ВО "Свобода" вимагає від народних депутатів виступати під час засідань парламенту виключно українською мовою. Натомість в Партії регіонів виступили з різкими заявами з цього приводу. Сергій Тігіпко сказав, що якщо депутатам не дозволять розмовляти російською, "регіонали" узагалі не дозволять виступати з парламентської трибуни. У свою чергу "регіонал" Олена Бондаренко запевнила, що депутати від Партії регіонів виступатимуть у Раді тільки російською.

Просування української мови в усіх сферах має бути наполегливим. Водночас, ми повинні розуміти, що цьому є суттєвий спротив. Це відбувається й у Верховній Раді.

Питання мови — це, перш за все, питання культури, культурного рівня. Кожна людина, яка дбає про підвищення власного культурного рівня, намагатиметься вивчити українську мову, якщо її не знає. Адже мова є складовою власного культурного рівня кожної людини.

Політична еліта повинна показувати для людей приклад. Цей приклад є складовою політичної культури. Якщо представник політичної еліти не спроможний підвищувати власний культурний рівень, то який він приклад показує для народу? Якщо людина, яка категорично заперечує право українців розмовляти українською мовою, то це є деструктивом. Тому приклад Миколи Азарова, який нехай з помилками, але намагається говорити українською, кращий, ніж Вадим Колесніченко, який знає українську мову, але її зневажає.

"Регіонали" намагаються потурати своєму електорату, тому і зайняли таку радикальну позицію. Голосування на виборах в Україні відбувається за мовно-культурною ознакою. В Україні існує українокультурне і російськокультурне поля. Ядро електорату Партії регіонів, як і Комуністичної партії - це люди, які сповідують ідеологію російського націоналізму. Відповідно, ці люди орієнтовані на розвиток російської мови та російської культури, підтримку Росії як держави і, відповідно, політики Кремля.

На території України вони зорієнтовані на зменшення поширення української мови та української культури, а багато в чому на ослаблення української держави. На цих людей і спирається в основі своїй Партія регіонів. Цих людей не так мало, як може здатися.

Для українського суспільства мовне питання є досі актуальним. Хоча соціологічні опитування і показують, що воно знаходиться серед другого десятку. Тим не менш, голосування на парламентських та президентських виборах відбувається не саме за мовною, а за мовно-культурною ознаками. Це різні речі. Є міста, які можуть бути російськомовними, але насправді є патріотичними — Київ, Житомир, Вінниця, Черкаси. А є сільське україномовне населення в тих регіонах, де воно підпадає під вплив російського інформаційного поля — Харківська, Запорізька, Дніпропетровська область. Тому мовні питання не збігаються з мовно-культурними.

Партія регіонів потурає ідеології російського націоналізму. З одного боку дотримуючись свого електорального ядра, з іншого боку ще мріючи сподобатися Кремлю і отримати якісь економічні дивіденди.

Для парламенту це питання зовсім не нове. Воно піднімалося ще з 1990-го року, коли буда ще Верховна Рада першого демократичного скликання. Ще тоді воно було актуальним і досі є.

Не варто забувати, що міста значної мірою піддавалися русифікації - спочатку Російської імперії, а потім СРСР. Нація, яка виборола незалежність, має дбати про підвищення власного рівня. Політична еліта повинна показувати приклад. Для цього мала б бути системна політика. У першу чергу, це безкоштовні курси української мови для державних службовців, пропаганда з боку держави опанування населенням української мови, особливо в тих регіонах, де вона мало поширена. На жаль, такої практики немає.

Багато націй пройшли такий шлях. Наприклад, слов'янські нації, які відновили свої держави. Найбільш показовий приклад — це Ізраїль, який фактично з нуля відновив мову для тих, хто погодився стати громадянином. Після 1947 року переважна кількість ізраїльтян не володіли івритом. Але вони хотіли бути громадянами Ізраїлю, тому підвищували свій культурний рівень, вчили іврит.

Олесь Доній, народний депутат, громадський діяч

×