Взимку ультрас луганської "Зорі" виступили за єдність України. А тепер фанати клубу воюють на Донбасі і мріють звільнити рідний Луганськ від терористів. Більше про ЛНР, "ополченців", Степана Бандеру, пісні про Путіна і дівчат на секторі у розповіді представника ультрас "чорно-білих" Дмитра.
Київ — це місто вільних людей. Не хочеться жити серед зомбі
"Переїхав у Київ десь місяць тому. Я давно планував такий переїзд. Хотів приїхати у столицю у вересні. Але теперішня ситуація в регіоні пришвидшила цей процес. Я зрозумів, що потрібно міняти своє життя. Київ — це місто вільних людей. Не хочеться жити серед зомбі.
Звичайно, основна причина — це люди, які взяли в руки зброю і вважають, що вони мають право вирішувати за всіх. Насправді, це розгул озброєного соціального дна. Якщо десь і є бойовики, то по місту, на блок-постах чи у так званих патрулях — це люди із соціального дна. Тобто, колишні зеки та наркомани, яким дають 200-300 гривень і зброю в руки. Вони вважають, що це круто і вершать правосуддя.
Як сказав один мій товариш - це час зводити рахунки. Тобто, почалися "розборки" один з одним. "Віджимають" машини, квартири і так далі".
Коли потрапили на територію, підконтрольну українській армії, всі ожили
"Їхав з Луганська в Київ поїздом. Добрався у столицю без проблем. Ходили чутки, що з потягів знімають, але нічого такого не було. Єдине, що люди сиділи тихо поки ми їхали через депресивні регіони. Коли потрапили на територію, підконтрольну українській армії, всі ожили. Не залежно від своїх поглядів люди відчували себе захищеними. Чоловіки спокійно виходили покурити, купити пива чи води. Звичайно, напруга відчувалася. Було помітно, що люди їдуть не на відпочинок, а тікають".
Знайшов роботу через 30 хвилин після виходу з вагону поїзда
"Роботу не знайде тільки ледачий. Мені також розповідали, що у Києві її немає. Я знайшов собі роботу через 30 хвилин після виходу з вагону поїзда. Аналогічна ситуація і в Луганську.
Звичайно, коли ти тільки закінчив університет і не маєш досвіду роботи, але хочеш п'ять чи сім тисяч гривень зарплати, то такого не буде. Треба рухатися кар'єрними сходами, розпочинати з півтори-двох тисяч. У Луганську зарплати менші, ніж у Києві, але і ціни нижчі. Наприклад, на житло. Тому я б не сказав, що Луганськ — це депресивний регіон.
Якщо говорити з політичної точки зору, то Луганськ — це пофігістичне або аполітичне місто. Але аполітичне не у той бік, в який би хотілося. Люди ніби й аполітичні, але довгий час кричали "Росія, Росія". А потім перші ж валили. Причому, зовсім не в Росію.
У Києві зараз проживає багато людей, які кричали "Росія! Росія!" Я більш, ніж впевнений у цьому. Прямих доказів у мене немає, але я запевняю, що 30% з них зараз у Києві, Харкові, Одесі, Дніпропетровську і так далі".
Зайшли в СБУ, де був склад зброї на цілу армію, і все винесли
"Якщо мені не зраджує пам'ять, то ще у 2008 році проходили перші мітинги і звучали заклики до ДНР і ЛНР. Дуже часто у нас проводилися так звані "Русские марши". Люди ходили з імперками, триколорами і кричали — "Украина, Россия, Беларусь — Единая Русь".
У нашому регіоні всі вважають, що передумовою став Майдан. Мовляв, чому їм можна, а нам ні? Але на Майдані не було зброї. Багато хто розповідає, що зброя таки була і її використовували. Я бачив, що люди лізли під кулі з фанерними щитами. А тут зайшли в СБУ, де був склад зброї на цілу армію, і все винесли. Більше того, управління просто "злили". Зараз це вже не секрет і найближчим часом отримає розголос. Зробили це деякі елементи із силових структур.
Як меня відомо, штурмові загони СБУ пропонували вивезти зброю. Їм сказали, що все залишається тут. Коли виходили з будівлі СБУ – Альфою був замінований склад зі зброею. Заходять сепаратисти, ламають двері і все розміновують".
"При слові "Київ" у декого починало сіпатися око
"Правий сектор" був у всіх на слуху. При слові "Київ" у декого починало сіпатися око. Особливо у тих, які називали себе "ополченцями". У мого товариша був випадок. Затримали його троє "ополченців" - один старший чоловік і двоє шалопаїв. Розгортають його приписне чи військовий квиток, точно не пам'ятаю, а там написано "Київський район, місто Харків". Один, побачивши перші літери, почав кричати "Київ! Київ!". Старший втихомирив: "Заспокойся. Це Київський район".
Кажуть мені: "Бандера — вбивця і його послідовники — вбивці. Вони дідам у спину стріляли". Питаю: "Ти історію вчив? Тобі на уроках розповідали, що Бандера — вбивця. Мені також говорили те саме. З якимись думками я пішов з цього уроку, а через п'ять років прочитав відповідну літературу, яка пояснила мені багато речей. Ти про Російську визвольну армію чув? Ні. Якщо взяти чисельність СС Галичина і РВА, то вони відрізняють в 10 чи 15 разів. 800 тисяч людей могли більше дідів убити, ніж 50 тисяч".
Багато людей вважає, що коли в регіон прийде українська влада, то всіх будуть вбивати. Колись хтось із політиків заікнувся про фільтрацію. Мається на увазі ідентифікація терористів серед населення після зачистки міста, щоб притягнути їх до відповідальності. А люди думають, що їх будуть катувати, вішати і побудують табори Вермахту.
Знайомий каже, що його сім'ї "хана", бо його судимий дядько приєднався до "ополченців". Питаю його: "А ти при чому? При чому твоя маленька сестра, тато і мама? Якщо твій дядько когось вбивав, то він відповідатиме по закону." Вони вважають, що виріжуть всю сім'ю по п'яте коліно".
Я вчився в українській гімназії Луганська. Мене ніхто не змушував це робити
"Ніхто нікого не утискав. Просто знайшли за що зачепитися. Я вчився в українській гімназії Луганська. Мене ніхто не змушував це робити. Я сам туди пішов. У країни має бути одна державна мова. Інші можуть мати статус регіональних".
"Їдуть бендерівці і везуть пам'ятник Бендері. Будуть ставити його замість Леніна"
"Після перемоги Майдану до мене довгий час телефонували різні особи, які знали, що я один із представників ультрас і маю певну вагу у русі. Казали: "Давай, підтягуй своїх хлопців. Захищайте місто. Їдуть бендерівці і везуть пам'ятник Бендері. Будуть ставити його замість Леніна. Вже заїхали в "Епіцентр" і закупили 200 держаків від лопат. Все, нам "хана". Вони і справді Леніна охороняли".
Люди думають, що прийде "Матушка Россия" і з небес посипеться манна небесна
"Що таке ЛНР? Опишу одну ситуацію. Йде обговорення в одному з пабліків нашого місцевого університету. Один чоловік запитує, як функціонуватиме банківська система, чи будуть свої банки, як формуватиметься бюджет, звідки братимуть пенсії, стипендії і так далі. Відповідь: "Думаю, там розберуться".
Тобто, цей дебіл йде на референдум і навіть не думає про все це! Йому хтось розповів, що як станемо незалежними, то заживемо. На мітингах я бачив очі людей. Таке враження, що вони ніде не працюють, а тільки бухають. Вони думають, що прийде "Матушка Россия" і з небес посипеться манна небесна.
А ми ходили на проукраїнські мітинги. Інколи билися з ними".
Самопроголошений Болотов заявив, що ультрас поза законом
"Під час і після Майдану у Луганську було тихо. Спочатку нас намагалися чіпати, але потім перестали. Пік агресії настав після Одеси (пожежа у Будинку профспілок - Gazeta.ua). Ми товаришуємо з харківськими фанатами, але при чому ми до Одеси (у той день у місті пройшов марш єдності ультрас "Чорноморця" і "Металіста" - Gazeta.ua)?
Луганськ красиво прикрашений нашими графіті. Їх псували написами "Отомстим за Одессу", "Ультрас — пособники "Правого сектора" і так далі.
5 чи 6 травня нікому невідомий і самопроголошений Болотов, який раніше охороняв копанки в Єфремова, на своїй прес-конференції сказав, що ультрас поза законом і з нами будуть розбиратися за законами воєнного часу. Грубо кажучи, він заявив, що нам пізд*ц.
Після цього ми вирішили, що на деякий час треба залишити місто. Тим хто залишався у Луганську рекомендували не носити нашу символіку, ніяк не виділятися і не ходити центром. На час референдуму чимало з наших виїхали. Потім повернулися. За деякий час ми знову роз'їхалися хто куди.
Одесу всі трактують так, ніби там заживо спалювали людей. Треба ще довести, хто це все спровокував. Так, померли люди, але звинувачувати когось і мстити...
На вулицях чіпляли наших людей і везли в СБУ. Благо, якщо ми про це дізнавалися. Відразу намагалися їх витягнути. Підключали до справи впливових людей, які могли допомогти. Хлопців там били, принижували, залякували і стріляли в ноги. Розпитували, хто з наших був в Одесі. Казали, що зараз поїдете на полігон мішенями. Люди там — звірі. Всі, хто взяв у руки зброю, відразу відчули владу".
За 300 метрів від житлового масиву запускають "Град". Відповіді з боку української армії не було
"Я живу на околиці Луганська. Дивився чвертьфінал Кубка світу. Почув шум і виліз у вікно. За 300-500 метрів від житлового масиву запускають "Град". Відповіді з боку української армії не було. Впевнений, що поряд якийсь "LifeNews" вже чекав.
Розповідають про випадки, коли спочатку стріляли в одному місці, а потім заїхали і постріляли з іншого боку. Посередині хтось стоїть і знімає.
Біля мого дому снаряд влучив в автостоянку - загорівся бар, у будинках вибило вікна. Місцеві чоловіки, в тому числі мій батько, вибігли і відтягували машини. Загинув хлопець із сусідньої школи. Гуляв з коляскою і прикрив собою дитину.
Наступного дня приїхала місія ОБСЄ. Мама хотіла вийти і запитати: "Ваш приїзд був запланований? Якщо так, то мені все зрозуміло".
Хто стріляв? Прицільна дальність міномета — 10-20 км. Стояти потрібно було не далі центра міста. Українська армія з іншого боку. Хтось це розуміє. Хтось навчився думати. А хтось — "Россия, Путин, укропы".
Сьогодні прочитав, що для боротьби з колорадськими жуками на грядці садять кріп. Дуже довго сміявся".
Багато хлопців з нашого руху захищають Батьківщину
"Багато хлопців з нашого руху захищають Батьківщину (фанат "Зорі" Олег Аксьонов загинув у бою за Іловайськ два дні тому — Gazeta.ua). Вони пішли воювати добровольцями. Не буду говорити куди саме. Ми забезпечуємо їм надійний тил — допомагаємо фінансово і купуємо необхідне екіпірування.
Стараємося, хоча наші можливості ніколи не були великими. Тим більше зараз, коли люди розкидані по різних містах і переживають не найкращі моменти. Гроші збираємо на секторі. Суми незначні, але хоч би щось.
Мабуть, не всім дано воювати. В один момент мені було соромно, що я не йду на фронт. Дуже шкода маму. Вона цього не переживе. Я живу не тільки для себе. Вона для мене стільки зробила, а я плюну їй в обличчя і піду нічого не сказавши?
Тим більше, хто подумає про наших хлопців? Їм потрібні різні дрібнички — каски, розвантажувальні системи, тактичні окуляри, рукавиці та інше, список великий. Я взяв цю місію на себе.
Підтримуємо зв´язок. Хтось вже ветеран — брав участь у боях. Деякі тільки пройшли курс молодого бійця".
Революцію зробили фанати
"Рано чи пізно перемир´я між ультрас мало наступити. Просто потрібна була ситуація, яка б всіх об´єднала. Правильно написав один із представників старої школи на одному із пабліків, присвячених навколофутбольній темі - "хлопці, ми ж якраз для цього роками один одному морди били".
Цю революцію зробили фанати. У перших рядах з міліцією рубилися саме хлопці з навколофутболу — сильні духом, сміливі і фізично розвинені. Вони билися за себе, за місто, за країну, за майбутнє своїх дітей і внуків".
"Прийшла на футбол відпочити, а проплачені ультрас співали "Червону руту"
"Після матчу "Зорі" з албанським "Лячі" на стадіоні "Оболонь" одна панянка писала, що прийшла на футбол відпочити, а проплачені ультрас співали "Червону руту". Один хлопець їй відповів: "Дівчино, ви, напевне, раніше далеко сиділи від хлопців, але вони завжди заряджають "Слава Україні" і співають українські пісні".
Ми дуже часто співаємо гімн України на іграх "Зорі". На знакові дати, такі як День Соборності, у нас на секторі висить банер "Воля України або смерть". Завжди у нас це було. У нас дуже хороші стосунки з львівськими "Карпатами". Це багато про що говорить".
Раніше у нас було багато дівчат. Вони приходили на сектор познайомитися з "поганими хлопцями"
"Є таке поняття як мода. Раніше у нас було багато дівчат. Вони приходили на сектор познайомитися з "поганими хлопцями". Потім ми вирішили залишити тільки тих дівчат, які роблять щось для руху і підтримують команду на виїздах. Таких лишилося близько десяти.
Щодо хлопців, то ситуації також бувають різні. Сьогодні хтось "зігує" на стадіоні. На наступному матчі він вже кричить "Слава Україні" і тримається за серце. Через тиждень проходить референдум, і він будує барикади. Такі хлопці дійсно були. Швидше всього, це такий підлітковий максималізм.
Молоді хлопці писали мені: "А за кого ми будемо — за бандер чи сепаратистів?" Відповідаю: "Слухай, ти на секторі кричиш "Слава Україні", а питаєш такі дурниці. Спишу це на те, що тобі 15 років." Відписує: "О´k". Таке теж було".
Коли звучить гімн України, то у мене мурашки біжать по шкірі
"Я не міг бути з проросійськими поглядами. Хай навіть у мене коріння в Ростові. Я навчався в українській школі. Мені з дитинства говорили, що я українець. Коли звучить гімн України, то у мене мурашки біжать по шкірі.
Мені кажуть: "Ти ж народився на Донбасі". Все своє свідоме життя я прожив у незалежній Україні. Мені плювати, що хтось вважає Донбас російською землею.
Є люди, які заявляють: "Чого українська армія прийшла на мою територію?" Вибачте, але вони прийшли на свою територію і захищають своїх громадян".
"Якщо ти, бл*дь, прийшов на сектор, то давай, помирай 90 хвилин за команду"
"В ультрас "Зорі" завжди були хороші стосунки зі звичайними вболівальниками. Коли ми співали гімн України, вони підспівували і аплодували нам.
Коли ми посварилися з керівництвом команди, то зробили тайм без підтримки. Було чути мати між футболістами. Зараз ми добре спілкуємося. Я контактую з представником служби безпеки "Зорі". Нам допомагають з квитками на матчі - дають 30-50 штук. Не всі можуть собі дозволити їх купити.
Є гарне відео зі споукменом (людина, яка "заряджає" фанатські сектори - Gazeta.ua) польської "Легії". Він каже: "Якщо ти, бл*дь, прийшов на сектор, то давай, помирай 90 хвилин за команду." Так і в нас. Коли споукмен заряджає, то він все бачить. Якщо хтось не співає, то отримає зауваження - "друже, ти чого сюди прийшов?"
Я прийшов на сектор ніким. Але за три роки заробив собі хорошу репутацію
"У нас на секторі ніхто не курить і не п´є. Хлопці чекають перерви і тоді йдуть на перекур. Багато фанатів займаються спортом, щоб представляти силове крило нашого руху. Скажу про себе. Я прийшов на сектор ніким. Я не займався спортом. Був маленьким і щупленьким. Але я поставив собі мету — відповідати рівню вимог нашого лідера. Я підріс, набрав вагу, займався єдиноборствами, почав виступати на змаганнях і займати там призові місця.
Я виріс до хорошого рівня. Мене хотіли виставляти на чемпіонат України, але якось не щастило. То ніс зламають, то ще щось.
У русі я близько трьох років, але за цей час заробив собі хорошу репутацію. Мене всі знали і поважали. Зі мною радилися. Людей оцінюють за їх вчинки. Коли бачать, що ти живеш для руху і він є частиною тебе, тоді до тебе тягнуться.
За освітою я кібернетик. Недавно познайомився з одним представником місцевих фанатів. Обмінюємося номерами телефонів. Він просить не дзвонити йому о 3-4 годині дня. Питаю, чому. Відповідь: "Я в цей час на піаніно граю. Не люблю, щоб мене відволікали." Він на голову вищий за мене і ширший у плечах. Самбіст. У Києві таких багато".
Люди хочуть, щоб звучав гімн України і "Хто не скаче, той москаль"
"Інколи виникають суперечки з керівництвом клубу. Нас просять, щоб політики і підтримки команди на секторі було, хоча б 50 на 50. Тобто, нам не забороняють співати про Путіна. Вони прекрасно розуміють, що це потрібно. Футболістам у тому числі. Серед наших гравців є патріоти. Ці кричалки зараз об´єднують людей.
Вболівальники, які приходять на стадіон, хочуть почути, який Володимир Володимирович "великий"(йдеться про фанатську кричалку "Путін-х**ло" - Gazeta.ua), і як його всі "люблять". Люди хочуть, щоб звучав гімн України і "Хто не скаче, той москаль". Коли ми грали з "Лячі" на "Оболоні", то стрибав весь стадіон. Арена — маленька і акустика там розкішна. Вийшло дуже-дуже круто. Всім сподобалося. Навіть Геллер (президент "Зорі" - Gazeta.ua) це відзначив.
Коли ми йшли маршем по місту перед матчем і співали про Путіна, то люди посміхалися, знімали нас на мобільні, аплодували, а машини сигналили."
Луганськ може перетворитися у місто-привид
"Боляче дивитися на фотографії "Авангарду" (стадіон "Зорі" - Gazeta.ua) після обстрілу. Снаряд ліг якраз за нашим сектором. Не думаю, що спеціально туди цілилися, але сам факт.
"Зоря" дуже довго йшла до єврокубків. Під керівництвом Вернидуба команда заграла у хороший футбол. Єдине, що розчаровує так це, що "Зоря" може вирвати очки в "Металіста", "Динамо", "Дніпра", а поїхати на виїзд до краматорського "Авангарда" і програти. І так два роки поспіль.
"Фейєнорд" - це вже серйозно (перший матч команди зіграли внічию 1:1 - Gazeta.ua). Хоча ми могли отримати "Реал Сосьедад" чи навіть "Інтер". Звичайно, ми розраховуємо на перемогу. Але Луганськ цього не побачить.
Говорив з представником клубу. Запитував, коли зможемо грати в Луганську. Відповів, якщо до зими все стихне, то повернемося додому не раніше осені наступного сезону.
Місто потребуватиме великих капіталовкладень. Невідомо, звідки будуть брати гроші. "Хана" всій інфраструктурі Луганська — стадіону, школам, дитячим садкам, житловим районам. Дай Бог, щоб все це вдалося відновити. Інакше Луганськ може перетворитися у місто-привид і стане просто точкою на карті".
Навіть стюарди посміхалися, коли ми палили прапор ДНР
"Під час матчу "Зорі" проти "Мольде" на стадіоні "Динамо" ми спалили прапор ДНР. Його приніс один із наших молодих хлопців. Він живе у місті Луганської області, яке контролюється сепаратистами. На одній із захоплених адмінбудівель чомусь висів прапор ДНР. Вночі він проходив повз, побачив, що його залишили без нагляду, і зірвав, як трофей. Можна сказати "віджав". Ми відразу вирішили, що спалимо його.
Можливо, клуб оштрафують за це. УЄФА рахунків поки не виставив. Не думаю, що санкції будуть жорсткими. Сподіваюсь, до цієї ситуації поставляться з розумінням. Ми його не кидали на поле. Я навіть бачив, що стюарди посміхалися, коли за всім цим спостерігали. Тобто, люди оцінили наш вчинок.
Момент було вдало підібрано — ми співаємо гімн України, горить прапор ДНР і наш капітан Микита Каменюка забиває важливий і потрібний гол. Вийшло дуже класно. Можливо це просто збіг. А може ми з футболістами якось відчуваємо один одного.
Для багатьох наша патріотична позиція стала новиною. Ще взимку у нас відбулася велика сходка, на якій ми вирішили, що не будемо "тітушками", ми виступаємо за єдність України і все для цього робитимемо у своєму місті. Тоді ця новина прозвучала по телебаченню, набрала велику кількість лайків і вдячних відгуків від людей з інших міст.
Люди з проукраїнською позицією в Луганську відразу ж змінили своє ставлення до фанатів "Зорі". Вони думали, що ми станемо "тітушками" і будемо заробляти на цьому гроші. Навіть, якщо ми брали участь в якихось сутичках чи захисті, то це було з боку України. Ми ніколи не зраджували інтереси міста і країни".
Галюза нас завжди підтримував і допомагав. Ніколи нічого не просив взамін
"Ілля Галюза і Микита Каменюка — це душа і серце "Зорі". Ультрас ставляться до них з великою симпатією. Не знаю, чому Вернидуб не знайшов для Іллі місця у складі. Зараз він у чемпіонаті Білорусі себе чудово почуває. Він нас завжди підтримував і допомагав. Ніколи нічого не просив взамін.
На виїзді в Луцьку допоміг фанатам грошима. Вийшов до ультрас і дав кілька тисяч. Сказав: "Це вам на дорогу".
Коли у нас проходила акція "Зорі" потрібен Галюза", то у клубі рвали волосся і казали, що брат Іллі нібито все проплатив. Ми все робили самі, бо хотіли, щоб футболіст залишився з нами".
ЛНР і ДНР - це одна і та сама холера. Просто з різними фейсами
"ЛНР і ДНР відрізняються назвами. Їх контролюють різні елементи, які вже давно все між собою поділили. Насправді, це одна і та сама холера. Просто з різними фейсами.
Люди не хочуть ні думати, ні аналізувати. Живуть за принципом "я так вирішив, значить так правильно".
Перед підписанням Асоціації з ЄС Рінат Ахметов виступав на телебаченні і розповідав, у чому мінуси цього рішення на данному етапі. Він красиво пояснив, що поки ми не готові. Одна жінка говорить моєму другу, який разом з нею тоді працював: "Дивися. Це велика людина. Він впливовий. Його потрібно слухати".
Через кілька місяців Рінат вже виступає за єдність. Розповідає, що Донбасу треба бути у складі України. Та сама жінка каже: "Що він таке говорить? Що його слухати? Клоун." Знайомий нагадує те, що вона говорила раніше. Відповідь: "Я не могла таке сказати".
Боляче за думаючих росіян. А ватник мені не брат
"Моя мрія — мир у всьому світі. Я не хочу війни. Не хочу, щоб через чиїсь амбіції гинули мої друзі.
Весь цей конфлікт давно кимось спланований. Анексія Криму — це вдало підібраний момент. ВВП можна поаплодувати за такий швидкий маневр. Новий міністр оборони Гелетей сказав, що парад Перемоги проведемо в українському Севастополі. Дай Бог.
Боляче за думаючих росіян. Там є люди, які все розуміють. А "ватник" мені не брат.
Це, напевне, перша в історії така повномасштабна інформаційна війна. Ходили чутки, що коли звільнили Щастя, то українські солдати всіх розстрілювали. Маячня повна. Це все "вата головного мозку".
Я не фанатію від теперішньої влади і Порошенка, але за нього хоча б не соромно. Він не обділений інтелектом, вміє гарно говорити, вільно спілкується англійською. Він не назве ялинку "йолкою". Так, олігарха поміняли на олігарна. Ну і хр*н з цим. Головне, щоб він змінив країну за чотири роки. Порошенко — легітимний президент, якого вибрав народ".
P.S. Хочу побажати всім українцям мирного неба над головою. Щоб вони пошвидше повернулися в рідні домівки і сім´ї об´єдналися. І щоб таке більше ніколи не повторювалося.
Дмитро
Ультрас луганської "Зорі". Прізвище просить не вказувати.
Народився 1 лютого 1990 року у місті Алчевськ Луганської області. Через три роки сім´я переїхала в Луганськ.
Навчався в Українській академії банківської справи Національного банку України у місті Суми на кафедрі кібернетики. На четвертому курсі відрахувався з вузу за власним бажанням. Перевівся в Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля у Луганську.
"Всім хто після війни житиме у Луганську дуже раджу кафедру кібернетики. Там сильні викладачі і хороші люди".
У 20 років приєднався до ультрас "Зорі".
"У Сумах мене нічого не хвилювало — ні як я виглядаю, ні чим я живу і що роблю. Було якесь відчуття апатії до всього. Коли повернувся в Луганськ, то подивився в дзеркало і зрозумів, що треба щось міняти. Почав ходити на сектор ультрас "Зорі", паралельно займався спортом. Захищав клуб не тільки на території стадіону, але і за його межами".
Займався ушу-саньда і тайським боксом. Двічі на тренуваннях ламав ніс. В Києві відвідує тренажерний зал і секцію бойового самбо.
Не вживає алкоголь. Не курить.
"Якщо друзі прийшли з пивом, то можу собі деколи дозволити випити ковток, щоб згадати смак. Більше не треба".
Працює в Києві старшим менеджером промислової логістики у компанії, яка займається вантажоперевезеннями.
Не одружений.
3 
1
Коментарі
2