Колишній захисник київського "Динамо" Олександр Головко народився в один день із Валерієм Лобановським. 6 січня Головку виповнилося 38. Він тренує юнацьку збірну України. З цією командою приїхав до Санкт-Петербурга на Меморіал Валентина Гранаткіна. Там і відбулася розмова з кореспондентом "ГПУ".
Які спогади залишилися у вас від роботи з Валерієм Лобановським?
— Віч-на-віч із Валерієм Васильовичем ми спілкувалися досить рідко. Був діалог, який переходив у монолог. Я розумів, що переді мною авторитет, і я не можу бути правий у суперечці з ним. Його називали диктатором? Не знаю, ніколи не бачив, щоб Лобановський когось лаяв. Казали, Васильович випивав. Але і п"яним я його теж ніколи не бачив. Вимогливість — колосальна. Усе це вкупі давало результат. Перелом відбувся, коли в "Динамо" з"явилися легіонери. Лобановський уже не міг контролювати якісь речі.
Чому?
— Футбол став на шлях комерціалізації. Це нас можна було відправити до "Динамо-2" або в армію. А легіонер показував контракт, і розмова закінчувалася. Не завжди найсильніші виходили на поле. На цьому ґрунті траплялися навіть конфлікти між президентом клубу і головним тренером.
Андрій Шевченко приїхав до "Мілана" і показав, що цілком готовий до гри в італійському чемпіонаті. Це заслуга Лобановського?
— Функціонально і психологічно його підготував Васильович. А заграти б Андрій міг, на мій погляд, у будь-якому чемпіонаті. Те "Динамо", яке грало у півфіналі Ліги чемпіонів, зібрав Йожеф Сабо. Проте йому не вистачило саме харизми, що була в Лобановського.
Правда, що за півроку до від"їзду до Італії в Шевченка з"явився охоронець?
— Приділяли увагу персоні Шевченка. А чому б і ні? Самі пам"ятаєте, які були часи — неспокійні 1990-ті. Машину вартістю мільйон доларів ніхто не залишить на вулиці, правильно? А скільки давав "Мілан" за Шевченка?
Амплуа стопера 10 років тому трактували інакше, ніж сьогодні. Вам доводилося виконувати функції персональника.
— Морієнтес, Янкер, Кар"ю... Проти кого тільки не доводилося грати. Персональна опіка мала масу особливостей. По суті, це гра один на один. Найважче було з Ульфом Кірстеном із "Байєра". Він постійно грав на межі офсайда, а потім виривався, немов ртуть.
Каладзе накрив "поляну" і подякував за урок
Наприкінці 1998 року ви могли перейти до англійського "Ліверпуля". Чому зірвалося?
— Я їхав до Ліверпуля вибирати собі будинок. Спілкувався з тренером Жераром Ульє. Проте швидко зрозумів: я один із чотирьох кандидатів, які приїхали на перегляд. Почався торг. Камерунець Сонг коштував 2,5 мільйона доларів, мене хотіли продати за 8. На той момент це не ціна для центрального захисника. Повернувся до Києва. Лобановський відрядив Ігоря Суркіса дізнатися мій настрій. Було неприємно, але я впорався. Думав, не виїхав зараз — виїду іншим разом.
Вийшло поїхати лише до Китаю. Чи про це мріяв капітан київського "Динамо" і збірної України?
— Мене вистачило на три місяці — побути футболістом київського "Динамо". А потім я перетворився на "нашого" легіонера, почав знижувати до себе вимоги. Тоді хотів грати у футбол. Повернувшись до Києва, почув від Сабо (2005-го Йожеф Йожефович тренував киян. — "ГПУ"): "Саша, а ти ще у футбол граєш?". На цьому моя епопея як динамівця завершилася.
Минулого літа головний тренер "Динамо" Валерій Газзаєв призначив капітаном Артема Мілевського. Вам пов"язку вручав Лобановський?
— Ні. Хлопці тягли папірці. У Лобановського була позиція, що капітана має обирати команда.
Капітан — це обов"язково формальний і неформальний лідер в одній особі?
— Необов"язково. Це, перш за все, — дуже відповідальна людина.
Доводилося користуватися "службовим становищем" і когось ставити на місце?
— У якийсь момент Каха Каладзе почав ставити себе вище за колектив. Зібралися ми всією командою в ресторані. "Каха, досягай своєї мети, але не за рахунок нас", — сказав я на правах капітана.
Каладзе зрозумів?
— Безумовно. Через кілька місяців, повернувшись із Мілана до Києва, накрив "поляну" і подякував за урок.
У фіналі програли росіянам три м"ячі
На Меморіалі Валентина Гранаткіна юнацька збірна України посіла друге місце. У фінальному матчі підопічні Олександра Головка поступилися господарям, росіянам — 0:3. За рівної гри у першому таймі після перерви гостям забракло фізичних сил. Перед турніром група українських футболістів захворіла на грип, а голкіпера Максима Коваля не відпустив до збірної його клуб — запорізький "Металург".
Найкращим захисником турніру визнали Івана Ордеця з донецького "Шахтаря". Змагання проходили у 22-й раз. Свого часу в них брали участь Олег Протасов, Геннадій Литовченко, Юрій Калитвинцев, Дмитро Чигринський, Артем Кравець.
1 
1
Коментарі