"Наступні три гри стануть для Вернидуба вирішальними. Не буде результату – у нього виникнуть проблеми"

6

36-річний Микола Ходасевич – спортивний журналіст з Білорусі, ютуб-блог, автор і ведучий футбольної програми на "Ясно-ТБ" , колумніст газети "Білорусь сьогодні". Розповів Gazeta.ua про рівень місцевого чемпіонату, українських гравців у ньому, зарплату Євгена Хачеріді, пам'ять про Валентина Белькевича.

Футбол – головний вид спорту для Білорусі?

- Так. Хоча хокей через різні причини, зокрема, політичні, намагається скласти конкуренцію. Всім відомо, що очільник нашої держави любить цей вид спорту , давно у нього грає та підтримує.

Рівень хокейного чемпіонату в Білорусі доволі хороший. Великим проривом стала участь мінського "Динамо" в чемпіонаті КХЛ – це збіглося з відкриттям 15-тисячної "Мінськ-Арени". Відвідуваність матчів булапристойна, хоча і не аншлаг. На цьому фоні можна подумати, що футбол пішов на другий план. Але якщо аналізувати та відштовхуватися від цифр відвідуваністі, то на футбольні матчі ходять набагато більше глядачів. Минулого сезону брестське "Динамо" збирало декілька аншлагів на своїй 10-тисячній арені. Матчі БАТЕ у Лізі чемпіонів та Лізі Європи теж завжди заповнюють повну 15-тисячну "Борисов-Арену", часто із аншлагами. Тому саме футбол залишається видом спорту номер один в Білорусі.

Рівень футбольного чемпіонату Білорусі – який він?

- В 90-х після розпаду Радянського Союзу абсолютним гегемоном було мінське "Динамо". Рівень виконавців був доволі високий. До київського "Динамо" поїхали Валентин Белькевич та Олександр Хацкевич. Наприкінці 90-х найкращим футболістом країни став 18-річний форвард Володимир Маковський, який теж перебрався із братом до Києва. Після радянського періоду в країні залишилося багато якісних футболістів. Той рівень гравців був найсильнішим за всі роки незалежності.

 

Зрозуміло, що в часи СРСР головною командою республіки було мінське "Динамо" . А нині?

- Держава у нас десятимільйонна. Сказати, що є народна команда – не можу. У 90-х роках вся увага була прикута до мінського "Динамо". Потім у нас доволі часто змінювалися чемпіони. Перемагали команди з Гомеля, Мозиря, Солігорська чи Бобруйська. Потім 13 років поспіль перше місце брав БАТЕ. Але я не думаю, що цей той випадок, коли команда закохала у себе всю країну, бо була тільки створена у 1996 році та не мала значної історії, особливо в радянський період.

Минулого сезону чемпіоном стало брестське "Динамо". Команда за останні роки була успішною на внутрішній арені – перемога у чемпіонаті, Кубку країни, Суперкубку. Сильна робота за межами футбольного поля – приїзд Дієго Марадони, робота з фанатами. Це збільшує увагу та привертає увагу вболівальників з інших регіонів країни.

Які бюджети білоруських команд?

- Не маю достовірних даних. Колеги із білоруської "Трибуни" намагалися визначити приблизні цифри. Минулого сезону керівник "Динамо", Брест Олександр Зайцев сказав, що бюджет команди - 10 млн доларів. Тривалий час у нас були орієнтовні цифри по БАТЕ. Це $ 6 млн. якщо не має єврокубків, та 8, якщо команда грає у ЛЄ чи ЛЧ. Думаю, що у в районі $ 6 млн у солігорського "Шахтаря". Десь $ 5 млн. у мінського "Динамо". Це чотири провідні футбольні клуби країни.

Фаворити чемпіонату Білорусі на старті сезону пробуксовують. Чим це пояснити?

- Дійсно, що провідні команди країни дуже важко вкочуються у сезон. БАТЕ займає восьму сходинку, а інші топклуби ще нижче. Я не пам'ятаю, щоб провідні команди країни одночасно втрачали чимало очок. Думаю, що це тільки старт сезону і з часом все виправиться та стане на свої місця. Вважаю, до завершення першого кола – 4 липня - ситуація зміниться на користь грандів.

Українськіфутболісти активноїдуть грати до Білорусі. На яку тамтешню зарплату може розраховувати гравець?

- Залежить від команди. В провідних командах зарплати більші. Мова про БАТЕ, "Динамо", Брест, "Динамо", Мінськ, "Шахтар". Бувають індивідуальні випадки. Ходили розмови, що ексфорвард "Шахтаря", казах Сергій Хіжніченко, отримував $ 20 тис. на місяць. Таку суму мав і символ БАТЕ Віталій Радіонов. Я думаю, що у провідних командах середня зарплата – $ 10 тис. на місяць.

В Україні писали, що Євген Хачеріді отримує 37 тисяч доларів на місяць. Неправда?

- Це все йшло з українських джерел. Якщо це так, то це екстраординарний випадок підписання гравця на такі умови. Тому що тут багато ризиків. Не може бути в окремого гравця така велика зарплата. Мені в це не дуже віриться.

 

Які очікування від Євгена Хачеріді були у Білорусі?

- Ставилися доволі насторожено. Репутація, створена під час його кар'єри, давала про себе знати. Спочатку цей трансфер сприйняли дуже добре. Після перших невдач почали глибше копати та аналізувати попередні виступи Хачеріді.

Так що спочатку трансфер сприймався скептично. При цьому стартові матчі чемпіонату Білорусі показали, що Хачеріді - це якісний центральний захисник. Можливо, він не лідер, але напевно може допомогти Динамо Брест в чемпіонаті. Правда, тут важливо, хто з ним грає поруч в захисті. Там є ігрові нюанси.

- Якщо відштовхуватися від цифр Instat, то лідирує Павло Нехайчик із БАТЕ. В трійку входить Артем Мілевський. Не дуже добре почався рік для Ігоря Стасевича з БАТЕ - найкращого гравця минулого сезону.

У нас зараз такий період, що велика увага приділяється новим обличчям чемпіонату. Здорово виглядає форвард Джасурбек Якшибоєв із "Енергетика- БГУ", який забиває та асистує партнерам. Воротарі у нас в порядку. Здорово себе показав проти "Шахтаря" голкіпер "Вітебська" Борис Панкратов, який став героєм матчу.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Чемпіонат Білорусі – дно, але Вернидуб та Мілевський там працюють

Олег Дулуб працював в Україні з "Чорноморцем" та "Карпатами". Олег Кононов теж був у Львові. Леонід Кучук очолював київський "Арсенал". Олександр Хацкевич понад два роки тренував "Динамо"Невже школа тренерів у Білорусі така сильна?

- Можна пригадати ще Віктора Гончаренка, який дійшов до роботи у московському ЦСКА.

У нас не такий великий кадровий ресурс у командах, бо поки рівень чемпіонату такий. Але тренерські кадри виходять доволі класні.Парадоксально, але жоден іноземний спеціаліст не досяг успіху, працюючи в Білорусі. Хіба за виняткомросіянина Сергія Ташуєва - екстренера солігорського "Шахтаря", який працював і в українському "Металурзі", Донецьк.

Наші тренери працюють із середняками та аутсайдерами, при цьому можуть витискати результат та перемагати лідерів. Такий досвід дає доволі хороший рівень тренерської роботи.

 

В Україні Юрія Вернидуба вважали топтренером, який заслуговує працювати в "Динамо" чи збірній України. Зараз його солігорський "Шахтар" має 13 сходинку та одну перемогу у чемпіоні. Щопішло не так?

- Коли у Білорусі тільки дізналися про призначення Юрія Вернидуба, то були приємно здивовані. Ми ж стежимо за українським футболом. Знали про його успіхи у "Зорі", визнання найкращим тренером України-2016. Здавалося, що "Шахтар" знайшов тренера, з яким зможе замахнутися на чемпіонство.

Але дуже швидко почалися проблеми. Тактична схема із ромбом у середині поля не дала результат. Виявилося, що позиційна атака є проблемою для Вернидуба. 90 відсотків матчу "Шахтар" повинен грати першим номером. Поки із цим не все виходить.
.
Але є інший момент, який не зовсім залежить від Вернидуба. Це роздягальня команди. У минулому сезоні із цим були проблеми. Провідні гравці мали непорозуміння із керівниками клубу через величину контрактів. Минулого сезону це завадило Сергію Ташуєву поборотися за перше місце збрестським "Динамо. Вернидуб потрапив в продовження цієї історії.Непорозуміння між гравцями та керівництвом тривають.

 

За підтримки керівництва українським тренером у дубльбув відправлений Сергій Матвейчик - один із лідерів команди. Є велика кількість легіонерів, які не зовсім відповідають амбіціям та завданням Солігорська. Вернидуб випускає їх на поле. Є якась протидія між білоруським футболістам та легіонерами.

Всі ці проблеми впливають на гру команди. "Шахтар" забиває вкрай мало. Звідси відсутність результату. Поки Вернидубу важко справлятися із цим всім.

Тренер перебуває напередодні кульмінаційного моменту. У суботу їдуть до Бреста.Потім приймають вдома брестське "Динамо" у Кубку, потрібно відігравати 2 м'ячі. Далі чекає важка гра проти "Іслочі" . Наступні три гри можуть стати вирішальними. Якщо у цих матчах не буде результату, то у Юрія Вернидуба можуть виникнути проблеми. Ніхто не буде так довго терпіти відсутність хоч якогось результату.

Як ставляться у Білорусі до Артема Мілевського?

- Він – улюбленець уболівальників брестського "Динамо". Вони називають футболіста Артемом Володимировичем. Вболівальники інших команд згадують його минуле – зміну громадянства. Але вже не так гостро. Для журналістів Мілевський- справжня знахідка, яким може цікаво говорити. Спеціалісти відмічають, що для рівня чемпіонату Білорусі та його віку –це топгравець, який індивідуальною майстерністю може вирішити долю матчу чи епізоду.

Олександра Нойка називали можливим кандидатом у збірну України. Що він показує у вас?

- Спочатку був на провідних ролях у "Динамо", Мінськ, потім у Бресті. Це особистість, харизма. У минулому сезоні він придбав 17 власних ігрових футболок, щоб після кожного матчу віддавати свою футболку вболівальникам. Тому ставлення до нього дуже хороше.

Якщо говорити про суто футбольні аспекти, то Нойок реально може претендувати, щоб поїхати із брестського "Динамо" до сильнішого клубу та чемпіонат. Я навіть здивувався, що взимку Нойок нікуди не пішов.

Чому так мало білоруських футболістів грають у європейських чемпіонатах?

- Дійсно нікого немає. Сергій Чернік був у французькому "Нансі", але вже перебрався до Казахстану. Тут треба говорити про стан, у якому перебуває білоруський футбол останні п'ять років. Талантів із футбольної точки зору не так багато. Молодь не хоче звикати до труднощів легіонерського життя та більше думає про переходи до російських клубів. Це ближче за менталітетом, ніж доводити щось на Заході.

 

Білорусь завжди славилася талановитими гравцями. Зараз перспективної молоді не так багато. В чому проблема?

- Дуже багато клубів не мають власної філософії розвитку. Живуть сьогоднішнім днем. Маючи державну підтримку, розподіляють її на формування складу, заробітні плати, необхідні інфраструктурні потреби. Головне завдання - результат. Для цього потрібно підібрати досвідчених гравців. В такій ситуації про розвиток молодих мова не йде.

Сподіваюся, що зараз може щось мінятися. У поточному сезоні "Енергетик -БГУ" довіряє молодим гравцям. Цим же шляхом йдуть "Смолевічі". У брестському "Руху" селекція направлена на молодь. Вчаться вже не тільки проїдати бюджет, але і приносити користь білоруському футболу.

Є чотири головні команди, які мають серйозні завдання у сезоні. Інші 12 мають вчитися працювати із молоддю, продавати гравців ,отримувати від цього фінансові дивіденди та приносити користь державі.

Наскільки український футбольний ринок цікавий для білоруських команд?

- В нас достатньо легіонерів з України.Особливо в командах-середняках. Є потреба в якісних гравцях. Українці підходять.

Олександр Хацкевич понад два сезони тренував київське "Динамо". Яке ставлення до цього фахівця на батьківщині?

- Якщо брати його роботу із національною командою, то це один з останніх тренерів, який мав харизму, доступною мовою пояснював гру збірної. Контакт із пресою та вболівальниками був хороший. Коли Олександра Миколайовича прибрали, то більшість була на його боці. Всі стежили за його роботою у Києві, і за тим, що він показує зараз у Волгограді.

Чи пам'ятають у Білорусі Валентина Белькевича?

- Звичайно. Белькевича визнано найкращим гравцем дев'яностих. Започаткували турнір пам'яті. Якщо є якісь спогади про славні роки білоруського футболу, то Белькевич асоціюється з цим періодом.

 

Олександр Глєб – переможець Ліги чемпіонів з "Барселоною", зірка лондонського "Арсеналу". Він для вас супертоп?

- Так. Якщо Валентин Белькевич гравець дев'яностих, то Олександр Глєб - нульових. Не так давно він сам сказав, що реалізував свій потенціал на 60 відсотків. Тут річ в одному не надто вдалому сезоні в "Барселоні", після чого його подальша кар'єра пішла донизу.

На Кубку світу чи Євро збірна Білорусі ніколи не грала. Чому?

- 2001-го за тренерства Едуарда Малофєєва були за крок до стикових матчів. Далі за Анатолія Байдачного не вистачило талану. Можна поставити будь-якого тренера, але потрібно розуміти, з яким ресурсом йдеш у бій. Важко сподіватися на успіх у матчах із Францією та Швецією – це відбір на Кубок світу-2018 - тут має багато чого зійтися.

У нас великі сподівання на Лігу Націй. Це буде шансом поїхати на Євро-2020 . Потрібно сказати спасибі УЄФА, що дає більше можливостей кваліфікуватися на Євро.

×