Український боксер три роки жив у США як собака

Вчора вночі українець Іван Редкач нокаутував екс-чемпіона світу американця Девона Александера. Перемога над Александером відкриває перед Іваном новий виток кар'єри. З непоганими перспективами на професійному ринзі. Але шлях до визнання в українця був непростим.

За океан Редкач вирушив у вересні 2009 року. І йому довелося пройти чимало випробувань в Америці.

"Я підписав контракт із менеджером Едуардом Гумашьяном, — згадував Іван в розмові з автором цих рядків. — Він мені багато чого пообіцяв — що укладемо хорошу промоутерську угоду, що у мене будуть відмінні умови для тренувань, він організує екіпірування. Коли прилетів до Лос-Анджелеса, підписав з ним трирічну угоду. У підсумку всі ці три роки прожив як собака. Він знімав нам будинок. Жили втрьох — півбудинку у братів Чудінових з Росії, півбудинку — у моєму розпорядженні.

Коли Гумашьян перестав платити Чудіновим гроші, вони зібрали речі і поїхали. За три роки багато хлопців приїжджали і від'їжджали. Менеджер багато обіцяв, але далеко не все виконував. Згідно нашої домовленості, він повинен був виплачувати мені 1 000 доларів на місяць на харчування та кишенькові витрати. Реально видавав 50 доларів на тиждень. Правда, возив на своїй машині на тренування. Але іноді у Едуарда не було грошей сплатити за парковку. Соромно зізнатися: було таке, що не було грошей елементарно на їжу!".

За свій дебютний поєдинок на професійному ринзі проти американця Кейза Келлі в листопаді 2009 року Редкач заробив 2 000 доларів. За умовами трирічного контракту з Гумашьяном, 33 відсотки зі своїх гонорарів він виплачував менеджеру. У підсумку, після сплати менеджерських і податків отримав на руки 1 200 доларів. Однак були прецеденти, коли українець взагалі бився безкоштовно.

"За свій п'ятий бій проти американця Карлоса Ернандеса в листопаді 2010 року не отримав ні копійки, — зізнавався Іван. — Промоутери, які організовували боксерський вечір, хотіли мене переглянути. Я нокаутував суперника у другому раунді, але після бою мені дали порожній чек. Менеджер пояснив, що у мене нібито проблеми з візою, і організатори боксерського шоу не мають права мені виписувати чек. Хоча до цього було все нормально, чек виписували".

"Менеджер купив мені тільки кросівки, — не приховує Іван. — Сказав, що на більше я поки не заслужив. Я, звичайно ж, неприємно здивувався такому цинізму. В результаті рукавички і шолом придбав за 2 500 доларів після одного зі своїх боїв — віддав весь гонорар. Адже на цьому економити не варто".

 

Коли трирічний контракт Редкача з Едуардом Гумашьяном підходив до завершення, менеджер почав наполягати на пролонгації угоди на такий же термін. Хоча до цього часу вже було зрозуміло, що Гумашьян не може організувати українцеві нормального просування в кар'єрі.

"Або підписуй контракт, або йди з мого будинку", — такий ультиматум мені поставив Едуард, — згадував Іван. — При цьому нічого мені не пропонував. Я хотів розійтися з ним мирно, але Гумашьян не залишив мені для цього можливості. Коли прийшов в будинок, я стояв на кухні. Він підкрався ззаду і вдарив мене стільцем по голові. Розбив голову. Потім намагався заламувати мені руки, коли я почав викликати поліцію. Я його пальцем не торкнув — якби вдарив, він би розсипався. Викликав поліцію, хлопці його швидко спакували, відвезли до відділку. Випустили під заставу".

×