"Головне питання в Україні – хто першим атакує?" - Леонід Бершидський

Думки у виданні Bloomberg оглядача Леоніда Бершидського

Найбільше питання, що витає над полем бою в Україні протягом перших трьох-чотирьох місяців цього року - хто першим розпочне великий і, ймовірно, передчасний наступ - російські окупанти чи захисники України. Обидві сторони перебувають під тиском.

У військовому сенсі Росія, ймовірно, виграє, якщо діятиме повільно. Це велика країна з великими, але невикористаними внутрішніми ресурсами. Їй потрібен час, щоб наростити військову продукцію, закупити електроніку, необхідну для сучасного озброєння, навчити і належним чином озброїти сотні тисяч військових, мобілізованих з вересня 2022 року, а також виправити хаос у своїй мобілізаційній системі.

Також їй потрібен час, щоб упорядкувати свої заплутані пропагандистські наративи - багато росіян досі не розуміють, за що мають воювати в Україні, і які кінцеві цілі війни. Водночас первісна пропагандистська лінія, що українці – "фашисти", здається, провалилася. Й, схоже, жодна нова не викликала масового ентузіазму.

Одна з найбільш послідовних пропагандистських ліній, що формуються, призначена для підготовки росіян до тривалої війни.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Україні потрібні 24 літаки F-16 для перелому у війні" – Петро Черник

"Наше найважливіше завдання якнайшвидше перевести нашу промисловість на військові рейки. На нас чекає десятиліття воєн, і вони будуть розгорятися у різних частинах земної кулі. Спецоперація в Україні – це лише перший гарячий етап Третьої світової війни", – написав провоєнний російський блогер Герман Куликовський.

Доводам Росії на користь стратегічного терпіння допомагає дещо парадоксальна ідея, що головний фінансовий і військовий покровитель України, США, може відчувати, що конфлікт, що затягнувся, приносить їм користь або, принаймні, створює не надто багато негативних наслідків. Відповідно до звіту Rand Corporation "Як уникнути довгої війни", потенційні переваги тривалого конфлікту для США включають ослаблення Росії, зниження залежності союзників Америки від російських енергоносіїв і збільшення витрат на оборону. Їх слід зіставити з такими витратами, як підвищений ризик ядерної війни, збільшення числа смертей українців і несприятливі економічні наслідки, включаючи вищу інфляцію у світі. У доповіді оцінюється можливість того, що Росія може згодом захопити більше української території як "незначну" ціну.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Російська Федерація поставила нову ціль" – Олександр Мусієнко

Залежно від того, наскільки ви цинічні, а Путін та його поплічники дуже цинічні, можете зробити висновок, що розрахунки адміністрації Джо Байдена не враховують загрозу ядерної війни, мало дбають про жертви в Україні, віддають пріоритет послабленню Росії, і недооцінюють її бойовий та військово-промисловий потенціал. Така оцінка підказала б Володимиру Путіну, що він має стиснути зуби та закопатися.

У Росії зростає усвідомлення слабкості Путіна як вдома, так і, що важливіше, у не західному світі, який Москва вважає своїми союзниками в тому, що називає екзистенційною битвою з Заходом. Це створює елемент тиску, який Путін має відчувати. Низка військових поразок РФ у 2022 році змусила лідерів Індії та Китаю проявити роздратування та нетерпіння щодо Путіна. Колись він завжди спізнювався на офіційні зустрічі, тепер змушений чекати навіть колись слухняних пострадянських лідерів. Азіатські споживачі тепер купують російську нафту з великими знижками через західні ембарго. Барель російської нафти Urals приблизно на $31 дешевший, ніж еталонна марка Brent, що є найбільшою різницею з серпня. Репутація Росії як світової держави знаходиться на дні пострадянського мінімуму. Слабкий силач - це оксюморон.

Західні союзники України також доклали всіх зусиль, щоб розпалити вогонь серед російських стратегів, які відступили від похмурої підготовки до тривалої оборони вже захоплених територій. Україна долала один західний психологічний бар'єр за іншим, зовсім недавно забезпечивши собі постачання танків. Тепер "не може бути й мови" про бойові літаки, але Польща вже намагається подолати цей новий рівень не-участі Заходу у війні. Це збільшує спокусу для Валерія Герасимова, безрозсудного планувальника невдалого початкового вторгнення в Україну, діяти на випередження, а Путіна підтримати такі дії. Інша річ, чи зроблять вони це найближчим часом.

Українці вже кілька тижнів попереджають про майбутній великий російський наступ. Останнє таке попередження виходило від глави РНБО Олексія Данілова, який каже, що Росія нападе незадовго до річниці вторгнення, бо російське керівництво настільки наскрізь радянське, що все, що воно робить, прив'язане до знаменних дат. Це уявлення не ґрунтується на реаліях нинішнього конфлікту – не раз ходили чутки, що Путін почне атаки в ті чи інші річниці, але атак так і не було. Київ, однак, постійно використовує розмови про російський наступ, що насувається, щоб підвищити свої шанси на швидкі поставки західної зброї і спробувати посіяти паніку в Росії, де серйозне посилення військових дій майже напевно означатиме нову хвилю мобілізації.

Російські воєначальники, схоже, розуміють, що з тими силами, що мають, нічого серйозного вони почати не можуть. У січні регулярні російські частини спробували щастя в тактичних наступах під Оріховим, на півдні Запорізької області, і в деяких частинах Донецької області, але досягли незначних успіхів, натрапивши на другу смугу української оборони. Без вирішального переваги у повітрі, й у чисельності піхоти російські генерали розраховувати щось більше неспроможні. Проте перевага ЗСУ у повітрі була невловимою, і в українців усе ще більше сил на землі, ніж у росіян. Єдиний успіх росіян у січні – завоювання соляного містечка Соледар. Його досягли ПВК "Вагнера", яка гнала на забій зеків.

Указ Путіна про "часткову мобілізацію" від вересня 2022 року все ще чинний, і хоча в ньому немає публічного положення про кількість тих, хто підлягає призову, у ньому є секретна частина, яка, ймовірно, допускає кілька хвиль призову. Ті росіяни, які не втекли з країни, і не зголосилися піти добровольцями, тепер зі страхом дивляться новини. Однак досі все було тихо і не було нових повідомлень про відновлення призову. Це дивно, якщо у найближчих планах великий наступ. Але не можна виключати ірраціонального наказу Путіна розпочати його з наявними силами. Особливо, враховуючи його минулу нерішучість щодо загострення внутрішньої ситуації шляхом подальшої мобілізації.

Україна зі свого боку перебуває більше під тиском, ніж Росія, щоб напасти першою. Данілов передбачив, що 2023 рік стане роком українського наступу з використанням недавно поставленої західної зброї. Київ не може дозволити собі затяжної війни. Кожен тиждень війни приносить все більше руйнувань. З кожним місяцем мільйони українських біженців у Європі все далі освоюються у новому житті. Повномасштабна мобілізаційна кампанія триває вже кілька місяців, і, принаймні, на папері людські ресурси України набагато менші, ніж у Росії. Західна військова допомога на практиці залежить від подальших перемог – українці можуть побачити це зі збільшенням її потоків після військових успіхів восени 2022 року. Величезна популярність президента Володимира Зеленського – вичерпний ресурс. Особливо з огляду на недавні корупційні скандали.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Для України ключова ціль - Мелітополь" - Сергій Грабський

Таким чином, російські війська очікують на наступ України найближчим часом. Провоєнні російські канали в Telegram повідомляють, що українці збираються спробувати вторгнутися в Білгородську область Росії. Західні військові експерти пишуть про імператив визволення Криму, щоб мінімізувати ризик нової війни. Ця амбітна мета вимагає великого південного наступу на Мелітополь та Маріуполь, щоб перерізати "сухопутний міст" із Росії до Криму, захопленого РФ на початку кампанії. Успішний удар України на півдні призведе до блокади півострова і, можливо, зробить його неспроможним як військовий ресурс для Росії.

І все-таки будь-який український наступ тепер натрапить на недавно укріплені російські позиції, укомплектовані досвідченішими солдатами. Оскільки нападник завжди ризикує більшими втратами, ніж той, хто обороняється, українцям потрібно більше впевненості перед потенційними втратами.

Оскільки обидві сторони накопичують ресурси для наступу, але не наважуються зробити рішучий крок, тендітна рівновага на землі стає все більш нестійкою. Комусь невдовзі доведеться зробити перший крок.

Переклад Gazeta.ua

×