
8 вересня 1504-го у Флоренції відкрили чотириметрову статую "Давид" роботи Мікеланджело Буонарроті. Статуя стала символом Флорентійської республіки, а згодом Ренесансу. Зараз оригінал - в Академії образотворчих мистецтв Флоренції.
На початку XV ст. флорентійська гільдія продавців вовни Arte della Lana будувала кафедральний собор Санта-Марія-дель-Фіоре. Над його контрфорсом вирішили встановити 12 скульптур персонажів Старого Заповіту. Проте до відкриття собору 1436-го була готова лише статуя Ісуса Навина, виготовлена 1410-го флорентійцем Донателло. Його учень Агостіно ді Дуччо виготовив статую Геркулеса й отримав замовлення на Давида.
У Тоскані придбали брилу білого мармуру. По смерті Донателло 1466-го Дуччо припинив роботу над скульптурою. Її взявся доробляти Антоніо Росселліно, але теж невдовзі відійшов від справ. 25 років брила лежала в майстерні собору. 16 серпня 1501-го за порадою авторитетних митців, зокрема Леонардо да Вінчі, гільдія підписала контракт з 26-річним Мікеланжело. Він почав висікати Давида 13 вересня і працював над статуєю майже три роки. Відмовившись від традиційного зображення Давида з головою переможеного Голіафа біля ніг, відтворив момент перед боєм, коли майбутній цар готується до бою, тримаючи на плечі пращу.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Сила геометрії" - побудували споруду за проєктом да Вінчі
У січні 1504-го флорентійці зрозуміли, що немає технічної змоги підняти шеститонну статую на дах собору. Попри заперечення Мікеланжело, який вважав, що її слід розмістити біля собору, вирішили встановити Давида на площі Синьйорії, куди два роки перед тим переїхав уряд республіки.
1843-го вперше очистили статую, а через 30 років для її захисту від опадів і сонця перемістили у приміщення Академії образотворчих мистецтв. 1910-го на площі Синьйорії її місце зайняла точна копія роботи.
1991-го божевільний молотком пошкодив пальці лівої ноги Давида, що виявило незадовільний внутрішній стан мармуру. 2003-го статую знову очистили і реставрували. 12 листопада 2010-го копію зі скловолокна помістили на день на даху собору, де Давид мав бути за задумом.
Коментарі