
Сьогодні минає 35 років від дня виграшу київським "Динамо" Кубка кубків-1986.
Той рік я пам'ятаю ледь не по дням. Почалося все з того, що в день чвертьфіналу я вперше в житті провів додому однокурсницю Наталку. Слава Богу, перший матч із "Рапідом" грався пізно й на футбол я встиг.
У півфіналі з "Дуклою" було гірше. Наталя призначила побачення на 8 годину вечора. Було тепло й сонячно. Коли рахунок у першому таймі став – 3:0 я пішов. З балкона мене гукнув Сашко Омельченко:
– Ти куди? Заради якоїсь вертихвістки пропустиш півфінал Кубка кубків?
Я вгнув голову, бо відчував Сашкову правоту. Після побачення відразу побіг до нього.
– Пощастило тобі, – сказав товариш. – "Динамо" мало купу шансів, двічі влучило в штангу, але більше не забило. Рахунок так і залишився – 3:0.
Звечора 25 квітня, за тиждень до фіналу, я поїхав до шкільного друга Андрія Граділенка. Андрієві пощастило служити в армії в Переяславі. Фатального чорнобильського ранку 26 квітня ми мирно поїли морозива, погуляли вуличками міста й товариш пішов на службу. Я ледве впхався до автобусу на Черкаси. Наступного дня подивився, як "Динамо" в Києві переграло "Спартак" – 2:1. Дивно, голи киян геть не пам'ятаю, а от м'яч престижу Сергія Родіонова головою ніби зараз бачу.
Ти куди? Заради якоїсь вертихвістки пропустиш півфінал Кубка кубків?
2 травня було тепло-тепло. Я приїхав у Тальне й здивувався, як усе встигло розквітнути. Увечері мав зустрітися з Танею – Андрієвою дівчиною. Вона хотіла розпитати новини про Андрія. Навчений гірким досвідом я розрахував час так, щоби фіналу ніщо не завадило.
Матч я дивився в повній самоті. Швидкий гол Заварова мене не здивував. "Динамо" забивало до 10 хвилини в кожному єврокубковому матчі. А потім щось пішло не так. Другого голу ніяк не було. Я вже починав хвилюватися, коли сталася знаменита атака віялом і гол Блохіна.
А від м'яча Євтушенка отримав справжню насолоду. Погано було лише те, що порадіти перемозі було ні з ким. Ні обговорення, ні якогось спеціального випуску новин – нічого. Лише в неділю, 4 травня, принесли "Советский спорт". Тоді ж вийшов "Футбольний огляд".
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Як українські клуби перемагали у фіналах єврокубків
А з Наталкою ми розбіглися восени. Втомлене виснажливим сезоном "Динамо" ледь дотягло до перемоги у чемпіонаті-1986. Наступний сезон виявиться повністю провальним. Але тоді ми ще цього не знали.
Коментарі