Помер найвидатніший тренер в історії "Ліверпуля"

14 лютого 1996 року помер Роберт Пейслі - або просто Боб – головний творець золотої ери "Ліверпуля". Як тренер тричі виграв Кубок європейських чемпіонів і безліч інших трофеїв.

Боб присвятив "Ліверпулю" всю ігрову кар'єру, але її старт припав на Другу світову війну, під час якої професійний футбол в Англії був відсутній як клас. Закінчивши виступи в середині 1950-х, Пейслі не став просити для себе адміністративних посад, а вивчився на фізіотерапевта і зосередився саме на цій роботі. 1959 року Білл Шенклі зробив Боба своїм помічником і не прогадав - удвох вони домоглися не тільки перемог на внутрішній арені, але й виграли перший в історії клубу європейський трофей - Кубок УЄФА.

Зайти на місце живої легенди, яка уособлювала ім'я команди протягом 15 років, було вкрай непросто. Перший рік після відходу Шенклі Пейслі відчував себе не дуже впевнено і не зумів виграти жоден з чотирьох турнірів, в яких брав участь. Але висновки робила впевнена в своїх силах людина.

- Ми ніколи не святкуємо друге місце, - сказав недавній дебютант, який щойно взяв "срібло" чемпіонату Англії. І постарався, щоб приводи для свята були регулярно: в наступні вісім сезонів стали для "Ліверпуля" роками тріумфу - "червоні" жодного разу не залишалися без трофеїв, переживши по-справжньому золоті часи.

Другий сезон Боба Пейслі приніс "Ліверпулю" чемпіонський титул і другу перемогу в Кубку УЄФА. Рік по тому захист титулу став чимось самим собою зрозумілим, але головне - у фіналі Кубка Європейських Чемпіонів була обіграна менхенгладбаська "Боруссія" (3:1), що на той час стало найвищою точкою в історії клубу.

- Я провів в "Ліверпулі" 38 років, і сьогоднішня перемога варта цього часу, - сказав тоді Пейслі.

Як тренер Пейслі проявив неабиякі якості з розкриття талантів. Так, середні гравці під його наставництвом ставали хорошими, хороші - видатними, а видатні перетворювалися в легенд рівня Кевіна Кігана і Кенні Далгліша. Він не боявся змінювати гравцям позиції в пошуках максимальної корисності - так зоряний нападаючий "Арсеналу" Рей Кеннеді ніяк не міг прижитися в атаці "червоних", а ставши півзахисником, багато років був незамінний в "Ліверпулі".

Кінець 1970-х - початок 1980-х були розквітом англійського футболу, часом, коли на європейській арені крім мерсисайдців виблискували "Ноттінгем Форест" Брайана Клаффа і "Астон Вілла" Рона Саундерса і Тоні Бартона. Але вдома їм доводилося непереливки. За вісім, окрім дебютних, тріумфальних сезонів Пейслі в "Ліверпулі" "Форест" і "Вілла" на пару взяли три Кубка європейських чемпіонів, але лише по разу змогли стати першими в Англії - інші титули дісталися "червоним".

Друга перемога Пейслі в головному європейському турнірі відбулася вже через рік після першої. Незважаючи на відхід з команди Кевіна Кігана, в Лондоні "Ліверпуль" повторив римський успіх. На шляху до фіналу мерсисайдці знову здолали гладбаську "Боруссію", тепер у півфіналі, а у вирішальному матчі розібралися з бельгійським "Брюгге" - 1:0 легендарного тренера Ернеста Хаппеля. Єдиний гол у тому матчі забив гравець, який проводив перший сезон у червоній футболці, – Кенні Далгліш.

1981 року в Парижі Пейслі увійшов в історію, вигравши Кубок чемпіонів втретє. У фіналі з мінімальним рахунком - 1:0 був обіграний мадридський "Реал" з Вісенте Дель Боске в складі. Єдиний гол тоді забив Алан Кеннеді.

– Я був здивований грубою грою суперника, - сказав після перемоги Боб. – Проте перемога стала тріумфом нашого характеру, адже відразу троє гравців недавно відновилися, а Суннес провів другий тайм з травмою.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Ліверпуль" отримав найкращого тренера у своїй історії

×