Понад пів тисячі недієздатних пацієнтів Полтавської психіатричної лікарні розстріляли за наказом окупаційної німецької адміністрації 30 жовтня 1941 року.
Усього німці знищили близько тисячі пацієнтів закладу, пише у своїх "Нарисах з історії Полтавської психіатричної лікарні" її колишній співробітник, лікар-психіатр Валентин Мілявський.
Коли німецька армія форсувала наступ на СРСР і, зокрема, рухалася територією України - практично всі медичні заклади системи охорони здоров'я терміново передавалися під потреби фронту. Стаціонари перепрофільовувалися під військові госпіталі, де лікували поранених радянських солдатів.
19 липня 1941 року частину корпусів Полтавської психіатричної лікарні реквізували під госпіталь №3398 і вже незабаром туди надійшли для лікування перші поранені. Та з наближенням окупаційних військ госпіталь терміново евакуювали далі в тил.
На момент окупації Полтави німецькими військами у вересні 1941-го у психіатричній лікарні залишалося 1169 хворих. Попри те, що значна частина співробітників лікарні була призвана до армії або евакуювалася, робота у відділеннях не припинялася.
Періодично до лікувального закладу навідувалися німці. Досить скоро до лікарні перестали постачати харчі. Продуктів - здебільшого, овочів - з лікарняного підсобного господарства, де пацієнти проходили трудотерапію, ледь вистачало. Хліб підвозили час від часу. Норма видачі становила 100-200 г на одну особу.
Призначена замість попереднього очільника закладу, евакуйованого разом із госпіталем, Анна Леонтіївна Довгаль звернулася за допомогою щодо забезпечення лікувального закладу до призначеного німцями головного лікаря міської управи Добровольського.
"Добровольський сказав, що постає питання про закриття лікарні. І тому слід почекати, поки це не відбудеться. Ослаблені голодом хворі чекати не могли і почали вмирати. Вмирало 10-12 людей на день", - пише Мілявський в історичному нарисі.
Наприкінці жовтня від німецького командування надійшли інструкції щодо підготовки хворих, переважно "хроніків", для переведення до Харківської психіатричної лікарні. Розпорядилися підготувати списки. Тих, хто потрапив до них, належало одягнути у свій одяг. Або - в лікарняний, але старий.
Пацієнтів, які вважалися неспокійними, належало спеціально підготувати до транспортування. Тобто, ввести заспокійливе - суміш морфіну та скополаміну. Після такого уколу люди ставали млявими та покірними, дехто втрачав можливість реагувати на те, що відбувається навколо або й непритомнів.
30 жовтня на територію лікарні заїхали сім чорних брезентованих вантажівок. Кожну супроводжували двоє озброєних німецьких солдатів. Пацієнтів завантажували в машини щільно - не так, як для далекої дороги. Тих, хто намагався чинити опір - били, непритомних закидували на борт, взявши за руки й ноги, вкладали щільно один біля одного.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Били людей - страшне дєло. Підпалювали. Ужас!" - як гітлерівці знищили Великі Липняги
Спочатку співробітники лікарні не запідозрили нічого страшного. Та за пів години ті ж автівки повернулися за новою партією пацієнтів. Того дня нацисти вивезли з лікарні 585 психічно хворих, включно з дітьми віком від п'яти років і старше.
Удруге наказ на складання списків для "переводу в іншу лікарню" надійшов у липні 1942 року. Тоді розстріляли щонайменше 135 пацієнтів.
У жовтні 1943 року, після звільнення Полтави від німецької окупації, військові слідчі точно встановили місце розстрілу. На тодішній околиці міста, біля села Пушкарівка (нині мікрорайон Половки. - Gazeta.ua) у Гришковому лісі виявили велику братську могилу. На глибині одного метра були щільно звалені тіла в старому лікарняному та цивільному одязі зі слідами насильницької смерті - кулею в голові. Факт розстрілу підтвердили дані судово-медичної експертизи.
Вину у масових розстрілах громадян на тимчасовій окупованій території України та, зокрема, у знищенні в 1941-1942 роках хворих, які знаходилися на лікуванні в Полтавській психіатричній лікарні, поклали на службовців зондеркоманди 4Б Фольгімлера та Райхерта. Процес за їх обвинуваченням відбувся у 1972 році в земельному суді німецького міста Дюссельдорф.
Нині в Гришковому лісі встановлена меморіальна дошка на вшанування пам'яті знищених нацистами полтавців.
96-річну Ірмґард Фурчнер із німецького Гамбурґа судять за нацистські злочини. В роки Другої світової війни була секретаркою в концтаборі Штуттгоф неподалік польського ґданська. Звинувачують у співучасті в убивствах 11 тисяч людей.
2 
1
Коментарі
1