28-річний Жан Беленюк, депутат Верховної Ради від партії "Слуга народу", став чемпіоном світу з боротьби. Змагання проходили в Казахстані. Згадуємо інших українських спортсменів, які йшли в політику.
Першим розпочав тренер "Динамо" Валерій Лобановський. Навесні 1989-го він балотувався до Верховної Ради СРСР і програв. Не в останню чергу через слова про незалежний чемпіонат України з футболу. Валерій Васильович сказав, що автори ідеї страждають обмеженістю світогляду і "курдюпельністю". Посів третє місце. Ходили чутки, що слова про "курдюпельність" приписали Лобановському московські кореспонденти. Більше в політику тренер не втручався.
Олег Блохін пішов у політику 1998 року. Він став депутатом від партії прем'єра Павла Лазаренка "Громада". Після втечі екс-прем'єра перейшов до партії "Батьківщина". На виборах 2002-го балотувався від комуністичної партії під номером 10. Пройшов у Раду, але швидко перебіг у соціал-демократичну партію (об'єднану) Віктора Медведчука і Григорія Суркіса. 2005 року поєднував посади головного тренера збірної України і народного депутата. За це його хотіли позбавити мандата. Блохін погрожував піти у відставку з тренерської посади, але ситуацію вдалося владнати. 2006 року балотувався від блоку "Не так" і програв. Його політична сила не подолала 3-відсотковий бар'єр.
Ольга Харлан, чемпіонка світу й Олімпійських ігор із фехтування, спробувала стати депутатом 2012-го. Обрала Партію регіонів. Була 194 номером у списку й до парламенту не потрапила. Після 2014 року політичною діяльністю не займається.
Валерій Борзов, олімпійський чемпіон-1972 у бігу на 100 і 200 м, прийшов у парламент 1998-го від Народного руху, який очолював В'ячеслав Чорновіл. Згодом перейшов у "Батьківщину", а звідти — СДПУ (о). На виборах 2002 року вже балотувався від партії Медведчука і знову пройшов. Після 2006-го поза політикою.
Віталій Кличко, чемпіон світу з боксу серед професіоналів, почав із підтримки мера Києва Омельченка 1999 року. 2006‑го змагався за крісло мера Києва, але програв Леонідові Черновецькому. На позачергових виборах 2008 року знову спробував стати міським головою. Запросив у команду мера Нью-Йорка Рудольфа Джуліані, але був лише третім, поступившись Леонідові Черновецькому й Олександрові Турчинову. 2010-го створив партію "Удар", яка на парламентських виборах 2012 року була третя й мала 34 депутатських крісла.
Заявляв про президентські амбіції. Під час Революції гідності був одним із лідерів опозиції.
Двічі перемагав на виборах мера Києва — навесні 2014-го й восени 2015 року.
Андрій Шевченко закінчив кар'єру футболіста влітку 2012-го. Восени став кандидатом у народні депутати від партії "Україно, вперед!", яку очолювала Наталія Королевська, нинішній нардеп від опозиційного блоку. Вибори Шевченко програв. У лютому 2016-го увійшов до тренерського штабу збірної України, за півроку — очолив його.
4 
35413
Коментарі