Валентина Дорожинська з села Носківці Жмеринського району Вінниччини, яка збирала гроші на новий будинок, втратила усі заощадження. Їх вкрали з банківської картки шахраї.
"Почалося з того, що мій телефон заблокувався. Він у мене старенький, кнопковий. Думаю, щось з ним сталося. Треба поміняти. Знайомі дали інший мені телефон-смартфон, щоб я могла отримувати смс з банку. Робити фото дітей. Поїхала в Жмеринку дізнаватися за свою сім-картку. Її ніяк не могли відновити. У "Київстарі" врешті розблокували. Там попросила встановити мобільний додаток банку. Дивлюся, а на картці лише 100 гривень. Крикнула, що гроші вкрали. Перед цим мала погане передчуття", - розповідає Gazeta.ua Валентина Дорожинська. Її будинок згорів. Його облив бензином та підпалив цивільний чоловік Микола Андрусь.
До того як телефон заблокували, до жінки подзвонили шахраї. Представились працівниками одного з українських телеканалів та благодійного фонду.
"Подзвонили увечері і переконливо стали говорити: "Взнали про ваше горе. Хочемо вам допомогти. Як ми зрозуміли, ви маєте будувати будинок. Бачимо, що вам люди кошти пересилають, речі. Скільки вам потрібно коштів ще зібрати?". Я сказала приблизну суму. "Добре, ми зробимо заявку, щоб відкрити збір коштів. Вам на мобільний зараз прийде смс і скажете 4 цифри. Так і зробила. Я ж не знала. Чіпляюсь за кожну соломинку, щоб хтось допоміг. З картки сказали ніяких даних не розголошувати. За телефон нічого не сказали", - пригадує жінка.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Нова шахрайська схема: як українців кидають на гроші
Жінка втратила понад 30 тис. грн. Написала заяву у поліцію. Там не гарантують, що їх знайдуть.
"Якась я нещасна по життю. Від одного шоку відійшла, тут другий накрив. Не знаю кому вірити. З дітьми лишилися без хати. А хтось наживається на біді. Та це ж все вертається бумерангом. Мене винною роблять. Думала гроші зняти, але дома теж небезпечно їх тримати. А в банку більш надійніше. А тут таке. Не знаєш, як краще", - додає жінка.
У день пожежі чоловік прийшов п'яним додому. В той час жінка прибирала під парканом сміття та обрізала зайве гілля. Побачила, що чоловік направляється із сокирою. Думала, допомагатиме. Та натомість почула у відповідь: "Зараз тебе зарубаю".
Розмовляємо у дворі. Навкруги бігають кури. Дзьобають кукурудзу, яку врятували у вогні.
"Бачу, що зараз щось станеться і крикнула до нього. Він недовго думаючи. Замахнувся жбурнув ту сокиру в мій бік. Влетіла в землю за п'ять сантиметрів від моєї ноги. Тоді все і заколотилося", - пригадує мати Валентини Галина Дорожинська. Стоїть біля хліва. Одягнути у синє пальто, забруднене сажею. Спирається на палицю.
Поряд складені дерев'яні дошки та піноблоки. Планували навесні будувати літню кухню. Стара глинобитна — валиться. У ній тимчасово варять їсти.
Чоловік взяв пляшку бензину та зайшов до будинку. За мить вибігає облита пальним Валентина.
"Хотів мене підпалити. Він кілька разів черкнув запальничкою. Та вона не спрацювала. Я зірвалася і вибігла на дорогу. Матері сказала теж тікати з донькою", - каже жінка.
За чверть часу всі повернулися. Хата палала ,а чоловік сидів на порозі хліва навпроти і дивився. Його тоді затримали. Пригрозив, що у випадку, якщо його посадять, то вийде з в'язниці та порубає усіх.
Після пожежі родина поселились у хліві біля свині Пепи. Біля загорожі розмістили два ліжка, два стільці та стіл для обіду. На ліжках складені речі, які принесли небайдужі люди.
"Згорілу хату не будемо відбудовувати. На згарищі краще не будуватися, бо біда повториться. Не хочеться покидати своє обійстя. Майже 40 років тут прожили і все старались, щоб і криниця, газ, паркан був. 70 соток городу маємо вкалували, - Галина Павлівна запрошує до хліва. Чути злегка неприємний запах.
Там планують підбити стелю плівкою, щоб сіно не падало. Стіни побілять. До осені хочуть збудувати будинок поза хлівом.
"Вже надумали щось купити. А тут ці гроші вкрали. Руки опустилися. Не знаю, за що братися. Ніхто вже нам не поможе", - відказує жінка.
Обійстя розташоване асфальтованою вулиці Першотравнева в центрі села. Родині пропонували будинок неподалік центру села за 5 тисяч доларів. Його могли купити за кошти благодійного фонду. Поки постраждалі роздумували, власники не захотіли продавати.
"Не захотіли покидати своє обійстя. Як-не-як, хлів хороший. Газ маємо, криницю. А там немає. Поки не вирішили, що робити", - каже Валентина.
Жінка у пакунки кладе ліки, сік, масло, печиво, банани. Несе до дітей 8-річній Маргариті та 5-річному Мирославу. Їх прихистила родичка Галина Войтович. Йдемо до них півгодини.
Діти відкривають двері і кидаються обіймати, цілувати. Жінка витирає сльози. Вони п'ють сік та їдять печиво. До того пообідали борщем.
"Маргаритка після пожежі стала дуже закритою. Тільки щось спитаю, починає плакати. Не може виговоритися. Тримає у собі. Вона горнулася до батька. Хоча її ображав. Все казав, йому діти не треба. Мусила записати їх на себе. Казав, не любить дітей. Не знає як з ними говорити. У нього таке ж було дитинство. Виріс недолюбленим. Батько теж п'яним додому приходив. Так передалося і цим дітям, - відказує Валентина. - Нема за ким жаліти. Головне, що ми всі живі осталися. Думаю, до зими кудись заселимось".
Надворі темніє. Жінка цілує дітей та за годину йде додому ночувати з матір'ю у хліві.
Родина з села Носківці Жмеринського району живе у хліві. Cталося це через біологічного батька дітей, який і підпалив будинок.
Доньку та сина чоловік не визнавав. Приходив додому у стані алкогольного сп'яніння та дебоширив. Востаннє чоловік ледь не вбив матір своїх дітей. Облив її бензином. Коли вона втекла, щоб сховати дітей, облив пальним оселю.
2 
35413
Коментарі