Мішель Платіні дружив у "Ювентусі" лише з Бонеком

Журнал "Франс Футбол" вирішив не присуджувати цього року "Золотий м'яч" – нагороду найкращому футболісту Європи. Ініціатори вважають, що через пандемію коронавірусу не всі гравці були в рівних умовах.

Згадуємо переможців попередніх років. У 1983,1984 і 1985 роках "Золотий м'яч" вигравав француз Мішель Платіні.

Фінальний матч за Кубок європейських чемпіонів 1985 року між італійським "Ювентусом" і англійським "Ліверпулем", що проходив на брюссельському стадіоні "Ейзель", починався з трагедії. Англійські вболівальники, що славляться своїми безчинствами за кордоном, напали на італійських тіффозі. Бійка була настільки запеклою, що впало бетонне перекриття, і 39 осіб, здебільшого італійців, загинули під уламками трибуни. Фінал транслювався мало не на весь світ, і тому футбольну трагедію побачили мільйони людей.

Матч проходив в дуже нервовій, напруженій боротьбі. Кубок переможцям вручали не на футбольному полі, як зазвичай, а в роздягальні. Єдиний гол, який приніс перемогу "Ювентусу", забив з пенальті Мішель Платіні. Безумовно, це був один з найдраматичніших матчів в його кар'єрі.

У тому ж 1985 році 30-річний Платіні знову був визнаний кращим футболістом Європи і отримав "Золотий м'яч" - втретє поспіль, що раніше не вдавалося нікому.

 

В італійському "Ювентусі" футбольний талант француза Платіні виявився найбільш повно. У 1984 році разом з командою він виграв Кубок володарів кубків, перемігши у фіналі португальський "Порту". У той рік команда завоювала і європейський Суперкубок, обігравши власника Кубка європейських чемпіонів того року - все той же англійський "Ліверпуль". Двічі в середині 1980-х років "Ювентус" був чемпіоном Італії. І в ці ж роки Платіні був справжнім лідером збірної Франції.

Дитинство Мішеля проходило в маленькому французькому містечку Жьоф неподалік від Меца. Батьки були власниками кафе, і він допомагав їм по господарству, а у вільний час, зрозуміло, ганяв з однолітками м'яч на задньому дворі. Видатними фізичними даними Мішель не відрізнявся і вже багато пізніше сам зізнавався: "Знайдеться не менше двох мільйонів французів, які обженуть мене в кросі, а ще два мільйони можуть укласти мене на лопатки". Але він швидко освоїв ази техніки і навчився грати розумно і виважено.

Нечасто батьки заохочують захоплення своїх синів футболом, вважаючи, що краще б їм займатися більш серйозною справою. Однак батько Платіні був не такий. Мішель назавжди запам'ятав, як уперше був присутній з батьком на "дорослому" матчі в Меці і як тонко і докладно батько "пояснював" йому гру.

Підлітком Мішель уже грав у "Жьофе" - футбольному клубі свого рідного містечка. Тут-то його й запримітили селекціонери з "Нансі". Коли Платіні підписав контракт з цим клубом, йому було всього 17 років. Але перші два роки він виходив лише на заміни, забивши за весь час 6 голів. А в сезоні 1974/75 року - відразу 17. У наступному він забив уже 25 м'ячів. Відтоді Платіні став лідером "Нансі".

У 1978 році Платіні вирушив на кубок світу в Аргентину, але збірна Франції виступила невдало. Програвши два матчі, вона зайняла в своїй групі лише третє місце і достроково вирушила додому. А Платіні відіграв в "Нансі" ще один сезон і перейшов в клуб "Сент-Етьєнн", що завжди замахується на більш високі місця.

За три сезони, проведених в "Сент-Етьєні", Платіні забив 60 голів. Він досконало освоїв різаний удар і часто забивав м'ячі зі штрафних. Великою швидкістю Платіні ніколи не відзначався, але він умів дуже швидко думати на полі. Тому опинявся саме там, куди партнер повинен був переправити м'яч, і сам виводив партнерів на ударні позиції чудовими і несподіваними для суперника пасами.

 

Після того як його клуб в 1981 році став чемпіоном Франції, 26-річний футболіст отримав вельми цікаві пропозиції від знаменитих європейських клубів - мадридського "Реала", лондонського "Арсеналу" і туринського "Ювентуса".

Вибравши італійський клуб, Платіні не прогадав, але спочатку йому довелося дуже важко. Система тренувань в Італії була більш виснажлива, ніж у Франції, самі ігри - жорсткіші. До того ж і партнери по команді (деякі з них тільки-тільки стали чемпіонами світу 1982 року в складі збірної Італії) спочатку ставилися до новачка з певною недовірою. Та й журналісти дали йому єхидну прізвисько "французик", але ж дід Платіні був італійцем, який емігрував до Франції!

Одноклубники вважали новачка причиною спаду. Вболівальники критикували. Експерти насміхалися: перед сезоном Платіні впевнено сказав, що заб'є як мінімум 10 голів в 30 матчах і зробить серію А більш атакуючою лігою, але в перших 20 турах відзначився всього чотири.

Легіонер замкнувся, відмовився від інтерв'ю і перестав спілкуватися абсолютно з усіма ( "Мені подобається маскувати свої почуття", говорив він). Платіні мовчки тренувався з іншими, потім залишався один і годинами відпрацьовував удари. Після цього йшов в тренажерку і качав слабкий торс. Він розмовляв з серією А голами - в останніх 10 матчах забив 12 м'ячів.

Одноклубникам, які зустріли його недовірою, він відповів презирством. За п'ять років в "Юве" Платіні подружився тільки зі Збігнєвом Бонеком і навіть на вечерю з італійськими гравцями вперше потрапив лише через пару сезонів. Мішель займався зароблянням грошей: підписав спонсорські контракти на 500 мільйонів лір на рік (приблизно 380 тисяч доларів на соках, футболках, текстильної та взуттєвої промисловості) і брав плату за інтерв'ю.

Але врешті-решт "французик" зумів завоювати і повагу партнерів, і гарячу любов італійських тіффозі. "Ювентус" з Платіні став явно сильніше. І сам він вступив в пору футбольної зрілості. Особливо вдалим виявився для Платіні 1984 рік. Він не тільки виграв з "Ювентусом" звання чемпіона Італії і Кубок володарів кубків, а також європейський Суперкубок, але і став чемпіоном Європи у складі збірної Франції.

Чемпіонат Европи 1984 року проходив у Франції. За своїх футболістів вболівала вся країна на чолі з президентом Франсуа Міттераном. Французи були нестримні і вів їх до перемог капітан команди Мішель Платіні. У п'яти іграх він забив 9 голів!

У своїй групі збірна Франції виграла всі три матчі - у Данії, Бельгії та Югославії.

Півфінал зі збірною Португалії видався куди більш важким, тут перемога була здобута лише в додатковий час. У фіналі французи зустрічалися зі збірною Іспанії і виграли 2:0. Один з цих голів записав на свій рахунок Платіні. Так в 1984 році збірна Франції вперше в своїй історії стала чемпіоном Європи.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Золотому м'ячу" Паоло Россі передували в'язниця і два роки без футболу

А ось звання чемпіона світу Платіні так і не вдалося завоювати, хоча після невдалого виступу збірної Франції в Аргентині він грав ще на двох першостях. І обидва рази доходив до півфіналу.

Особливо драматичним виявився півфінальний матч зі збірною Німеччини на чемпіонаті 1982 року в Іспанії. Після другого тайму рахунок був 1:1. На самому початку додаткового часу французи забили два м'ячі. Здавалося, перемога близька. Але німці, що завжди б'ються до останнього, примудрилися зрівняти рахунок. У післяматчевих пенальті вони були точнішими: забили всі п'ять, а збірна Франції тільки чотири.

Безмірно засмучений тренер французів Ідальго, по суті, навіть не став боротися за третє місце зі збірною Польщі. Деякі провідні гравці так і не вийшли на поле. Збірна Франції програла 2:3.

Чотири роки по тому, на чемпіонаті 1986 року в Мексиці, доля знову звела в півфіналі збірні Франції та Німеччини. Франція була вимучена чвертьфіналом проти Бразилії. На цей раз все атаки французів були марними, німці перемогли - 2:0. Зате в матчі за третє місце французи виграли у збірної Бельгії - 4:2.

Ще через рік, коли Платіні виповнилося 32 роки, він вирішив піти з великого футболу. Незважаючи на всі вмовляння і привабливі пропозиції від інших клубів, він залишився непохитним. На прощальний матч, що відбувся в Нансі, де він починав свою професійну кар'єру, з'їхалися легендарні футболісти різних країн, і серед них був сам Пеле. Незважаючи на те що Платіні так і не став чемпіоном світу, він йшов зі спорту переможцем. У нього було безліч спортивних нагород, а до того ж найвагоміша відзнака, яку тільки може заслужити француз - орден Почесного легіону.

Колишньому футболістові було чим зайнятися - він заснував рекламну фірму "Сосьєте-10 Платіні", брав участь у спортивних передачах на радіо і телебаченні у Франції і в Італії, писав статті для спортивних видань. Правда, в 1991 році він повернувся у великий футбол, знову очоливши збірну Франції. Під його керівництвом команда вийшла до фінальної частини чемпіонату Європи, що проходив в 1992 році в Швеції. Але на цей раз французам не вдалося навіть дійти до півфіналу, і Платіні подав у відставку.

І все-таки в кінці кінців йому довелося своїми очима побачити, як команда французів стає чемпіоном світу. Чемпіонат 1998 року проходив у Франції, і знаменитого футболіста запросили взяти діяльну участь в роботі організаційного комітету. Він впорався з цими обов'язками бездоганно. А на фінальному матчі, коли збірна Франції вже з іншим поколінням футболістів виграла у бразильців з рахунком 3:0, Платіні сидів поруч з президентом республіки Жаком Шираком.

×