Дарвілл і Уейнрайт, крім того, запропонували свою версію того, які були функції Стоунхенджа. Вони звернули увагу на обширність могильника поблизу комплексу, а також на те, що приблизно половина з похованих там людей, судячи по аналізу зубів, не були місцевими жителями. Виходячи з цього, вони припустили, що люди приходили до Стоунхенджу зі всіх кінців країни, вірячи, що сині камені допоможуть їм зцілитися.
Дарвілл і Уейнрайт назвали Стоунхендж "неолітичним Лурдесом" (по аналогії з французьким містечком Лурдес, яке стало місцем паломництва католиків зі всього світу після того, як там, за переказами, Богоматір з"явилася дівчинці-пастушці в 1858 році), а також "реанімацією" для всієї південної Англії в пізньому кам"яному столітті.
Саме Дарвілл і Уейнрайт в 2005 році з"ясували, звідки узялися на Солсберійському лузі сині мегаліти, які складають внутрішнє кільце Стоунхенджа. Вони виявили на південному заході Уельсу стародавню каменеломню в скелі Карн Менін (плоскогір"я Преселі), звідки камені були привезені до Стоунхенджу. Археологи переконані, що стародавні жителі Англії не почали б тягнути величезні камені за майже 250 кілометрів, якби не були упевнені в їх чудотворній силі.
Відзначимо, що в травні 2008 року археологи Майк Паркер Пірсон і Ендрю Чемберлен, провівши радіовуглецевий аналіз людських останків, знайдених в 1950-х роках усередині Стоунхенджа, прийшли до висновку, що ховати на території комплексу почали раніше 3000 року до нашої ери, і припустили, що Стоунхендж - це місце поховання стародавніх вождів, символ миру мертвих.
3 
1
Коментарі