Протягом року всі райони Вінницької області відвідає представник Міністерства внутрішніх справ 48-річний Андрій Коструб. Прийматиме громадян. Він працює першим заступником начальника експертно-криміналістичного центру.
30-31 липня полковник проводив особистий прийом у Калинівці, Козятині, Літині та Хмільнику. У райвідділах організували попередній запис бажаючих.
У Калинівці прийом має розпочатися о десятій ранку, але до 11.00 ніхто не приходить. Згодом черговий проводить до кабінету жінку, на вигляд їй років 40. Волосся скуйовджене, під очима залишки макіяжу, на руках — синці. Представляється Раїсою Подольською.
— Я працюю бібліотекарем у технікумі, маю погані стосунки з директором, хоче вигнати мене з роботи за прогул 10 червня, — каже Подольська. — Того дня була тут, у міліції, навіть повєстку мала. Її директор забрав. Тепер я прийшла, щоб мені виписали дублікат, а ваш сотруднік став погрожувати і мені, і всій моїй сім'ї. Сказав забиратися.
Андрій Коструб пропонує написати заяву і вказати прізвище працівника. Подольська відмовляється і йде. Більше на прийом ніхто не приходить. За 2 год. Їде до Козятина. Звідти повідомили, що до нього на прийом записалися 13 людей і ще підходять. Спілкуватися з людьми полковник починає о третій дня, закінчує о 20.00.
— Я багатодітна мама, лишилася з п'ятьма дітьми на вулиці, двоє з них інваліди, — із порогу плаче Любов Бондар, 37 років. — Через організацію "Сім'я і молодь" купляла дом за 22 тисячі гривень. Заплатила 10 тисяч хазяйці, тоді ще дві дала, — показує розписку. — А мене вигнали з тої хати. Зараз там живуть інші люди. Тоді другу хату найшли мені в селі. Знову внесла половину грошей, а мені ніякі документи не віддають. Уже зверталася в міліцію, на гарячу лінію прєзідєнта. І ніякої реакції. Та на вас остання надєжда, може, ви поможете.
Полковник реєструє заяву. Обіцяє розібратися, як повернеться до Києва.
До кабінету в супроводі адвоката заходить жінка, голосить. Тримає великий портрет сина.
— 2012-го синок Саша прийшов додому в п'ять ранку і сказав, що його побили, — розповідає 55-річна Ніна Шайдюк. — Помився, ліг спати і не встав. Забрали в реанімацію, у комі пролежав вісім днів і помер. Йому тільки 28 було. У нього череп був проломаний, уся спина в синяках. Експерти сказали, шо він упав із висоти власного росту. Міліція не порушила кримінальної справи.
У жінки тремтять руки. Від її сліз розпливаються літери на документах.
— Десять місяців я з малою онукою оббивала пороги міліції, шоб справу завели. Шукала свідків того побиття. У міліції погрожували їм. Казали, шо статтю припаяють, якшо будуть показання давати, — продовжує. — Я навіть екстрасенса викликала, поки добилася якогось руху. Але наш майор наді мною тільки насміхається.
Полковник Коструб обіцяє прискорити розслідування.
На прийом у Козятині прийшло зо два десятки людей. Близько восьмої вечора чекають ще двоє. Серед них вагітна. Її запрошує до свого кабінету начальник райвідділу. За чверть години повертаються.
— Просить розібратися, хто батько її дитини. Має двох ухажорів, обоє дають гроші і претендують на батьківство. Просила, щоб міліція змусила жити з нею того, кого вона любить більше, — каже начальник Козятинського райвідділу міліції Геннадій Ткачук.
— Багато було скарг на дії працівників міліції, — розповідає Андрій Коструба. — Зверталися із заявами про побиття, пошкодження майна, шахрайство.
2 
1
Коментарі
1