6 січня 1939 року народився Валерій Лобановський – майбутній форвард і видатний тренер київського "Динамо".
Під час навчання в школі був одним із найкращих учнів класу і закінчив школу зі срібною медаллю. Вже тоді футбол у житті Валерія став на одному рівні з опануванням наук. І навіть вступ до Київського політехнічного інституту і подальше навчання на теплотехнічному факультеті не стримували його бажання займатися футболом.
Лобановський ставав чемпіоном з Динамо 13 разів — 8 разів вигравав чемпіонат СРСР, ще 5 разів — чемпіонат України
У 19 років Лобановський став гравцем київського "Динамо" і продовжував навчатися в інституті. Як гравець запам'ятався вболівальникам насамперед своїм дриблінгом, умінням вдало грати в атаці та, звичайно, своїми неперевершеними кутовими, які стали називати "сухим листом". Від кутового прапорця він посилав м'яча у ближній або дальній кут воріт і практично завжди виникала небезпечна ситуація для противника, яка дуже часто закінчувалася голом. Ніхто з футболістів чемпіонату СРСР не вмів так подавати кутові. У ранзі гравця Валерій Лобановський із київським "Динамо" ставав чемпіоном та срібним призером СРСР та одного разу – володарем Кубка Радянського Союзу.
Згодом через конфлікт із тренером Віктором Масловим залишив команду. У 29 років очолив "Дніпро", вивів його до вищої ліги, де посів шосте місце.
Восени 1973 перший секретар ЦК КПУ Володимир Щербицький вирішив призначити його головним тренером "Динамо" і не прогадав. Лобановський погукав свого товариша Олега Базилевича й у тандемі із ним вперше в історії СРСР виграв Кубок кубків і Суперкубок-1975. Згодом тренував сам. За цей час Лобановський ставав чемпіоном з Динамо 13 разів — 8 разів вигравав чемпіонат СРСР, ще 5 разів — чемпіонат України.
З "Динамо" повторив успіх у Кубку кубків-1986. Створив диво-збірну, яка лише за неймовірним збігом обставин не дійшла далі 1\8 фіналу Кубка світу. На Євро-1988 здобув срібні медалі.
Доля подарувала Лобановському ще одну диво-команду: "Динамо"-1999. Кияни дійшли до півфіналу Ліги чемпіонів і у драматичній боротьбі поступилися "Баварії".
На жаль, Лобановський прогав вирішальні матчі – півфінали Кубка чемпіонів "Боруссії", "Порто" й півфінал Ліги чемпіонів – "Баварії". Збірна програла фінал Євро-1988 Нідерландам. Однак його новаторські ідеї й точне відчуття напрямку, в якому рухається футбол зробили його найвидатнішим тренером за всю історію українського й радянського футболу.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Лобановський розповів про принципи роботи, які за два роки вивели команду до півфіналу Ліги чемпіонів
Лобановський помер 13 травня 2002 в Запоріжжі. Під час матчу із місцевим "Металургом" у нього стався інсульт. Валерія Лобановського поховали в Києві на Байковому кладовищі.
3 
4166
Коментарі