Бразильський журналіст Рафаель Мараньяо працював в Україні під час Євро-2012. Відвідав матчі у Києві, Львові, Донецьку та Харкові.
"Чотири роки тому більшість часу я провів у Швейцарії, - каже Рафаель. - Тут атмосфера виглядає святковішою, люди — щасливішими. Видно, що українці не просто спостерігачі, а активні учасники турніру. У Швейцарії такого не було. Навіть коли збірна України не змогла вийти з групи, на цьому Євро для вас не закінчилось.
Разом з тим в України були певні проблеми. Вони стосувалися розміщення вболівальників у Донецьку. Навіть журналісти не могли знайти, де переночувати. Було важко дістатися до міста. Знаю, що деякі вболівальники запізнювалися на матчі. Можливо, Донецьк не дуже привабливий для туристів і місту не потрібно так багато готелів. Але це питання потрібно було якось вирішити.
Львів дуже добре підготувався до Євро. Стадіон розташований далеко за містом, але це не проблема. Більшість арен знаходяться далеко від центру. У місті було багато волонтерів, чимало людей знають англійську, всюди розташовані англомовні вказівники.
Минулого року мені було важко орієнтуватись в Україні, особливо у метро. Назви всіх станцій були тільки кирилицею. До Євро їх переклали англійською. Здається ніби це дрібниці, але вони дуже полегшують життя іноземцям. Думаю, Бразилії слід звернути на це увагу під час підготовки до чемпіонату світу у 2014-му році.
Мої друзі, які вперше приїхали в Україну на Євро, були дуже задоволені своїм перебуванням тут. Українці вразили їх своєї привітністю, добротою і бажанням допомогти, навіть якщо не говорили англійською. Це не так і важливо."
Бразильцям цікаво спостерігати за турніром, на якому не грає їх збірна?
"Так. У Бразилії є багато вихідців з України, Польщі та інших європейських країн. Українці переважно живуть на Півдні Бразилії. Найбільше бразильців цікавить збірна Португалії. Раніше команду тренував бразилець Сколарі, за португальців грали Деку, Лієдсон та інші футболісти народженні у Бразилії. Пепе продовжує виступати за Португалію. Також не варто забувати про головну зірку збірної Кріштіану Роналду. У нього багато вболівальників серед бразильців.
В одному з найбільших міст Бразилії Сан-Пауло багато людей мають італійські прізвища. Тому у збірної Італії також є багато бразильських прихильників. Іспанія грає не так яскраво, як чотири роки тому, але люди все одно хочуть дивитися їх матчі. Бразильцям цікаво, як збірна справляється з тиском, як тренер вводить у команду нових футболістів. Це те що може стати у пригоді нашому футболу. У Бразилії зараз нове покоління футболістів, багато речей міняється."
Минулого року Рафаель відвідав Махачкалу. Тоді гравцем "Анжі" став його відомий земляк Роберто Карлос.
"Я завжди хотів побувати в Росії. Мені було цікаво як людині та як журналісту. Так, Дагестан має далеко на найкращу репутацію у світі. Але у Бразилії такоє є свої проблеми. Правда вони більше пов'язані з криміланом, ніж з тероризмом. Людям, які зібралися їхати у Ріо-де-Жанейро, я завжди кажу, що там є місця, куди краще не ходити. Те саме мені сказали про Махачкалу. Дійсно, якщо там немає нічого вартого уваги, то чого туди лізти? Треба поважати місцеві проблеми. У будь-якому випадку це був цікавий досвід."
Можете порівняти українців та росіян?
"Росія — дуже велика країна. Важко виділити загальні риси для всіх росіян. Кавказці вразили своєю відкритістю та добротою. Вони весь час хотіли мені допомогти, хоча не говорили англійською, а я не розумів російської. У Москві багато молоді, студентів. Всі були дружніми. Знаю, що в Україні є поділ на Західну та Східну через мову та політичні вподобання. Але під час Євро всі вболівали за національну збірну, скандували "Україна!". Я був у всіх чотирьох приймаючих містах і всюди зустрічав хороших людей."
Що схожого в українців та бразильців?
"Різниця не така вже й велика. Бразильці також дружні та відкриті. Часом ми можемо бути занадто балакучими. Ми молода країна і шукаємо себе. Зараз я постійно живу у Швеції. Там все дуже рано зачиняється. У Бразилії магазини можуть працювати до 12 години ночі. Мені цього не вистачає.
У Києві їздив у Гідропарк, купався у Дніпрі. Мені дуже сподобалося. Було схоже на пляж у Ріо-де-Жанейро. Вода нічим поганим не пахла, там не було сміття. На пляжі був чистий пісок, звучала весела музика, дівчата засмагали у крихітних бікіні. Був здивований, що пляж знаходиться так близько від цетру міста. Три зупинки від майдану Незалежності і ви на місці. Радив всім своїм знайомим туди поїхати.
Знаю, що спочатку шведи мали проблеми зі своїм кемпінгом на Трухановому острові, дуже переживали, але потім провели тут чудовий час. Навіть після двох поразок своєї збірної вони залишилися у Києві і продовжили веселитися. Шведи дуже раділи після перемоги над Францією.
Я вже розповідав друзям, що ніколи не бачив так багато шведів в одному місці, хоча живу у Швеції вже кілька років. Перед матчем з Англією я гуляв київською фан-зоною. Шведи були всюди і весь Хрещатик був повністю жовтим."
Чому шведам так сподобалось в Україні?
"Коли вони подорожують, то хочуть повеселитися. Тут були всі умови для цього — дешеве пиво, футбол, сонячна погода. Для них це була гарна і цікава пригода. У Швеції все працює як годинник, поїзди ніколи не запізнюються. Тому перед Євро вони трохи хвилювалися, багато читали про Україну. Але у підсумку всі провели тут гарний час. Важливу роль зіграв той факт, що збірна Швеції всі три матчі провела у Києві. Це спростило життя шведам, їм не потрібно було їхати в інше місто."
Кого з відомих українців ви знаєте?
"Тараса Шевченка. Його пам'ятник є навіть у Бразилії. Я його не бачив, але чув про нього. Десь 100 років тому його поставили українські іммігранти."
В Україні грає багато бразильських футболістів. Вам вдалося зустрітися з кимось із земляків?
"Так. У мене була зустріч із Жозе Соаресом із донецького "Металурга". Він показав мені тренувальну базу свого клубу. Там чудові умови для футболістів. Взагалі було дуже цікаво подивитися клуб, який ділить місто з "Шахтарем". Якщо ви у Бразилії назвете ім'я Вілліан, Дуглас, Дентіньо, Алан Патрік, Тайсон, то вболівальники будуть знати, хто ці футболісти і за який клуб вони грають. Бразильці люблять слідкувати за своїми футболістами, особливо коли їх клуби грають у Лізі Європи чи Лізі чемпіонів. Але Соарес невідомий. У Бразилії про нього нічого не знають. Було дуже цікаво побачити Донецьк очима гравця "Металурга".
У Бразилії є такі люди як Ахметов чи Ярославський?
"Не у футболі. Власником клубу не може бути одна людина. У нас іспанська модель управління. Компанія чи іноземний інвестор може володіти лише 49% клубу. Влада належить членам клубу, тобто вболівальникам. Можливо це не краща у світі система, але так склалось історично. Бразильці хочуть уникнути того, що сталося в Англії. Одного дня власнику набридне його клуб. І що тоді? Колись "Лідс Юнайтед" грав у Лізі чемпіонів, а попередній сезон провів у третій за значенням лізі Англії."
2 
1
Коментарі
3