Про пожежу на Грибовицькому сміттєзвалищі та проблеми з відходами Львова і довколишніх сіл Gazeta.ua. розповів депутат Жовківської райради, голова постійної комісії з питань сільського господарства та екології Ігор Муравський.
Проблема Грибович - питання не одного року. Чому його вирішували мляво? Не було кому цим зайнятися?
- Неправда, що ніхто нічого не робив. Але на тих, хто справді хотів щось змінити, ніхто не зважав. Я став депутатом райради в жовтні. В грудні ми з нині покійним Андрієм Вненкевичем всю цю справу почали порушувати. Ходили до прокурорів. Цю стіну неможливо було проламати - ні інформаційну, ні владну.
Написали десятки запитів у Генеральну прокуратуру, у міністерства. Отримували лише відписки. У січні з'їздили, оцінити ситуацію з гудронами та інфільтратами, зібрали докази, що ситуація там небезпечна. Ще раз звернулися в ГПУ, лише тоді порушили дві кримінальні справи. Одну - за незаконний вилив інфільтратів, другу - за вилив води з гудронами. Справу з інфільтратами закрили за місяць-два - через відсутність злочину.
Вилив води з гудронами стався 12 січня. Пожежа на сміттєзвалищі, де загинули люди, - це просто жирна крапка, яка заставила звернути увагу на бездіяльність влади.
Тема сміттєзвалища постійно мусолилась, але доходячи до певної верхівки, затихала. Тобто була межа, до якої доходили активісти - і все. Зараз здається, що загибель людей, трохи зірвала гальма. Верхівка почала боятися. Тема набула розголосу. Є шанс, що її так просто не задушать.
Але не всі, хто живе поряд з Грибовичами, зацікавленні в закритті сміттєзвалища. Чому?
- Місцеві жителі також поділені на дві частини. Одні вважають: хоч би що робили - нічого не зміниться. Другі - не зацікавлені, бо мали зиск. Хтось тішиться відремонтованій школі, дорозі. А хтось непогано на смітті заробляв. Готую документи - скільки виділяли коштів на кожну людину в зоні ризику в Жовківському районі. Є інформація, що одні сільські ради отримували понад 4 тисячі гривень на душу населення в селі біля сміттєзвалища, інші - 80 копійок. Окремих людей просто купували, й так отримували дозволи й тишу від громад. Зацікавлені особи грошима запросто знімають гостроту проблеми, відкупляються від біди.
У Жовківському районі, особливо в прилеглих до сміттєзвалища селах, є багато теплиць. Селяни торгують на ринках Львова городиною. В них не вимагають ні паспортів якості, ні сертифікатів. Хоча всю цю продукцію поливали водою з місцевих водойм. А невелика концентрація інфільтратів у воді та полив такою речовиною городини дає шалений ріст овочам, ягодам, зелені. Це добре поставлений бізнес. Спілкувався з тими людьми, бідних там нема. У більшості - розкішні будинки, велике господарство.
На чому ще заробляють ті, хто живе поблизу Грибовицького сміттєзвалища?
- На незаконному сортуванні. Коли зайнялося сміттєзвалище, і ми з друзями приїхали на пожежу, побачив дуже велику кількість фасованого сміття. Окремо в мішках зібраний кольоровий метал, пластик, картон, скло. Це була остання партія, яку не встигли вивезти. Маю відео, де стоять ряди мішків. Їх уночі вивозили, коли вже гасили вогонь. На цьому зароблялись мільйони. Сировина вивозилась на переробку. Окремо - латунь, мідь, папір, пластик, скло. Кілограм кольорового металу коштує 16 гривень на ринку. А його зі сміттєзвалища тонами вивозили. За ніч звідти могло виїжджати до 15 фур. У цій роботі було залучено 200-300 людей зі Львова, Ямполя, Грибович, Малехова. Нагорі сміттєзвалища працювали місцеві. Внизу - цигани. Говорив із чоловіком із Великих Грибович. Признався, за місяць на сортування міг отримувати 30-35 тисяч гривень.
На сміттєзвалищі ви втратили друга Андрія Вненкевича.
- Так, разом із ним боролися з тим сміттям. Вийшло так, що через нього Андрій пішов зі світу. Мав багато задумів. За кілька днів перед смертю спланував акцію протесту пожежників. Хотів реформувати рятувальну службу. Зустрічався з канадськими волонтерами. Привіз їх у Жовкву. Показав, в якій формі наші виїздять на пожежу. Ті були в шоці. Казали, що в такому їхніх пожежників і за територію частини не випустили б. Обіцяли допомогти спорядженням. Акція Андрія мала дві мети - реформувати службу за світовими зразками та скасувати контрактну систему в роботі. Вона - кабальна.
Андрій жив на зарплату з дружиною та двома дітьми у своїх батьків.
В неділю бачилися з ним на сміттєзвалищі. Сказав, що йде додому відсипатися, бо завтра заступає на зміну. Зранку в понеділок ще йому дзвонили. А потім зв'язок пропав. Сміття, з яким він воював, його і вбило.
Трагедії можна було уникнути?
- Оголосили, що пожежа локалізована. Але ще тліло в кількох місцях. Біда в тому, що сміття не було пересипане пошарово ґрунтом. Лише так воно втрамбовується. Але у Грибовичах всі ці норми були порушені. Якби сміття було перешароване, то не засипалося б. Могла статися пожежа, але її загасити би без проблем. А тут сміття горіло, як торф - зсередини. Крім того, сміттєвий насип не мав пологого схилу. Він стояв під кутом 18 градусів, хоч норма - 72. За місяць до трагедії в Грибовичах вже був обвал. Невеликий, до озер не дійшов. На це тоді ніхто не звернув уваги. Продовжували сипати сміття, хоча з-під низу воно тліло. Коли зайнялося, рятувальники загасили. Цих троє пожежників були за 4-5 метрів від самої гори сміття. Вологий ґрунт спровокував обвал. Їх накрило лавиною і потягнуло донизу ще метрів 300.
Відколи і що саме робилося не так?
- На місці сміттєзвалища була криївка. 1956 року радянська влада там усе знищила і почала вивозити туди відходи з усіх військових заводів. До 1990-х на полігон скидали хімічні речовини. Зараз під сміттєзвалищем, орієнтовно, є до 2 мільйонів тонн неорганічних речовин із хімічних підприємств військової промисловості. Це дуже токсичні відходи - електроліти і важкі метали. Коли львівський мер 2004 року прийшов до влади, він говорив, що Грибовичі - це другий Чорнобиль. І таке звалище неприпустиме поряд з обласним центром і населеними пунктами. 2006-го заявляв, що сміттєпереробного заводу тут не буде ніколи, інакше доведеться поруч будувати онкологічні лікарні. Обіцяв цивілізувати полігон. Але це все залишилося балачками.
Технології і норми на сміттєзвалищі порушені скрізь, де не копни. Гідрантів не було, пересипки сміття теж. Відсутня належна станція для інфільтратів, на яку витрачені гроші, а та що є - неефективна. Поруч із сміттєзвалищем стоїть споруда - станція з фільтрування інфільтратів. Подали запит: скільки ця будка коштує, як працює? Виявилось, на неї витрачені шалені кошти - від 1,2 до 5 мільйонів гривень. Як жовківський депутат і голова комісії з екології, я хотів потрапити на неї - але об'єкт охороняють краще за секретний. Як сталася аварія, у складі комісії Верховної Ради, зайшов усередину. Побачив там якісь бочки. Один із членів комісії поцікавився: як же ж ці інфільтрати очищуються? Представник фірми пояснив - кидаємо в бочки спеціальні бактерії й вони знищують усе шкідливе. Далі вода через трубопровід відводиться в загальну міську каналізацію. Що ж це за такі бактерії, які знищують солі важких металів? Обсяг роботи цієї станції з бочками всього 15 кубів на добу. А треба в рази більше. Це наче боротися з вітряком. На що витрачені кошти? Та коли почав порушувати всі ці питання при комісії Верховної Ради, отримав відверті погрози. Сказали чітко: ти думай, що говориш, і озирайся.
Чи можна було зарадити ситуації, коли стався витік гудронів?
- Так, але ситуацію спустили на гальма. Тоді просто дивувався, яка бездіяльна і байдужа місцева влада. Коли 12 січня приїхали на сміттєзвалище, там був голова місцевої сільської ради з Малехова. Я запитав: чи попередженні люди про вилив небезпечних речовин, які можуть опинитися в їхніх колодязях внаслідок витоку інфільтратів? Той запевнив, що люди проінформовані. Вирішили перевірити. Заїхали в Малехів. Ходили й питали від хати до хати. Люди не розуміли, чого від них хочемо. Вони продовжували пити воду з колодязів. Їм ніхто не привозив чисту питну воду. Їх навіть ніхто не попередив. Одна жінка спочатку побігла дивитися на місцеву річку, що аж кишіла брудом з гудронів, а потім приречено сказала: "Буду кип'ятити і питиму дальше". Кип'ятити воду з таким хімічним складом - без толку. Лише після відвідин нами села з'явилися листівки, що воду пити не рекомендують. І аж після заяв депутатів про цю ситуацію з трибуни Верховної Ради почалися наради в голови ОДА. Слухали стан справ, кримінальний блок, екології. Почалися відбори води двічі на місяць. Ситуація така: коли стається екологічне лихо - ніхто не знає, що робити. А воно сталося 12 січня! Пожежа - це вже апофіоз.
Як вплинути на ситуацію тепер?
- Багато структур знають проблеми Грибовичів, але всі бояться казати правду. Знають, що відповідатимуть за це. Потрібна незалежна експертиза, інакше об'єктивної інформації з полігону не отримаємо ніколи.
Треба шукати місце для будівництва переробного заводу. Треба говорити з людьми. Багато хто необґрунтовано наляканий. Яка нормальна громада, після Грибович, дозволить робити біля себе ще одне звалище? Треба пояснювати, що завод працюватиме за екологічно чистими технологіями, створять 200 робочих місць, громада отримуватиме податки від цього. Думаю, навіть ті, які категорично проти, погодилися би.
Є інформація, що маємо можливість вивозити гудрони до Польщі. Там діє єдиний і найближчий до нас завод із переробки. Потрібні домовленості.
Комісія екології при Львівській міськраді та при Львівській обласній раді так і не зібралися за спільним столом, аби щось вирішити, порадитися, скласти план дій.
Проблему Грибовицького сміттєзвалища класифікують як другу після Чорнобильської катастрофи. Але чомусь нема жодних пропозицій від міністра екології, як діяти.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Селяни не дають облаштувати сміттєзвалище
На будівництво нового заводу треба п'ять років. Що робити до того часу?
- Вивозити непотріб на Грибовицьке сміттєзвалище - однозначно не можна. Треба шукати полігон, просити громади тимчасово приймати львівське сміття у себе. Тим часом рекультивувати Грибовицьке. Хоча місцеві і кричать, що їм нічого не потрібно, і сміття з часом і так заросте травою. Але залишати ці відходи просто так не можна. Людям це треба донести. У мене є лист із Малехова, де жителі просять визнати їх зоною надзвичайного лиха і видати компенсацію.
Маю також медичний висновок, що останніми роками у прилеглих до сміттєзвалища населених пунктах збільшилась кількість випадків захворювань крові, новоутворень і бронхіальної астми в дітей.
2 
1
Коментарі
1