подати заявку самостійно до Бундестагу. Усі постачання важкого озброєння, ініційовані та оголошені федеральним урядом, як-от зенітна машина "Гепард", САУ PzH 2000 і реактивна система залпового вогню "Марс", не просунулися далі за стадію оголошення та підготовчі заходи.

Своїм нерішучим ставленням Німеччина дедалі більше ізолює себе серед партнерів НАТО і ЄС. Берлін ризикує завдати непоправної шкоди репутації Німеччини, особливо серед східних сусідів і друзів.

 

"Уряд ігнорує чітке рішення парламенту", - заявив заступник голови фракції ХДС Йоган Вадефул.

Вадефул сказав, що Бундестаг вирішив надати важке озброєння. Опозиційну ХДС/ХСС також цікавить, чому канцлер Шольц відмовляється надавати допомогу.

"Він не назвав реальної причини для цього. Чи тисне на нього його власна партія "Соціал-демократів" чи навіть Москва? Партнери з керівної коаліції "Вільні демократи" і "Зелені" теж мають, нарешті, проявити себе", - каже Вадефул.

"Українці очікують, що канцлер Шольц під час візиту до Києва оголосить про новий пакет допомоги для німецьких озброєнь, який обов'язково має містити основні бойові танки "Леопард-1" і бронетранспортери "Куниця", які можуть бути надані негайно. На жаль, без німецького важкого озброєння не зможемо зламати масову військову перевагу Росії та зберегти життя солдатів і мирних жителів", - каже посол Мельник.

Цього місяця Шольц планує відвідати Київ з президентом Франції Еммануелем Макроном і прем'єром Італії Маріо Драґі. Офіційно візит не підтверджено й не спростовано.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "У Москви мало шансів на перемогу" – що пише про нас світова преса

Мельник сказав, що його розчаровує те, як повільно Німеччина постачає зброю Україні. З 3 травня надійшло 6 млн набоїв, але зброї немає.

Через два дні після нападу Росії на Україну Берлін вирішив надати зброю в зону бойових дій, порушивши своє багаторічне її табу. З того часу в Україну надійшли реактивні гранатомети, зенітні ракети, гранати й понад 20 млн набоїв. Важке озброєння, як-от артилерійські гармати й зенітні танки, поки що тільки обіцяні.

За понад три місяці війни було схвалено військового постачання на €350 млн. З 24 лютого до 1 червня уряд дав добро на постачання зброї на €219,8 млн та іншого озброєння, як-от каски й бронежилети, на €85,2 млн. Крім того, є зброя та техніка від Бундесверу на €45,1 млн, які затверджені з 1 квітня.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Врятувати Україну від ядерної атаки потрібно, але недостатньо" – що пише про нас світова преса

Для порівняння, з початку війни до 1 червня США пообіцяли або надали Україні зброї та обладнання на €4,37 млрд. Сюди входить важке озброєння - гаубиці та реактивні системи залпового вогню.

Президент Володимир Зеленський знову закликав Захід надати сучасні системи ППО. З моменту російського вторгнення в лютому на українські міста випустили понад 2600 ворожих ракет, заявив він.

"Це життя, яке можна було б урятувати, трагедії, які можна було б запобігти, якби Україну почули", – заявив він.

"Підпишіть тут", Der Spiegel, Німеччина

Війська Путіна зазнають великих втрат у війні проти України – йому терміново потрібні нові солдати. Він ухилявся від загальної мобілізації, тому військові вдалися до інших засобів.

35-річний Кирило Кречетов досі пам'ятає, як знайшов у поштовій скриньці біло-червоний конверт. Там була повістка. Наступного дня він має з'явитися до військкомату. Він будівельник і батько 2-річної доньки. Він живе в Нижньому Новгороді, за сім годин їзди на схід від Москви. 10 років тому Кречетов завершив військову службу в бригаді спеціального призначення військової розвідки ГРУ, сьогодні він єфрейтор запасу.

Кречетов поїхав до військкомату, де його відвели до завідувача. Йому вручили аркуш паперу з договором. Пообіцяли щомісячну зарплату в розмірі близько €4,5 тис, що в понад сім разів перевищує середню зарплату в його регіоні.

 

"Заповніть це, виберіть три, шість чи дванадцять місяців, розпишіться тут", – сказав військовий. Кречетов похитав головою.

"Хто потурбується про мою сім'ю, коли я повернуся в труні? Моїм батькам за 70 років, а мати хвора", – сказав він.

Розуміючи, що йому не переконати Кречетова, чиновник поклав на стіл чистий аркуш паперу й попросив резервіста записати причини, через які він не хоче воювати за Росію. Тільки після цього йому дозволили піти.

 

Спочатку Кречетов вважав, що в армію закликають лише таких запасників, як він. Тепер знає, що багато чоловіків у Нижньому Новгороді отримують такі повістки. Історія Кирила показує, наскільки терміново російській армії потрібні солдати. Війна проти України триває майже чотири місяці.

Війська Путіна зазнали великих втрат, а в наступі задіяні сухопутні війська, повітряно-десантні частини, ВПС, ВМФ і національна гвардія. Вторгнення від початку йшло "не за планом". Армія була змушена піти з Київської та Харківської областей, а на Донбасі російські військові роблять ставку винятково на силу зброї. Щодня з обох боків у жорстокій війні на виснаження гинуть десятки солдатів.

Військове керівництво в Москві не говорить про власні втрати. За повідомленнями ЗМІ, лише у квітні до Кремля надійшло майже 42 тис. скарг від родичів військовополонених і зниклих безвісти. Різні російські регіональні адміністрації почали викопувати сотні могил.

У всій країні від Калінінграда на заході до Амурської області на сході вербують чоловіків боєздатного віку. Не менш як 2 млн росіян входять до складу резерву країни. Точні цифри – державна таємниця.

Російська армія всіма засобами намагається організувати постачання солдатів. Вона заманює, погрожує і навіть імітує мобілізацію, розсилаючи масові заклики до резервістів, які деякі через незнання і страх вважають за накази.

 

Але офіційний заклик може бути лише тоді, коли Путін оголосить загальну мобілізацію. Однак водночас він побічно визнав би слабкість своєї армії, яка на початок наступу значно перевершувала Збройні сили України. У разі мобілізації війна стане для росіян частиною повсякденного життя, чого Кремль хоче уникнути за всяку ціну. Тому зараз триває "таємна мобілізація".

Після 15 тижнів війни життя в країні має тривати якомога спокійніше. Поки що це працює доволі добре. Більшість людей продовжують підтримувати "спецоперацію", багато хто не надто хоче дивитися на те, що робить їхня армія в Україні. Смерть і страждання заперечуються та зникають. Росіяни вшановують своїх солдатів як героїв, посмертно нагороджують медалями, а подекуди навіть називають на їхню честь вулиці. Їхні портрети друкують як "героїв перемоги" на великих плакатах.

І все таки досі не було широкого ентузіазму через війну. Це ставить перед військкоматами дилему, оскільки вони мають вкластися в норми, про що свідчить публічний лист влади Забайкалля. Юристи-правозахисники також вважають, що Москва дає військкоматам інструкції про те, скільки чоловіків має бути призвано на військову службу.

 

Щоб мати змогу набирати більше бійців, парламент також у прискореному порядку скасував віковий ценз для контрактників. Зараз уперше укласти контракт можуть навіть пенсіонери працездатного віку до 65 років. Раніше максимальний вік становив 40 років.

Вражає, наскільки щедрими є запропоновані умови. Майбутнім солдатам обіцяють не менш як €3 тис., які раніше платили лише найманим військам ПВК "Вагнера". Залежно від спеціалізації, звання та досвіду оплата може значно збільшуватися. У разі загибелі сім'ям бійців має виплачуватися близько €190 тис.

Схоже, що стратегія працює. Особливо в регіонах, як каже голова правозахисної організації "Бюргер. Армія. Правильно" Сергій Кривенко. Охочих воювати вистачає, навіть черги перед військкоматами в провінції.

Військкомати в регіонах переповнені переважно чоловіками, які хочуть швидко заробити. Чоловіки вирушають в Україну й повертаються в цинкових трунах. Вони втрачають близько 40% оперативного складу.

"Моральний і психологічний тиск на призовників величезний. Ви повністю у владі командирів", - каже правозахисник Кривенко.

Особливо інтенсивна "прихована мобілізація" в Бурятії. Армія розсилає через месенджер Viber привабливі пропозиції, у яких обіцяють щедру зарплату, соціальні пільги, хорошу пенсію – своєрідну всебічну допомогу від держави. Страх у регіоні величезний. Про спроби вербування знають усі, але мало хто наважується про це говорити. У регіоні поховання загиблих в Україні відбувається майже щодня.

Армійській владі в регіоні досі легко. Республіка – один з найбідніших регіонів РФ. Роботи майже немає, натомість є понад 20 військових баз. Армія тут вважається надійним роботодавцем і для етнічних бурятів, і для етнічних росіян. Влада використовувала тактику "батога й пряника". Вербувальники – хороші психологи й використовують усілякі хитрощі, щоб заманити чоловіків у військкомати.

На чоловіків, які не хочуть їхати в Україну, чинять тиск. Військові загрожують їм червоними штампами "Зрадник" у службових квитках або навіть військовим трибуналом. "Абсурдна загроза", але все одно трапляється.

×