"Кремль планує оголосити окуповані частини сходу й півдня України частиною Росії" – що пише про нас світова преса

8

Росія не досягла успіхів на Донбасі, але Путін планує визнати окуповані частини сходу й півдня України частиною Росії у середині травня. Британська The Economist пише, яка з країн найбільше допомагає Україні. А американська The New York Times дає репортаж про жахіття однієї родини з Бучі. Ось дещо з того, що писали про нас у світових ЗМІ.

"Росія планує анексувати нові території України – розвідка США", The Washington Post, США

Москва готується анексувати нові території України найближчими днями, заявили США в понеділок. Вона хоче закріпити контроль над частиною сходу країни, хоча російські сили досі намагаються захопити основні райони на полі бою.

Рішення Кремля оголосити частиною Росії Донецьку й Луганську області України, а також Херсон на тлі інтенсивних боїв, може перевести конфлікт у ще більш вибухонебезпечну фазу.

Незрозуміло, як українські сили та їхні союзники відреагують на спробу, яка нагадуватиме анексію Криму 2014 року. Але з принциповою різницею Україна бореться за збереження контролю над цією територією.

Високий чиновник США сказав, що "найвищою мірою заслуговують на довіру" розвіддані, які вказують, що Росія, імовірно, проведе сфальсифіковані референдуми в середині травня, на яких громадяни Донецька, Луганська, і, можливо, Херсона висловлять підтримку виходу з України та приєднання до Росії. Після цього Москва поставить у цих районах лояльних до себе лідерів.

 

Голосування буде спробою надати анексіям "виду демократичної чи виборчої легітимності", заявив посол США в ОБСЄ Майкл Карпентер. Він назвав цей крок "прямо зі сценарію Кремля". Росія не дала негайної відповіді на такі звинувачення. Карпентер зазначив, що російський план може провалитися.

Москва визнала Донецьку й Луганську області незалежними від Києва незадовго до початку вторгнення 24 лютого. У Херсоні, першому великому місті, захопленому російськими військами, Кремль закладає основу для формального закріплення свого контролю, оголошує про перехід на рубль і, за даними британського міністерства оборони, готується створити маріонеткову місцеву владу.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Брав у полон мирних жителів і погрожував стратою – на Київщини оголосили підозру терористу

Деніел Фрід, колишній посол США в Польщі, каже, що Володимир Путін, можливо, сподівається, що європейці визнають анексії як способу покласти край кривавій війні. Але очевидні звірства Росії в Бучі та інших містах роблять мир, заснований на анексії, важчим для західних прихильників України.

Західні офіційні особи повідомляють, що російські збройні сили перебувають у напрузі дев'ять тижнів після початку наступу, але все ще можуть обстрілювати стратегічні райони півдня України, зокрема Маріуполь, де через масовані бомбардування багато мирних жителів не можуть дістатися безпечного місця.

Представник міністерства оборони США сказав, що російські війська досягли "у кращому випадку мінімального прогресу" у спробі захопити Донбас.

"Чесно кажучи, у певних випадках це найкраще описати словом "анемія", – сказав чиновник.

Російські сили в багатьох випадках відводилися після захоплення міста чи села, що дозволило українським відбивати район. Російські війська зараз починають наступ біля Ізюма.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У Києві продовжують виявляти диверсантів

Міністерство оборони Великої Британії заявило, що понад чверть російських підрозділів, відправлених в Україну, пошкоджено настільки, що, імовірно, стали "неефективними в бою". У міністерстві заявили, що Росії можуть знадобитися роки, щоб відновити елітні сили.

У поєднанні з прискореним потоком західної зброї для українців, повідомлення про проблеми з логістикою та невдачі на полі бою припускають, що Росія має складний шлях, оскільки наближається до 9 травня. Аналітики вважають, що ця дата може дати Путіну можливість запропонувати росіянам свою думку про військові досягнення Росії.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Верховна Рада закликала Конгрес визнати Росію спонсором тероризму

Нове опитування показало, що більшість американців із двох партій підтримують посилення санкцій щодо Росії, підтримують гуманітарну й військову допомогу Україні, але більшість проти прямих воєнних дій США проти Росії.

"Які країни пообіцяли найбільшу підтримку Україні?", The Economist, Велика Британія

Путіну нічого показати у війні в Україні. Вона коштувала смерті тисяч солдатів і виявила серйозні недоліки російської армії. Путін підштовхнув країни Заходу до того, щоб вони об'єдналися та прийшли на допомогу Україні. Згідно з даними, опублікованими 2 травня Кільським інститутом світової економіки, загальна допомога країн "Великої сімки" і членів ЄС нині становить $29 млрд.

Спільно члени ЄС, Ради і Комісії ЄС, а також Європейський інвестиційний банк виявили найбільшу щедрість, станом на 23 квітня виділивши загалом понад €12 млрд Києву. Але Америка також була щедрою. Вона пообіцяла виділити близько $11 млрд, і ця цифра може зрости на $33 млрд, якщо Конгрес задовольнить останній запит Білого дому на військову, економічну і гуманітарну допомогу.

 

Америка тривалий час була головним благодійником України у доларовому вираженні. З 2014-го, коли Росія вперше вторглася на Донбас і анексувала Крим, до 2021 року вона дала допомоги в галузі безпеки на понад $2,5 млрд. Цього року вже виділила понад $4 млрд на військову допомогу - більше, ніж будь-яка країна ЄС чи "Великої сімці", і майже стільки ж, скільки інші п'ять найбільших країн-донорів - Польща, Німеччина, Велика Британія та Канада разом. Їхня спільна сума становить приблизно $4,5 млрд.

Але в частині своєї економіки відданість США меркне в порівнянні з країнами Східної Європи, які прагнуть стримати Путіна. У відсотковому відношенні до ВВП Естонія, економіка якої становить лише 0,1% від розміру економіки Америки, була в найщедрішою, пожертвувавши Україні 0,8% свого ВВП. Латвія, Польща, Словаччина й Литва виділили від 0,2% до 0,7% свого ВВП. Використовуючи цю метрику, вклад США - 0,05%.

 

Цей підрахунок не враховує приватних пожертвувань або державної допомоги міжнародним організаціям. У деяких країнах це створює значну прогалину в даних. Наприклад, у Німеччині приватні пожертвування на гуманітарну допомогу Україні в березні перевищили €630 млн, що більше за суму гуманітарної допомоги країні, обіцяну канцлером Олафом Шольцем 24 березня.

Підрахунок також не зважає на зусилля, зроблені для розміщення біженців такими країнами, як Польща, яка з початку війни прийняла понад 3 млн біженців. Крім того, деякі країни перестали публічно заявляти, що посилають Україні, щоб не гнівати Росію і не допомагати її воєнному плануванню.

Проте з даних ясно, що Захід надав Україні значну фінансову, гуманітарну та військову допомогу для захисту від російського вторгнення. Оголосивши війну, Путін оточив Росію вороже налаштованими сусідами, які готові залізти глибоко у свої кишені.

"Вони покохали одне одного в Бучі. Російська куля поклала край усьому", The New York Times, США

Вона назвала його Сонечком. Він її Кітті. Вони познайомилися майже 20 років тому, коли вона працювала в лікарні, а він, молодий, м'язистий і гарний, увійшов у двері, щоб полагодити дах. Ірина Абрамова сказала, що зробила перший крок і пішла за ним туди, де він курив. Вони заговорили і закохалися одне в одного.

Але кілька тижнів тому її особливий зв'язок з Олегом, коханням усього життя і всім, що вони збудували разом, закінчився одним жорстоким пострілом.

 

Історія Ірини – це історія Бучі. Вона про розбите серце, кровопролиття. І головне, про втрати. У цьому українському місті виявили найжахливіші звірства війни, і з часом масштаби терору й бійні тільки зростають. За офіційними даними, у березні росіяни вбили тут щонайменше 400 мирних жителів. Через кілька тижнів все ще знаходять понівечені тіла.

Правозахисні групи та українські слідчі разом із міжнародними експертами з воєнних злочинів намагаються задокументувати кожне вбивство, а минулого тижня уряд України опублікував імена й фото 10 російських солдатів, які скоїли воєнні злочини в Бучі.

Кілька тижнів тому росіяни пішли, залишивши більшу частину Бучі в руїнах. Тим часом багато мешканців Бучі відкинуті в XIX ст. – беруть воду з колодязів, палять свічки ночами й готують їжу на багатті.

 

"Над цим містом стоїть чорний туман. Щось зловісне залишиться, бо тут убили стільки людей, так безглуздо, ні за що", - каже Ірина Гресь, молода жінка, яка живе через дорогу від Абрамової.

Життя для Абрамової перетворилося на самотню рутину. Вона каже, що важко прожити день, а особливо ніч, не думаючи про помсту, самогубство або те, що називає "кривавими думками". Вона втратила все: чоловіка, дім, трьох із чотирьох домашніх тварин. Її заощадження готівкою перетворилися на попіл. У неї немає жодного аркуша паперу, що підтверджує її особу.

Все життя вона провела в Бучі, яка колись була відома як одне з найбажаніших містечок України – лісисте, із сільською атмосферою і лише за 45 хв. їзди від Києва. Тепер це місто примар. Але вона не може виїхати.

 

Один із ритуалів Ірини – іти на цвинтар. Вона приносить улюблені ласощі Олега – вишневі льодяники від кашлю Halls, печиво "Марія", іриски та шоколад. Закурює цигарку і кладе її біля узголів'я могили.

"Привіт, Сонечку", – сказала вона днями, погладжуючи фотографію.

У них не було дітей, але Ірина сказала, що в них була ідеальна сім'я – вони вдвох. Упродовж тижня він багато працював зварювальником і часто повертався пізно, коли вона вже лежала в ліжку й дивилася телевізор. У вихідні готували гриль на задньому дворі й час від часу дивилися кіно в торговому центрі в Ірпені. Кілька тижнів тому торговий центр був розгромлений.

 

Російські війська увійшли до Бучі невдовзі після початку війни. Їх зупинив запеклий український спротив. 27 лютого українські сили влаштували засідку на довгу колону російської бронетехніки, припаркованої вздовж вулиці Ірини, внаслідок чого було знищено щонайменше 20 машин і загинула невідома кількість російських солдатів. За словами Ірини, після цього Олег став особливо нервовим. Він відчував, що росіяни прагнуть помсти. Він наполіг, щоб вони з Іриною залишалися вдома, і багато годин проводили на кухні, на підлозі. Коли лежали пліч-о-пліч, вона відчувала, як він тремтить.

"Я запитала його – ти боїшся смерті? Він відповів: "Ні, боюся за тебе", – каже Ірина.

У ніч на 4 березня вони почули, як дорогою їдуть величезні вантажівки. Наступного ранку в їхньому будинку вибухнула граната, яка спричинила пожежу. Пролунали постріли. Їхні ворота підірвали. Усередину увірвалися чотири російські десантники. Троє були молоді, років 20, а командиру було за тридцять. Ірина сказала, що командир наказав їм вийти назовні.

 

– Де нацисти? - спитав командир.
– Тут немає нацистів, – відповіла Ірина.
– Де вони?
– Тут ніколи не було нацистів.
– Дайте мені точну адресу.
– Ми прості люди.
– Ми прийшли сюди вмирати, наші дружини чекають на нас, і ви розпочали цю війну. Ви обрали цю нацистську владу. Ваш чоловік колись тримав у руках зброю?
– Ні.
– Яка його професія?
– Зварювальник.

Після цього командир пішов. Батько Ірини, Володимир Абрамов, який жив у сусідньому будинку, розповів, що його та Олега тримали у дворі під прицілом. Молоді солдати наказали Олегу зняти сорочку, светр і куртку, щоб знайти військові татуювання. В нього їх не було. Він ніколи не служив. Вивели Олега за ворота. Останніми його словами були: "Хлопці, що ви робите?".

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У Києві за час війни затримали понад 300 диверсантів

Минула хвилина. Вогонь зростав. З хати валив чорний дим, нічого не було видно. Знову з'явився командир.

– Де Олег? – у паніці спитав батько Ірини.

Командир глянув за ворота і сказав: "Олег більше не прийде".

Ірина вибігла. Подивилася ліворуч. Нічого. Подивилася праворуч. Бачить чоловіка на хіднику. Багато крові. Частина голови зникла. Пізніше бачить інших мерців у різних позах на вулиці. Росіяни сиділи на узбіччі, пили воду з пластикових пляшок, просто дивилися. Вони нічого не говорили, не виявляли жодних емоцій. Вони були, мов глядачі в театрі.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У Києві за час війни затримали понад 300 диверсантів

– Стріляй у мене! Стріляй у мене й кота! – прокричала вона до солдата.

Вона дивилася на солдатів, на їхні чоботи, але командир опустив пістолет і сказав: "Я не вбиваю жінок".

Він дав Ірині та її батькові 3 хв., щоб пішли геть.

Населення Бучі зазвичай становило близько 40 тис. осіб. Усі, крім 3-4 тис. мешканців, утекли від російської окупації. Убили близько 400 мирних жителів, тобто приблизно одного з 10 людей, які залишилися.

Декого розстріляли в стилі страти із зв'язаними за спиною руками. Інших жорстоко побили перед смертю. Багато хто був схожий на Олега – без військового досвіду, беззбройний і не становив явної загрози.

×