Цьогоріч професію газоелектрозварника назвали найбільш затребуваною на Вінниччині. Зараз в обласному центрі зайнятості 26 вакансій електрозварників, охочих працевлаштуватися немає. Вінницькі приватні фірми пропонують не менше 2 тис. грн зарплати.
Вінничанин 51-річний Олександр Бойко працює газоелектрозварником 25 років. Останні два роки — на підприємстві "Вінницяліфт". Має 2 тис. грн зарплати.
— Робота дуже отвєтствєнна, тисячі 3 як мінімум маю получати. Сварщики повсюди нужні, починаючи з дому. Жінка замучила, хоче металіческий стелаж у кладовку. Рік до нього руки не доходять. Банки з компотами на досках стоять, через це Надя сердиться. Якщо дерев'яний стелаж трісне — всьо поб'ється. Буду мати що слухати, — розказує. — Зараз метал дорогий. А відходи не дуже вхопиш на роботі. Це при Союзі залізяки валялися скрізь під ногами. А зараз треба випросити або відробити.
О восьмій ранку Бойко кладе в холодильник обід, узятий з дому. Переодягається у робочу сорочку та спецштани. Ноги обмотує онучами.
— Окаліна як попаде в ботінок, так і прилипне. Буває, руки вгору підняв — і окаліна покотилася прямо в чобіт. Доки роззуєшся, нога згорить. І чекай місяць, щоб зажило. Усі руки в цятках, — показує шрами. — Радикуліт собі заробив. Спину простужую, бо лежачи варю.
Береться ремонтувати каретку ліфтових дверей. Витягає на вулицю 20-метровий дріт електричного апарата. Вмикає. Вдягає замшеві рукавиці. Держаком стискає електрод, обличчя закриває захисною каскою і починає варити.
— Зараз усі гоняться за талантами. Уміти щось заварити — то одне, а клепку мати в голові — друге. Петеушників не беруть. Кругом трєбуються спеціалісти в возрасті 30 років, з п'ятирічним стажем роботи. Без досвіду сварщики нікому не треба. То раніше до кожного майстра пристраювали практиканта і вчили. А зараз кожному директору то заморока, — втирає піт з обличчя. — По об'явах нормальну роботу знайти нереально. Добре можна пристроїтися тільки по знакомству. Знакомі по заробітках їздять, бо в нас обіщають одне, а платять копійки. На приватних фірмах робота оплачується по факту. Наприклад, приходиш до клієнта робити опалення і кажеш — обварити трубу стоє 100 гривень. У таких фірмах вигідно триматися, бо платять не менше 5 тисяч.
Каже, офіційно працевлаштовують у комунальних підприємствах.
— Я раніше по стройках ходив. Днював і ночував там. На жилому домі кожну сварку контролюють. Як десь лопне метал — вся отвєтствєность на сварщикові. Варив конструкції "Магігранда", "Магіцентра", то там треба було бігом і до ночі. Кожен день думав уволитися. А потім думав: ну кину це діло, куди дальше йти і шо робити? Тоді жінка знайшла цю роботу. Виходить, я по знакомству попав. Маю вчасно зарплату, лікарняні оплачують. На пенсію піду в 55 років.
Питаю, чи виконував замовлення безкоштовно.
— Зі своїх не беру. Недавно інженеру по техніці безпеки зробив качелю на цепах. У нього доця маленька, захтів на дачу їй привезти, щоби бавилася. Нічого за неї не взяв, бо завтра мені щось знадобиться, — мружить очі від сонця. — Як вихідні, то халтурка трапляється. Зараз ходові підставки для вазонів. А як поїду в своє село Мар'янівку, то якійсь бабці хвіртку чи лопатку підварю. До 1990-х добре заробляв на оградах для надгробків. Тепер батюшка запріщає. Ще варили ангари для зернохраніліщ. До 1000 рублів мав. Прийду до каси получати — душа радується, бо за три місяці міг назбирати на машину. А гроші пропали, і тролейбусами їжджу.
Кріпить відремонтоване обладнання до дверей ліфта. Віддає їх слюсареві 57-річному Петрові Гаврилюку. Обидва йдуть обідати.
2 роки здобувають професію газоелектрозварника у вінницьких училищах №5 та №7 та у містах Бар і Погребище.
6000 гривень зарплати пропонують у вінницькому зварювальному цеху з виробництва декоративних ґраток та воріт на вул. Липовецькій.
За день спалив два апарати
20-річний Олександр Маланін із села Селище Тиврівського району два роки тому вивчився на газоелектрозварника.
— Цю професію порадив мій дядько Микола. Він усе життя робить сварщиком, має гарні заробітки, — розказує. — Прийшов влаштовуватися на роботу на фірму до дядькового знайомого. Директор одразу доручив зварити ворота. Став до роботи, почав працювати, коли дивлюся — старий апарат загорівся. За годину мені його замінили, видали інший, до вечора я й той спалив. Після роботи порадили більше не приходити.
Олександр запевняє: аби працювати зварником, треба кілька місяців практикуватися з майстрами.
— Це як хірургу — спочатку треба подивитися на операцію, а тільки тоді брати в руки скальпель. Мусів кілька місяців ходити з дядьком на роботу як підсобник, тепер сварочний апарат не спалю, але зварювання тонких деталей іще не виходить. Місяць як улаштувався на роботу в газову службу. Отримую 2 тисячі гривень.
2 
1
Коментарі