Володар "Золотого м'яча-1966" вижив у мюнхенській катастрофі

Через пандемію коронавірусу футбольний сезон спотворений. Імовірно, найкращого футболіста світу та володаря "Золотого м'яча" 2020-го не визначать. Розповідаємо про лауреатів минулого.

У 1966 році "Золотий м'яч" виграв англієць із "Манчестер Юнайтед", сер Роберт Чарльтон.

Боббі Чарльтон - легенда британського футболу. Чемпіон домашньої першості світу 1966 року, володар "Золотого м'яча" в тому ж сезоні. Бронзовий призер Євро-1968. Досконало володів добре відпрацьованим дриблінгом, точним пасом і поставленим дальнім ударом. Визнається фахівцями одним з найвидатніших футболістів Англії за всі часи. Триразовий чемпіон англійської ліги, володар Кубка європейських чемпіонів.

Роберт "Боббі" Чарльтон з'явився на світ 11 жовтня 1937 року, в невеликому містечку під назвою Ешінгтон, що в графстві Нортумберленд. Населений пункт за сучасними мірками - це невелике селище, всього-то 3000 жителів. Однак є і перевага - Ешінгтон розташований в 20 кілометрах від Ньюкасла, шахтарської столиці Великобританії. Логічно, що тим чи іншим чином вся сім'я Чарльтона була причетна до гірничої справи. Батько Боббі, крім праці на шахті, виступав за місцеву футбольну команду, прищепивши своїм чотирьом синам любов до футболу.

Мама Роберта - Сіссі - була з досить відомої (за британськими мірками) сім'ї Мілбурн. Дуже багато Мілбурнів були, так чи інакше, пов'язані з футболом.

Теннер Мілбурн грав за "Ешінгтон" в тогочасній Футбольній Лізі. Мама Роберта Чарльтона, Сіссі Мілбурн, була якраз однією з дочок Теннера. Чи варто тут дивуватися, що перші уроки гри в Джек (старший брат) і Боббі отримали саме від своєї мами. На відміну від деяких "залізних мадам", Сіссі була не тільки захоплювалася футболом, а й добре зналася на ньому. Вона не тільки говорила, що в її дитинстві не було ляльок і їй подобалося грати в футбол з хлопчиками, вона зуміла виховати двох майстрів світового класу, принаймні - закласти ази. А в сімдесят років навіть продовжувала тренувати дітей з невеликої початкової школи.

Чарльтон завжди вболівав за "Ньюкасл Юнайтед", що й зрозуміло, проте відвідував він "Сент Джеймс Парк", щоб уважно розглянути великих футболістів тієї епохи з інших клубів. Кумиром підлітка був Стенлі Меттьюз. Згодом Боббі говорив, що помічав і "заочно вчився" у нього, практикуючись в бігу, тренуючи спринтерський ривок і вміння знайти простір, щоб обіграти в забігу на швидкості захисників суперника.

Першим хто рекомендував майбутню зірку Великобританії в "Манчестер Юнайтед" став директор школи, але зовсім не тієї, де навчався Боббі, а тієї, де отримував уроки його старший брат Джек. Директора звали Гемінгвей, і ніхто в той час не міг припустити, хіба що великі послідовники Нострадамуса, що він допоміг написати воістину велику сторінку в історії світового футболу.

- Тепер, коли я згадую все, про що мріяв ще маленьким хлопчиком з Північного Сходу, я розумію, як мені пощастило. Один подарунок за іншим - і я задаюся питанням, як все це могла отримати людина, яка просто робила те, що заклала в ній сама природа, що вона любила з самого початку, - згадує Боббі Чарльтон.

Близько двох років Боббі виступав за молодіжні команди з системи "Манчестер Юнайтед". Нарешті, в 1956 році, Метт Басбі вперше випустив його в стартовому складі на позиції лівого крайнього форварда. Тренерський хід виправдався на сто відсотків - вже в першому ж дебютному поєдинку Чарльтон забив два голи. В юності футболіст відрізнявся сильними і точними ударами з обох ніг і прекрасної технічною оснащеністю.

6 лютого 1958 року англійський "Манчестер Юнайтед" повертався додому з Белграда після поєдинку з сербською "Црвеною Звездою" в рамках розіграшу Кубка європейських чемпіонів. Настрій футболістів і їх тренера Метта Басбі було чудовим. Нічия з рахунком 3:3 вивела "МЮ" в півфінал. Справедливості заради, дісталася вона важко - англійці відігравалися з 0:3. Два голи забив двадцятирічний Боббі Чарльтон, який перебував у чудовій спортивній формі.

"Манкуніанці" в той період взагалі були на великому підйомі. Двічі поспіль клуб став чемпіоном Англії, а в 1957 взагалі міг би зробити і дубль, але поступився у фіналі Кубка країни бірмінгемській "Астон Віллі" з рахунком 1:2. Наставнику Метту Басбі вдалося зліпити прекрасну і перспективну команду з молодих гравців, якої "світило" велике майбутнє. Для цього головний тренер не щадив себе, часто їздив по країні і самостійно відбирав тих, у кого припускав велике майбутнє. Те покоління вважали неймовірно талановитим, хоча зараз імена Едді Колмена, Девіда Пегга, Томмі Тейлора і Данкана Едварда звучать для переважної більшості читачів "лише буквами". Той загін називали "хлопчиками Басбі". Так ось, "хлопчики" з "Манчестер Юнайтед" грали настільки азартно, хвацько, зухвало і весело, увірвавшись в англійський футбол на всьому скаку, що, здавалося, готові були змести все на своєму футбольному шляху.

Літак, на якому добирався додому "Манчестер Юнайтед" зробив планову посадку в німецькому Мюнхені для дозаправки паливом. Потім вирулив на злітну смугу. Перед розгоном відмовив один з двох двигунів і потрібен був ремонт. Після термінового усунення несправностей літак знову вирулив на зліт, але не зумів набрати потрібну висоту і, пробувши в повітрі лише чотири секунди, впав на землю. Загинули 28 пасажирів і серед них 8 гравців "Манчестера". Погодні умови були огидними, і згодом було встановлено, що через наявність снігової каші на злітно-посадковій смузі до моменту третьої спроби зльоту літак просто не зміг набрати потрібну швидкість для відриву від землі.

 

Боббі Чарльтону неймовірно пощастило. Він разом з кріслом був викинутий на 50 метрів вибуховою хвилею від уламків літака і якимось дивом уникнув пошкоджень. Тренер Басбі мав важкі переломи і переніс кілька складних операцій. Всі уцілілі футболісти були шоковані і отримали душевну травму. Багато з них і думати забули на тривалий час про польоти на літаках, хоча життя професійних спортсменів постійно пов'язане з переїздами і перельотами. Той же Басбі, зважився знову піднятися на "літаючий борт" лише прийнявши пристойну дозу алкоголю.

Дивовижний факт, але Боббі Чарльтон спокійно і філософськи пережив цю трагедію і продовжував літати, як ні в чому не бувало. Зміна була одна, але дуже суттєва - в одну мить Боббі подорослішав, перестав бути безтурботним юнаком і зміцнів духом. Все це позначилося і на його діях в ігровому полі. Він вже не був рівним серед рівних, а став лідером клубу, його міцною і надійною опорою. Футболісти, що залишилися в живих, принесли клятву - в пам'ять про загиблих відродити команду, і Чарльтон, який став капітаном, повів гвардію за собою.

Безумовно, відродження команди зажадало значного часу. Знекровлений "Манчестер" не зміг продовжити боротьбу за трофей Кубка європейських чемпіонів, знову програв в тому ж 1958 році Кубок Англії (у фіналі, скромному "Болтону" з рахунком 0:2). Було втрачено і чемпіонський титул - його прибрав до рук "Вулвергемптон". Однак Боббі Чарльтон, який замінив на вістрі атаки "МЮ" загиблого Томмі Тейлора, в сезоні 1958\1959 зумів стати кращим снайпером англійської першості, ледь не привівши свою команду до головного трофею.

Трохи раніше, 19 квітня 1958 року, всього лише через два з половиною місяці після мюнхенської трагедії, Боббі Чарльтон вперше приміряв форму збірної Англії в поєдинку з Шотландією, в Глазго. Англійці перемогли 4:0, один з голів забив Чарльтон, якому ще не "стукнуло" 21 рік. Це був лише дебют його чудової футбольної кар'єри.

Катастрофа кардинальним чином змінила і характер Чарльтона, і загальну обстановку в клубі. Він став справжнім лідером, капітаном "Манчестер Юнайтед", перетворився в футбольного універсала. Спершу він діяв на місці центрального нападника, хоча міг виступити практично на будь-якій позиції. Бували випадки, коли при необхідності Метт Басбі визначав Боббі на поле місце лівого захисника - Чарльтон прекрасно справлявся і з такими обов'язками. Футболіст володів дивовижним дриблінгом, міг за допомогою цілого каскаду несподіваних фінтів пройти мало не половину команди суперника, а його передачі партнерам були вивірені з точністю до сантиметра. Чарльтон приймав рішення на поле в частку секунди, передбачаючи розвиток подій на кілька ходів вперед. Прекрасно поставлений удар дозволяв йому забивати чудові по красі голи з дуже далеких дистанцій.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Ейсебіо відмовив "Реалу" й "Інтеру"

Дарування Боббі Чарльтона проявилося ще яскравіше, коли наставник збірної Англії Альф Рамсей вирішив випускати його на поле в півзахисті. Діючи трохи зліва, Чарльтон загострював гру лінії атаки найтоншими передачами, а й сам нерідко індивідуально обігрував захисників і виходив на ударну позицію. Природна фізична витривалість і вражаюча працездатність дозволяли йому встигати практично скрізь. Техніка футболіста була не такою вишуканою і помітною, як, наприклад, у бразильців, але вона була дуже раціональною та ефективною.

До всього іншого Боббі Чарльтон виділявся на футбольному полі бездоганно джентльменською поведінкою. За всю свою ігрову кар'єру він лише один раз отримав зауваження від рефері, та й то через "розмови" - заступився за товариша по команді. Чарльтон став еталоном справжнього спортсмена, здобув загальну повагу. Незмінна доброзичливість, коректність і скромність в звичайному житті - ще кілька чудових рис характеру футболіста.

 

Пік спортивної кар'єри Боббі Чарльтона - тріуф збірної Англії на домашній першості світу 1966 року. Тоді в перший і поки що єдиний раз родоначальники футболу зуміли завоювати золоті медалі. Разом з Боббі в складі "трьох левів" грав і його брат Джекі, в той час вже капітан "Лідса". Можливо, свій кращий поєдинок в життя за збірну Англії Боббі Чарльтон провів саме на тому мундіалі в півфіналі проти збірної Португалії, в складі якої виблискував Ейсебіо. Обидва колективи були гідні виходу в фінал, проте перемогли британці з рахунком 2:1. Два голи забив саме Чарльтон, зробивши це ефектно - гарматними ударами з дальніх дистанцій. Ейсебіо, до слова, провів свій "гол престижу" лише за кілька хвилин до фінального свистка арбітра з пенальті.

А потім стався знаменитий фінал з командою ФРН на столичному, лондонському, стадіоні "Уемблі". За рахунку 1:2 німці зуміли відігратися за кілька секунд до закінчення другого тайму і перевели матч в овертайм. У додатковий час Джефф Херст забив третій гол: після його потужного удару м'яч врізався в поперечину, відскочив вниз і вилетів в поле. Бічний рефері з Радянського Союзу Тофік Бахрамов показав, що м'яч перетнув лінію воріт. Німці несамовито протестували, але гол був зарахований. Незабаром, що б вже ні у кого не було сумнівів, хто в цьому поєдинку більше гідний перемоги, той же Херст буквально вколотив футбольний снаряд у ворота збірної ФРН - 4:2.

 

У 1966 році Боббі Чарльтона визнали найкращим футболістом Старого Світу і вручили "Золотий м'яч". А через два роки, нарешті, збулася давня мрія "Манчестер Юнайтед" - клуб вийшов у фінал Кубка європейських чемпіонів і на все тій же лондонській арені "Уемблі" взяв гору над португальською "Бенфікою" - 4:1. Хто б сумнівався, що Чарльтон і тут вніс левову частку в успіх своєї команди - він записав на свій бомбардирський рахунок два голи. Завоювавши Кубок чемпіонів нове покоління гравців "МЮ" виконало клятву, яка була принесена в пам'ять про загиблих в мюнхенській авіакатастрофі.

Великий майстер футбольного м'яча прийняв рішення припинити виступи за національну збірну після чвертьфінального поєдинку мундіалі-1970. За іронією долі опонентом була якраз збірна ФРН, що жадала реваншу за поразку чотирирічний давності. До середини другого тайму британці вели 2:0 і в цей час тренер вирішив поберегти Чарльтона для вирішальних поєдинків і замінив його. Подібний хід виявився фатальним, і німцям вдалося спочатку зрівняти рахунок, а вже потім, в додатковий час, вирвати перемогу. Як би там не було, але Боббі Чарльтон після цього матчу вирішив повісити бутси на цвях в роздягальні національної збірної і остаточно покинув "трьох левів", зігравши в їх футболці 106 матчів і забивши 49 голів.

У 1973 році у віці 35 років Чарльтон залишив і свій гаряче улюблений "Манчестер Юнайтед". Ймовірно, це рішення далося йому нелегко і, швидше за все, він просто не хотів обтяжувати тренерський склад своєї "легендарністю" - ветеран спорту повинен йти гідно, а не бути "викинутим за борт". Ще два роки Боббі провів в скромному клубі "Престон Норт Енд" в амплуа граючого тренера, а потім остаточно завершив кар'єру і повернувся в "альма-матер" - "Манчестер", але вже на посаду одного з директорів.

×