Головний тренер київського "Динамо" Сергій Ребров зустрівся з фанатами команди після повернення з Бухареста, де в рамках групового раунду Ліги Європи була обіграна "Стяуа". Зустріч відбулася 12 грудня в конференц-залі стадіону "Динамо ім. В. Лобановського".
У залі аншлаг. Сидять уболівальники, в основному молоді люди, є й діти шкільного віку. Майже у всіх - динамівська атрибутика. На столі - стопка клубних журналів з фотографією Реброва на обкладинці, м'яч з автографами, пару фломастерів, пляшка мінералки. В очікуванні тренера, який застряг у пробках, присутні під керівництвом ведучого заходу, спортивного журналіста Олександра Ліпенка репетирують рядок з фанатської лічилки "наш герой - Сергій Ребров".
Тренера зустрічають стоячи, оплесками під динамівську музику. Одягнений у сірі штани і темну ковту, з під неї видніється біла футболка. Вид утомлений, лише під ранок разом з командою і делегацією прилетів до Борисполя.
Один за одним Сергій Ребров починає підписувати журнали. Їх вручають тим, хто задав тренеру питання. Зокрема, в бесіді з тренером фани дізналися про...
Про плани на відпустку
Відпочивати, відпочивати і ще раз відпочивати. Є проблеми з коліном, можливо, знадобиться операція. Але взагалі треба просто відпочити.
Про читання книг
З останніх це - Дейл Карнегі. А взагалі багато читаю про футбольну психологію.
Про вільний час
Коли був футболістом, його було чимало. Відіграв собі - і все, вільний. Тренером доводиться працювати більше поза футболом, відповідно, вільного часу практично немає. Взагалі не розумію фразу: "Треба вбити в собі футболіста, щоб стати тренером". Я нікого в собі не вбивав і досвід гравця мені дуже допомагає.
Про найбільш пам'ятний матч
В даному випадку говорив б не про поєдинки, а сезону 1997/98 і 1998/99, коли командою керував Валерій Васильович Лобановський.
Про дебют у "Динамо"
Можу описати емоції, коли вперше приїхав на динамівську базу. Саме на тренування виходили Дем'яненко, Цвейба, Саленко, Яковенко. У мене був шок, я не знав, куди далі йти. Адже вони тоді для мене були боги, яких до цього бачив лише по телевізору. Розвернувся і пішов назад (посміхається).
Про перший гол за "Динамо" в Лізі Чемпіонів
Вже й не згадаю. Тільки пам'ятаю, що лежу на газоні, а на мені зверху вся команда ... Згадав, це був гол "Спартаку".
Про першого тренера
На жаль, він уже залишив цей світ. Це був Юрій Йосипович Фомін. Мій другий "перший тренер" - Віктор Іванович Загнойко - зараз в Харкові. Ми спілкуємося досі.
Про прізвиська під час кар'єри гравця
Хіба що "Ребруха". Хоча ні, ще раніше мене називали "Блохін". У Горлівці так половину форвардів називали.
Про сина у футболі
Особисто я свого сина не змушував йти на футбол. Йому подобалося, і зараз він жити без цього не може. Діма навчається в Англії, в школі "Тоттенхема", успішно грає і тренується. Я радий, що йому самому це цікаво. Напевно, ніхто з батьків не хоче тягнути дитину в секцію, якщо йому це не подобається.
Про стосунки з легіонерами
Я спокійно можу спілкуватися з легіонерами, як і з вами зараз. Ми розуміємо один одного. У команді, де багато футболістів різних національностей, потрібно до кожного знайти свій підхід. Іноді проста розмова може змінити настрій людини, додати мотивації.
Про улюблене місто
На першому місці для мене - Лондон. Я там довго жив. Місто мені подобається не лише архітектурою, красою, але й атмосферою, людьми. Англійці мені подобаються характером. Коли я грав у Англії, було приємно перебувати в команді. Як англійські футболісти загартовують і мотивують себе, такого немає в жодній країні світу.
Про репліку Луческу щодо копії "Динамо" стилю "Шахтаря"
Румунські журналісти теж задавали мені це питання. Можливо, вони неправильно його переклали. "Динамо" абсолютно не грає так, як "Шахтар".
Про зимові придбання
Коли команда грає добре, всі чекають якихось покупок. Коли команда грає погано - всі чекають їх ще больше. Дізнаєтеся, коли вони будуть. Усьому свій час.
Завершилася зустріч традиційно для подібних заходів - автограф і фотосесією.
1 
1
Коментарі