Тренер "Миколаєва" Олег Федорчук погодився прокоментувати гру збірної України проти команди Македонії, яка завершилася перемогою наших земляків 1:0.
Олег Вікторович, куди поділася впевнена гра українців, яка була минулої осені й цьогорічної весни?
У футболі нічого даром не минає. На початку літа збірна України мала відправитися в турне країнами Південної Америки. Однак наші футболісти й чиновники від ідеї перевірити себе відмовилися, пославшись на втому від важкого сезону. У підсумку головна команда втратила ігрову практику. Тепер нам це аукнулося. Плюс наставники не перевірили молодь в умовах близьких до офіційних матчів. Відтак зіграності в головної команди немає. Немає зіграності – найбільше страждає атака. З трьох голів забитих нашою збірною – один автогол на рахунку білоруса Мартиновича й два м'ячі забиті Сидорчуком. Лінія атаки мовчить. Програш Словаччині – закономірний. Без повернення якісної гри перспективи українців у цій групі дуже туманні. З нашим "умінням" грати стикові матчі третє місце в групі може виявитися фатальним.
Особливо після програшу білорусів Словаччині…
Все для нас вирішуватиметься тепер у трьох матчах – домашньому з Іспанією і виїзних – проти Македонії і Словаччини. Чомусь українці – не тільки футболісти, прокидаються лише тоді, коли обставини притиснуть їх до стінки. Так було минулого відбіркового циклу. Щось схоже вимальовується й зараз. Мабуть, у нас ментальність така.
Можливо, зник ефект новизни в роботі тренера Фоменка? Його консерватизм декого починає дратувати. Тим не менше тренер вперто не зве до збірної Кравця.
Будь-хто із нас після 50 років стає консерватором. Тобто людиною мало здатною до ризику. У випадку з Фоменком це не добре й не погано. Просто треба сприйняти це як даність. Відмінність Михайла Івановича від його вчителя Лобановського в тому, що Валерій Васильович ніколи би не випустив на останні хвилини гри ветерана, кращі роки якого вже позаду. А в нас виходить Тимощук і, що головне, пожежі в карному майданчику продовжуються. Людина не грає на серйозному рівні три роки, але продовжує виступати за збірну. Лобановський в інтересах справи дуже легко розлучався з відомими й віковими гравцями. Згадайте, хоча б історію з Мунтяном, коли його не взяли на Олімпіаду. Ще один приклад – збірна Іспанії. Тренери боялися розлучитися з ветеранами й проґавили момент для зміни поколінь. Тепер іспанці пожинають плоди своєї бездіяльності. Хоча, за великим рахунком, все вирішує не тренер, а гравці на полі. У "золотого покоління" іспанської збірної мінялися тренери, але команда постійно перемагала. Коли ж гравці постаріли, їм не допомогло повернення Дель Боске. Нашій збірній треба лідера в лінію атаки, опорну зону й на позиції крайніх захисників. У 35-річного Шевчука й не набагато молодшого Федецького завжди виникають проблеми, коли суперник вмикає швидкість. Тренерам треба активно шукати кращі варіанти.
2 
1
Коментарі