7 травня 2002 року в Запоріжжі проходив футбольний матч чемпіонату України. Грали місцевий "Металург" і київське "Динамо". Гра була драматичною, у другому таймі кияни вигравали 3:1. Раптом на поле стадіону "Торпедо" заїхала "швидка". До неї за руки підвели головного тренера киян Валерія Лобановського. Він намагався йти сам, але довго не мг піднятися в автомобіль.
– Навіть у кареті "швидкої" Валерій Васильович намагався жартувати, – згадував голова тамтешньої федерації футболу Валерій Межейко. – Ніхто не думав, що все завершиться настільки сумно.
Спочатку думали транспортувати Валерія Васильовича до Києва. Але потім лікарі зрозуміли, що на транспортування немає часу. Викликали найкращих фахівців: академіків, професорів нейрохірургів, неврологів, анестезіологів.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Лобановський втратив останній шанс виграти Кубок Ліги чемпіонів
Стан видатного тренера був украй тяжким: інсульт на фоні високого кров'яного тиску. Пошепки говорили, що шансів вижити у Лобановського обмаль. Тим часом із Києва прилетів лікар Валерія Васильовича.
– Шанси все ж були, бо дива інколи траплялися, – розповідав заввідділом реанімації Запорізької міської лікарні Валерій Гузенко. – Лобановський не міг самостійно дихати і його підключили до апарату штучного дихання. Щодня відбувалися медичні консиліуми. Провели операцію. До пацієнта частково поверталася свідомість, але ненадовго.
Практично відразу поруч із тренером була його дружина. Їй виділили незайняту ординаторську. Цілий тиждень лікарі боролися за життя Валерія Васильовича. Однак 13 травня він помер.
На похорони Лобановського зібралося 150 тисяч людей. "Динамо", яке на той час лідирувало в чемпіонаті, розгубило перевагу. Чемпіоном став "Шахтар".
3 
4166
Коментарі