У суботу 23 червня на Личаківському кладовищі у Львові поховали останнього українського політичного в'язня радянської системи, письменника 80-річного Богдана Климчака. Помер він у четвер 21 червня.
"Я знаю Богдана ще з 1996 року. Він часто приходив до нас. Декілька місяців тому у нього двічі були приступи під час "священної години". Ми дуже перелякалися", - розповів кореспонденту Gazeta.ua голова громади "Берегиня 1" рідної української національної віри, львів'янин Володимир Ощіпко.
Богдан Климчак мав хворе серце, каже Володимир Ощіпко. Свою розраду знаходив у громаді.
"Він жив сам у своїй однокімнатній квартирі у Львові. Коли вже не міг ходити, то наша громада обходила його, допомагала у господарстві. Нещодавно Богдана забрали в лікарню. Але він дуже просився додому, не хотів там бути. І ми знову пішли йому на зустріч. Доглядали його і далі. Помер він вдома, як кажуть, своєю смертю, - додав Володимир.
Саме "Берегиня 1" ініціювала поховання Богдана Климчака на Личаківському цвинтарі. Звернулися до місцевої влади, аби виділили місце для могили.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Закарпатський співак помер, коли повернувся додому у відпустку
"Богдан жив сам, заповіту не залишив. І наша громада почала займатися питанням передачі його однокімнатної квартири. Почали шукати родичів. Думали, що дітей у нього нема. Був досить мовчазним стосовно сім'ї. Як з'ясували згодом, у Богдана є донька та внук. На жаль, подробиць не знаю. Далі вже передачею спадщини займаються юристи".
Письменник Богдан Климчак народився 22 липня 1937 року в селі Себечів, що на Львівщині. Коли йому виповнилося 8, то всією родиною були примусово переселені в Тернопіль. 1949-го старшого брата Мирона, який був членом ОУН, заарештували і посадили до в'язниці на 25 років. А сім'ю Кличаків вислали Хабаровський край.
1957 року письменник здобув освіту. А другого дня після вручення диплому його заарештували за "антирадянську агітацію". Засуджений до 5 років позбавлення волі. Свій термін Богдан Климчак відбував у концтаборах Магадана, Іркутська та Мордовії.
"У моїй справі свідками були 8 студентів Магаданського технікуму і 2 учні 7 класу з Хабаровського краю, яких вибірково взяли для того, щоби дали проти мене свідчення. Всі, як один, люто-ворожо виступили у своїх свідченнях проти мене і сприяли моєму засудженню. Тоді я, правда, займав таку ще досить ліберальну, помірковану позицію. Я навіть визнав себе частково винним, що, мовляв, допускав деякі неправдиві вислови. Це мені, очевидно, врахували і дали не 7, а 5 років ув'язнення", - пригадував колись Богдан.
1962 року Богдана Климчака випустили на волю і він повернувся до Тернополя, де колись у дитинстві жив разом із сім'єю. Достойну роботу знайти було дуже важко, працював слюсарем. Весь час був під наглядом КДБ. На нього часто писали доноси, в результаті чого 1978-го письменник вирішив поїхати до Ірану. Втеча не вдалася. За це радянська влада засудила Климчака на 15 років суворого режиму та 5 років заслання.
"У табір потрапив до Пермської області, в селище Кучино. А далі 1981 року відправлений до Чистополя, де провів, відповідно, 3 роки в Чистопільській спецв'язниці. Там 7 місяців пробув на пониженому харчуванні. Важкі, звичайно, умови... Одного разу випадково, через помилку наглядачів, зустрівся з Юрієм Шухевичем. Мене і когось там іншого з моєї камери виводили з прогулянки, а його вели на прогулянку, і ми зустрілися на виході з в'язниці", - розповідав Богдан Климчак.
Опинився на волі після таборів Гулагу лише 11 листопада 1990 року. Хоча всіх інших почали відпускати ще 1987-го.
"Приблизно у 1987 році з'явився якийсь чи папірець, чи усне повідомлення від табірної адміністрації. Досить було написати заяву, що "прошу мене випустити через те, що я погано себе почуваю" – лиш би було сказано слово "прошу". Нічого подібного я не написав. Я вперто стояв на своєму, не принижувався і нічого не просив. Я тоді, у 1990 році, був останнім з українців-політв'язнів, а решта були або жиди, або москвини. 11 листопада прийшло рішення київського суду звільнити мене достроково по відбуттю, фактично, 12 років і 2 місяців. А не 15, як присудили".
Коментарі