Другий тиждень вінничанка 48-річна Галина Михальченко з 5-річним Феліксом Матовасяном стоять біля центрального універмагу. Перехожим роздають листівки з проханням допомогти грішми, продуктами.
— Півтора року тому в підвалі гуртожитку по вулиці Карла Маркса, де маю кімнату, стався пожар, — каже Михальченко. — Всю мою хату задиміло, засипало попелом. Через то попортилася сантехніка, вєщі, стіни, кімната провонялась гар'ю. Я отруїлася димом, лежала в больніці. Тепер не можу доробити ремонт. Лишилося купити сантехніку, душову, бойлер. На всьо треба 15 тисяч гривень.
У четвер, 26 січня, з Галиною Євгенівною та Феліксом стоїмо біля входу в універмаг. Хлопчик простягає перехожим листівки.
— Тут заможні люди ходять, — пояснює вінничанка. Тримає картонну коробку для грошей. — Працівниці універмагу кажуть не брати дитину в мороз, але ж на нього більше уваги звертають. Як тільки змерзнемо, зразу підем додому. Це не моя дитина. У січні я приютила жінку з цим хлопчиком. Її вигнав армянін із дому. Жінка з малим стояла під собором у центрі. Забрала до себе на зйомну квартіру, віднеслася до неї, як до дочки.
До універмагу за годину заходять близько сотні людей. Більшість беруть листівки з хлопчикових рук.
— Шо це в тебе, синок, за реклама? — питає літній чоловік у дублянці.
— Це не реклама, це наше життя, — відказує Фелікс.
Відвідувач заходить до вестибюлю універмагу. За мить повертається і кидає в коробку 20 грн. Біля малого зупиняється чоловік років 28 у легкій зеленій куртці. Засовує руку в кишеню джинсів. Звідти випадають купюри різного номіналу — 20, 10, 5, 2, 1 грн. Усі збирає і кидає в коробку для пожертв.
— Учора цей хлопчина кинув 200 гривень. Стільки ми обично збираємо за день, — говорить Галина Євгенівна. — Люди разні є. Часто пакет продуктів дають. Фєлікса один чоловік забрав усередину і купив теплі ботінки. А мене одна жінка взула у теплі валяночки.
За 2 год. зібрали 185 грн. Їдемо забрати гуманітарну допомогу від заводу "Кристал". Галина Михальченко бере таксі.
— Там люди назбирали вєщі для стрижавського інтернату, но ті не приїхали забирати, то я заберу, — пояснює.
На прохідній заводу їй дають шість пакетів з одягом. Їдемо у будинок, який вінничанка винаймає в районі Старого міста. Удома вона розпаковує пакети, там багато дитячого одягу для Фелікса та старшої доньки Ольги, 23 роки. Ще має 18-річного сина Євгена й доньку Світлану, 14 років.
У міській раді кажуть, після пожежі Галині Михальченко виплатили 1200 грн допомоги, запрошують її дітей на різні заходи.
— Підключали спонсорів, щоб їй допомогти. Ця жінка дуже любить нашу службу. Раз у місяць приходить. Кілька разів улаштовували її на роботу: в приют собак кормити, на кондитерську фабрику. Але більше місяця не затримувалася, — розповідає Людмила Рубаненко, 49 років, з вінницького міського центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді.
— У її квартирі є умови, щоб там жити. Свєт, вода, опалення. Люди і в гірших умовах живуть. Але вона публічна людина, зірка. Хоче, щоб усі знали про її проблеми. Уміє розказати про своє горе.
2 
1
Коментарі