- Люди виснажилися - матеріально і морально. Втомилися від війни, відчувають економічні проблеми. Проте інтенсивність благодійних пожертв не зменшилася, - каже Gazeta.ua Архієпископ Полтавський і Кременчуцький 35-річний Федір, керівник благодійної організації "Полтавський батальйон небайдужих". - Щодня бачу людей, які приходять в Собор та жертвують кошти на допомогу армії. Приносять багато речей, їжі"
Чого найбільше бракує військовим?
- Найбільша потреба в спальних мішках, карематах, термобілизні, бушлатах, зимових шапках, теплих рукавицях, носках та зимовому взутті, необхідні обігрівачі. Робітники одного з місцевих підприємств роблять буржуйки для наших хлопців. Першу партію незабаром відвеземо на передову. Стосовно амуніції, то потреба в ній стала менш гострою. Основним захистом бійців є автомати та гарно обладнанні укриття, бронежилети та каски використовуються менше. Це пояснюється особливостями війни. Ворог воює з дальніх відстаней, обстрілює наших хлопців з ГРАДів, мінометів, танків. Актуальними лишаються біноклі, тепловізори, прилади нічного бачення пасивної дії. Вони не помітні в темряві. Картоплю та крупи, військові просять не привозити. Харчами першої необхідності забезпечені.
Кому саме із військових допомагаєте?
- Наш пріоритет — полтавці. Вони служать у різних військових підрозділах. Влітку опікувалися батальйоном територіальної оборони, та зараз ним займається обласна адміністрація. Тому наразі допомагаємо 82-й львівській аеромобільній бригаді та окремим підрозділам добровольчих батальйонів "Айдар", "Дніпро", "Донбас" і "Азов". Напряму контактуємо з хлопцями, дізнаємося, в чому є потреба.
Як передаєте допомогу?
- Намагаємося передавати з рук в руки. Волонтери "газелькою" відвозять допомогу на Схід. Інколи переправляємо "Новою Поштою". Зокрема це стосується закордонних посилок. Наприклад, благодійники із Німеччини закуповують для наших військових якісну теплу білизну за низькими цінами. Привозять її до кордону, звідти — поштою на передову. Щоразу відслідковуємо долю гуманітарного вантажу. Передзвонюємо бійцям чи отримали передачу. Обов'язково робимо фото-звіти та просимо військових писати розписки про отримання допомоги. Упорядкуванням зібраної документації та чеків займаються наші волонтери.
Допомагаєте всім, хто звертається до батальйону?
- Коли впевнені, що люди справді потребують нашої допомоги - не відмовляємо. Та перевіряємо чи дійсно людина служить у зоні АТО, у складі якого батальйону. Був випадок, коли місцева жіночка прийшла до нас просити бронежилет для сина, який мав вирушати на Схід. Через деякий час прийшла знову із тим же проханням. Коли переговорили з другими місцевими волонтерами, з'ясувалося, що жінка й в них просила амуніцію. Інколи по кілька разів приходять родичі чи друзі бійців і просять для них теплу білизну. Турботу близьких зрозуміти можна, але вийде, що в одного бійця кілька комплектів одягу, в іншого — жодного.
Яка була найбільша пожертва?
- Невідомий доброчинець пожертвував 50 тисяч гривень. Певний проміжок часу щодня на рахунок Батальйону небайдужих перераховував по п'ять тисяч гривень. В будні дні клав кошти з одного автомату, у вихідні — з іншого. 60 тисяч пожертвували місцеві підприємці. На той час нам дуже бракувало грошей на закупівлю амуніції для хлопців, відразу придбали тепловізор. Також одну з найбільших пожертв зробила 10-річна дівчинка. На допомогу армії принесла 400 гривень, які подарували на День народження.
Як війна на Сході змінила людей?
- Люди стали більш згуртовані. В багатьох з'явилось усвідомлення, що ми — єдина нація. І війна на Сході — наша спільна біда, яку зможемо пережити лише об'єднавши сили. Багато людей у різний спосіб намагаються допомогти військовим. Влаштовують благодійні акції, концерти, передають їжу, одяг на передову.
4 
1
Коментарі