Фабіо Каннаваро ледь не зламав Марадону

Журнал "Франс Футбол" вирішив не присуджувати цього сезону "Золотий м'яч" – нагороду найкращому футболісту Європи. Ініціатори вважають, що через пандемію коронавірусу не всі гравці були в рівних умовах.

Згадуємо переможців попередніх років. У 2006 нагороду виборов італієць Фабіо Каннаваро.

У футболі так люблять голи і так ненавидять тих, хто заважає їх забивати, що за всю історію "Золотого м'яча" цю нагороду лише п'ять разів отримували захисники і всього один раз її володарем ставав воротар. Недарма Філіп Лам якось зауважував, що "Ballon d'Or" - це приз для гравців атаки. Порушувалася ця традиція дійсно рідко. І навіть в 2019-ому, коли футбольна громадськість була впевнена в тому, що "ЗМ" отримає Вірджіл ван Дейк, експерти "France Football" віддали трофей Ліонелю Мессі. Останнім захисником, якому вдавалося виграти в нападників і атакуючих півзахисників в цій суперечці, ставав Фабіо Каннаваро. У 2006-му збірна Італії перемогла на чемпіонаті світу, а її капітан був удостоєний призу найкращому футболістові Європи. Це був останній випадок, коли коло номінантів на "ЗМ" обмежувався гравцями, які виступають за клуби Старого світу. Каннаваро, таким чином, закрив чергову сторінку історії, давши можливість відкрити нову. Цікаво, що головним його конкурентом в боротьбі за престижний приз став одноклубник і партнер по збірній Італії Джанлуїджі Буффон. Обидва в той рік стали ще й чемпіонами країни. Великому Джіджі, як виявилося, не судилося повторити досягнення Льва Яшина і стати другим воротарем, який отримав "ЗМ". А ось Каннаваро вдалося приєднатися до Бекенбауера, Маттеуса і Заммера.

Фабіо Каннаваро народився 13 вересня 1973 року в Неаполі. Батько сімейства Паскуале був банківським клерком, а у вільний час грав у футбол на аматорському рівні. Улюбленою справою він захопив й двох синів, Фабіо і Паоло. І зовсім не дивно, що першим клубом для обох став "Наполі". У молодіжній команді "адзуррі" Фабіо виявився у віці 15 років, а в 19 потрапив в основу. Перший час Каннаваро грав на позиції півзахисника. На відміну від молодшого брата Паоло, Фабіо був нижче більшості однолітків і не підходив на роль центрального захисника. Але одного разу Каннаваро покликав до себе в кабінет директор академії "Наполі" і сказав, що хоче бачити його в лінії оборони. За словами футболіста, спочатку він страшенно не хотів грати в захисті. "Хто взагалі хотів би грати в лінії оборони після того, як сам бачив своїми очима, як нападник Паоло Россі забив 6 голів на КС-1982?" - говорив Фабіо в одному з інтерв'ю. Проте, він швидко звик до нового амплуа.

 

Каннаваро вже в юності був напрочуд упевненим в собі гравцем. Напевно, це і стало однією з головних причин його успіху. Так, захиснику не вистачало зросту, зате він не боявся йти в підкат проти самого Дієго Марадони! Коли юний Фабіо ледь не травмував головну зірку "Наполі" на одному з тренувань, партнери готові були розтоптати його. Але Марадона сам заступився за молодого захисника і заявив, що той повинен грати так, як вважає за потрібне. А після тренування аргентинець ще й подарував Фабіо бутси.

7 березня 1993-го Каннаваро став частиною команди, в якій грали його кумири. У центрі оборони Фабіо склав зв'язку з Чіро Феррарою - грою цього тандему незабаром стали захоплюватися і тренери, і вболівальники. Каннаваро демонстрував прекрасне уміння читати гру і здорово починав атаки своєї команди після відбору м'яча. А його підкатів вже тоді боялися найкращі форварди Серії А. І не через жорсткість. Навпаки, Фабіо проводив їх чисто, залишаючи суперника без м'яча в найважливіший момент.

У 1995-му, після 68 проведених матчів, Каннаваро перебрався з "Наполі" в "Парму". Навряд чи "адзуррі" горіли бажанням розлучатися з багатообіцяючим захисником, але клуб потопав у фінансових проблемах і був змушений розпродувати своїх лідерів.

У "Пармі" Каннаваро познайомився з Ліліаном Тюрамом і Джанлуїджі Буффоном - ця трійця згодом виявиться в "Ювентусі". Француз став для Фабіо не тільки товаришем по команді, а й найкращим другом. В рядах "хрестоносців" Каннаваро провів найтриваліший етап своєї кар'єри, який тривав 7 років. Відразу ставши основним гравцем команди, Каннаваро в результаті став з нею володарем Кубка УЄФА (1999), двох Кубків (1999, 2002) і Суперкубка (1999) Італії. Одного разу "Пармі" зовсім трохи не вистачило до завоювання скудетто: в сезоні 1996/97 хрестоносці фінішували другими слідом за "Ювентусом", відставши від туринців всього на два очки. Каннаваро всі ці роки був одним з кращих захисників Серії А, і в 97-му він отримав перший виклик до збірної, за яку в підсумку провів 136 матчів.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Роналдіньйо був найтехнічнішим гравцем за всю історію футболу

У 1998-му Каннаваро вперше виступив на великому турнірі в складі національної команди. Він зіграв на Кубку світу, де італійці дійшли до чвертьфіналу. Через два роки Фабіо поїхав зі збірною на Євро-2000 і став срібним призером турніру. У фіналі "Скуадра Адзурра" поступилася французам. Один з м'ячів у переможців ударом головою забив Сільвен Вільтор, і сталося це після того, як Каннаваро в стрибку не дотягнувся до снаряда. Вже по завершенні кар'єри італійський захисник назве цей епізод єдиним в житті, коли йому не вистачило росту.

 

У 2002-му лідера оборони і капітана "Парми" (а також збірної Італії) за 23 мільйони євро викупив "Інтер". "Нерадзуррі" вже чотири роки не завойовували трофеїв, а в сезоні 2001/02 на два очка відстали від "Ювентуса", що виграв Серію А, і на одне - від "Роми", що була другою. Тривалі невдачі на внутрішній арені невдачі, а також відхід зіркового нападника Роналдо, спонукали міланців до кількох серйозних придбань. Крім Каннаваро, в клуб прийшли Ернан Креспо і Франческо Коко. У сезоні 2002/03 "чорно-сині" дійшли до півфіналу Ліги чемпіонів і посіли друге місце в чемпіонаті, так що нові покупки привели до певного кроку вперед. Однак наступний сезон не задався ні у клубу, ні у Каннаваро. Фабіо пропустив значну частину через травму, а команда фінішувала в чемпіонаті на четвертому місці. Влітку 2004-го Каннаваро перебрався в "Ювентус".

В "Старій синьйорі" Каннаваро возз'єднався зі старими друзями по "Пармі" Тюрамом і Буффоном. І наступні два роки стали найкращими в кар'єрі Фабіо. "Юве", оборона якого тепер являла собою незламну стіну, і в 2005-му, і в 2006-му вигравав скудетто. Каннаваро обидва рази визнавався найкращим захисником Серії А. Крім того, Фабіо в ролі капітана збірної Італії відправився на КС-2006, який завершився тріумфом "Скуадра Адзурри". Каннаваро зіграв у всіх матчах турніру і не отримав в них жодної жовтої картки. Одкровенням для Фабіо стала півфінальна гра проти господарів турніру, німців. Італійці перемогли, забивши два голи на останніх хвилинах додаткового часу. Коли Фабіо Гроссо на 119-й відкрив рахунок, німці в повному складі пішли вперед. У компенсований час пішла висока подача в італійську штрафну на величезного Пера Мертезакера. Але крихітний Каннаваро виграв верхову боротьбу у велетня і вибив м'яч в опорну зону, потім побіг туди і в підкаті позбавив снаряда Лукаса Подольські. Партнери Фабіо втекли в контратаку, і Дель П'єро поставив крапку в грі. А потім був драматичний фінал проти французів, після якого Каннаваро підніме над головою Кубок світу. Цікаво, що Пармське тріо Буффон - Каннаваро - Тюрам взяло участь в цій грі в повному складі. Навіть тут вони виявилися нерозлучні, хоч і виступали по різні боки барикад.

 

Після КС-2006 Каннаваро перебрався в мадридський "Реал", заявивши, що нерозумно відмовляти королівському клубу у віці 32 років. У складі "вершкових" італієць двічі поспіль став чемпіоном Іспанії і виграв Суперкубок Італії. Перші півсезону на Піренеях для Фабіо складалися непросто, його гра не вражала. Однак виступ італійця на мундіалі так захопив футбольний світ, що "Золотий м'яч" йому віддали без найменших сумнівів.

У 2009-му Каннаваро на сезон повернувся в "Ювентус", а потім відправився догравати в еміратський "Аль-Ахлі". Незважаючи на очевидне закінчення кар'єри, Фабіо зіграв за збірну Італії на Євро-2008 і КС-2010. На обох турнірах, що склалися для "Скуадра Адзурри" не дуже вдало, Каннаваро був капітаном команди. В цілому в цьому статусі захисник провів 79 матчів. Більше тільки у могутнього Буффона.

×