"День приносить панічні атаки та страшні спогади. Дехто думає про самогубство" – The New York Times

Репортаж у The New York Times. Журналіст Ніколь Тунг відвідала кілька центрів лікування психічних захворювань в Україні та провела час із солдатами, які страждають від психологічних травм

Ніч приносить мало сну та жахи. День приносить панічні атаки та страшні спогади. Усі виснажені. Дехто думає про самогубство. Вони бояться своїх власних думок і те, що ці думки можуть змусити їх зробити.

Владиславу Рузієву, 28-річному українському сержанту, постійно сняться кошмари про те, як минулої зими його притиснули з підрозділами, і він був безсилий щось зробити з постійною російською артилерією, лютим морозом та товаришами, які, як він бачив, втрачали руки та ноги.

"Іноді земля була так покрита пораненими, що евакуаційні машини помилково проїжджали по їхнім тілам в хаосі", - сказав він, згадуючи сцени, свідком яких був на фронті на початку року.

За півтора роки війни у багатьох українських солдатів були перерви лише близько двох тижнів. Іноді вони отримують короткі перепочинки далеко від фронту. Тоді найбільше потребують лікування психологічних травм. Ця потреба зростає та набагато перевищує можливості України.

Андрій Ремезов чудово знає, що страждає. Поїхавши у 2014 році воювати з російськими маріонетковими силами на Донбасі, він повернувся додому та потрапив у штопор.

 

"Я підсів на наркотики та алкоголь. Навіть думав про самогубство, але мене врятували товариші", - сказав 34-річний Ремезов. Він пройшов курс лікування, став психологом і одружився.

У 2022 році він повернувся до армії. Під час дводенної поїздки до Києва, попиваючи каву на кухні, пояснив, що кожного разу, покидаючи фронт, проводить деякий час у тиші, подумки обмірковуючи пережите, "щоб міг рокласти це по полицях в моїй голові". Інакше, за його словами, "вся ця інформація може мене просто дестабілізувати".

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Українська армія тисне на російські позиції. Буде прорив" ‒ британський підполковник

За його словами, українська система охорони психічного здоров'я може впоратися лише з невеликою частиною потреб. Більшість солдатів роблять помилку, намагаючись вистояти самостійно, як це колись робив він.

Декілька центрів в Україні лікують психічні травми за допомогою традиційної психотерапії та альтернативних методів лікування – електростимуляції, час з тваринами, йога, водна терапія та багато іншого.

У "Лісовій галявині", лікарні під Києвом, терапевти використовують "біосуггестивну терапію" - суміш розмов, музики та дотиків до голови, грудей, плечей та рук. Навіть стрижка у перукаря може бути терапевтичною. Це безпечна зустріч із незнайомцем, що дає відчуття рутини та турботи.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Є три сценарії завершення війни в Україні" - Юрій Пойта

Лікарня лікує солдатів із психологічними травмами, та з фізичними пораненнями. Зокрема, з черепно-мозковими травмами, такими як струс мозку.

"Зараз це стало епідемією, тому що російська артилерія подібна до дощу. Ми також працюємо з тими, кого катували у російському полоні", - сказала директор Ксенія Возніцина.

У загартованих чоловіків можуть виникнути проблеми з ослабленням пильності. Для декого дотик є загрозою. На даний момент мета в тому, щоб вилікувати їх достатньо, щоб повернути на фронт. Довгострокове відновлення має зачекати.

Під час попередньої ротації далеко від фронту 35-річний Максим уночі напав на сусіда по кімнаті, думаючи, що інший був солдатом із Росії. Після цього наполіг, щоб у нього була окрема кімната.

"Ми втратили більшу частину людей у моєму підрозділі. Іноді я плачу. Коли засинаю, можу візуалізувати все знову. Пам'ятаю лиця всіх загиблих товаришів. На фронті знаю своє завдання та свої обов'язки. Тут ні", – каже він.

Між сеансами терапії він сидів зовні, осторонь від інших, курив і дивився в далечінь, стиснувши одну руку на потилиці.

Він сказав, що повернеться на фронт, бо не може підвести своїх однополчан. За кілька днів приєднався до них.

 

Сонячним днем у Києві десятки військових у камуфляжній формі зібралися у Реабілітаційному центрі "Дух", щоб зробити те, чого більшість ніколи раніше не робила – покататися на конях. Інструктор водив людей верхи навколо сараю, змушував робити вправи для рук, і наказав нахилитися і обійняти своїх коней.

"Вони вчаться їздити на конях, але це також допомагає їм зосередитися, бути тут і зараз, бути присутніми", - говорить Ганна Бураго, засновниця програми іпотерапії.

Після цього вона зібрала солдатів у коло і запитала, як почуваються. Один сказав, що це зробило його щасливим – емоції, які він ніколи не очікував знову відчути. Це була остання сесія свого роду. Програму закрили через брак коштів.

Серед травмованих ветеранів війни є спільна тема з величезним значенням – інші не можуть зрозуміти їхні страждання. Вони не знають, як повернутися до цивільного світу, який тепер здається зовсім чужим.

"Ти не можеш зрозуміти, бо не нюхав, не чув звуків, яке відчуття того, яке це – убити когось", – сказав один солдат.

36-річний Олексій Котляров, військовий хірург, щодня бачить багаторічні жахливі рани в недоукомплектованому медичному пункті неподалік фронту, під безперервними обстрілами, з мінімальним відпочинком. Страждаючи від депресії, панічних атак і нападів плачу, йому поставили діагноз посттравматичний стресовий розлад.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Захід посилюватиме нашу обороноздатність" - Володимир Горбач про саміт НАТО

За його словами, у польових умовах, виконуючи життєво важливу роботу, він пристосувався до страху, але в столиці, де натовпи людей та ознаки звичайного життя, він почував себе некерованим.

"На фронті все сіре та зруйноване. Тут люди усміхаються, п'ють каву. Там усі страждають", - сказав він.

Більшість лікування, яке отримують солдати, наприклад, ліплення з глини та фізіотерапія, заново знайомить їх зі світом, який не загрожує, полегшуючи контакт із іншими. Зокрема, з цивільними, займаючи при цьому їхнє тіло і розум.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Хто очолить наступний бунт у Росії?

"Спочатку солдати побоюються арт-терапії. Але це дає їм змогу відпочити від власних думок", - сказав Ярослав Чабанюк, інструктор із гончарної справи у медичному центрі МВС у Києві.

Солдати і ті, хто їх лікує, кажуть, що Україна тільки-но починає справлятися з кризою психічного здоров'я, яка зайшла глибоко і триватиме роками.

Доктор Котляров висловився за багатьох солдатів: "Я вже не та людина, що була до цієї війни. У мене низька емпатія, я став терпимий до насильства".

Переклад Gazeta.ua

×