"А чого це в них морди довгі?"

 

29 січня близько 13.00 на собачому ринку на території Вінницького електротехнічного заводу немає жодного покупця. На вулиці -16°С. Торгують 10 продавців.

— Найкраще продається німецька вівчарка, беруть для охорони будинків, — каже 26-річна Олена Демчук. Відкриває клітку, витягає 2-місячне щеня, із середини видно ще одне. — Тиждень тому продала кавказьку вівчарку. На Італію повезли. Студенти-іноземці добре розбирають собак. Ліванці купують ротвейлерів. Ще замовляють алабаїв, волкодавів. Із домашніх добре йде йоркширський тер'єр, ши-тцу, той-тер'єр, мопс і пінчер.

Повз проходить пара.

— Пішли звідси! Бо знову на гріх нарвуся, — чоловік смикає за рукав попутницю. — Ще коли цей базар був на вулиці Некрасова, ішов із дня народження. Був веселий. Дивлюся, виглядує з корзинки мохнате чудовище. Таке дурнувате-дурнувате. Ну, прям я. Дав продавщиці двадцятку. Собаку під мишку, поніс додому. А вона потім почала показувати характер. То там пісьне, то там какне. Короче, вивіз за місто. Там і залишив.

По базару ходить 30-річний Євген Казерідзе з великою термосумкою через плече. На бушлаті начеплена реклама: "Щенки боксера".

— Вони в мене з собою, — ставить сумку на прилавок, дістає двох 1,5-місячних цуценят. — Недорого, по 600 гривень віддаю. Їхня реальна ціна — 2 штуки гривень. У мене просто без документів.

— Ой, а чого це в них морди довгі? — запитує продавщиця, що несе до свого місця гарячий чай.

— Нормальні в них морди! — каже Євген, показує фото матері цуценят.

— Це Мері, ви бачите в неї довгу морду?

Євген Казерідзе приїжджає торгувати з Тульчина:

— Удома ще є дві такси. Карликова та нормальна. Одна навіть під баян співає. Такси добре розходяться. Їх для дітей на подарунок беруть.

— Минулої неділі поряд на трамвайній зупинці безкоштовно роздавали цуценят кокер-спанієлів. Там три собаки було. Приїхали діти з села продавати їх. Постояли пару часов, змерзли. Щоб не везти собак назад додому, вирішили прилаштувати в хороші руки, — розповідає продавець газет 58-річна Руслана Новак. — До мене підходили, пропонували, але мені ті собаки не тре. Я в квартирі однокомнатній живу, крім мене ще дочка з зятьом і онук. Та й вони величенькі, місяців зо три.

×