У Рівному хочуть відновити "бункер Коха" часів Другої світової війни. Укриття здатне витримати бомбовий чи ракетний удар будь-якої сили.
Там хочуть зробити музей тоталітаризму, повідомляє "Рівне Вечірнє".
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Осучаснені портрети Стуса й хустки з мотанкою: бренди продають одяг із мистецькими принтами й підтримують ЗСУ
Ще 2017-го року місцевий підпрємець Сергій Шабалін взяв бункер в оренду, щоб облаштувати всередині музей тоталітаризму. Для цього потрібно орендувати землю під укриттям та навколо нього. Місцева влада ігнорує запити підприємця.
Рівненські депутати планують найближчими днями виїхати до бункера та оглянути його, щоб вирішити питання.
"Я давно пропонував місту за власний кошт облаштувати в бункері Коха музей тоталітаризму - експонатів для цього у мене накопичилося більш ніж достатньо. Можна зробити справді хорошу туристичну локацію, я сам багато цікавлюся історією нашого міста, інакше цього не робив би. Постійно викачую воду, бо бункер весь час затоплює ґрунтовими водами, прибрав сміття", - розказав Шабалін.
"Бункер Коха" може слугувати надійним укриттям у разі оголошення повітряної тривоги. Він знаходиться у центрі міста поряд із обласним краєзнавчим музеєм. Проте закинутий стан не дозволяє його використання.
Про бункер Коха
Бункер Еріка Коха - укриття одного з перших осіб Третього рейху і рейхскомісара України 1941 -1945 років. Із часів Другої світової війни в Україні у різній збереженості залишилися чотири масштабні бункери, що призначалися для фашистської верхівки. Це вінницька ставка Гітлера "Вервольф", житомирська - "Хегевальд" для рейхсфюрера СС Генріха Гіммлера, вінницька - "Штайнбрух" для рейхсмаршала Германа Герінга та рівненський схрон Еріха Коха, рейхскомісара України і, до речі, єдиного гітлерівського високопосадовця, який не потерпав від Нюрнберзького трибуналу.
Споруда сягає трьох поверхів в глибину, однак, що в ній зберігається - досі залишається таємницею. За однією з версій, перш ніж покинути Рівне, німці затопили ставку Коха. У повоєнний час, за радянської влади, воду пробували відкачати, але марно: вона ніби з якогось підземного джерела заново прибувала. Тоді у глибінь наказали пробратися водолазам. Утім, вони лише констатували, що вхід на нижні поверхи підірваний і завалений.
У 50-х роках минулого століття, коли в підземеллі пропало декілька дітей, днище в бункері між першим поверхом та нижніми залили бетоном, центральний вхід заварили металом, аби ніхто не міг проникнути всередину. У такому стані споруда пробула фактично до початку нинішнього століття, коли з'явилися нові ентузіасти з бажанням дослідити та впорядкувати бункер. Тоді було розблоковано основний вхід, відкачано воду з першого поверху, проведено георозвідку. Намагалися знайти вхід у два нижні яруси. Однак цього не сталося і пошук закинули.
Коментарі