10 років Центр обліку та нічного перебування бездомних громадян у Львові приймає безхатьків. Цього літа їх стало вдвічі більше, ніж торік. Така ніжліжка - єдина у Львові.
"Найчастіше стають бездомними, якщо вкрали чи продали квартиру без їхньої згоди. Люди трапляються різні. Є такі, що хочуть знайти роботу, квартиру і звертаються по допомогу. Така людина досить швидко повертається до повноцінного життя. Є й такі, у яких є робота, але винайняти квартиру для життя навіть з кимось - дорого. Ми шукаємо для них можливості. Тричі на тиждень обов'язково виїжджаємо на соціальні патрулювання. Знаємо, де бездомні приходять їсти, де вони часто ночують. Пропонуємо, або до нас, або в лікарню при потребі. Але з собою нікого не забираємо. Бували випадки,що привозили людину до самого центру, а вона заявляє, що умови їй не підходять. І іде спати на теплотрасу", - розповідає соціальний працівник центру Роман Неклева.
Щодня тут ночують по 35 безхатьків.
"У центрі їх реєструємо, маємо нічліжку. Тут людей миють, годують, дають можливість випрати речі, а також пройти медичне обстеження. Працюємо щодня з восьмої години вечора. В літній період людей менше, взимку буває більше 60. Тоді шукаємо умови, як розмістити, адже ліжок на всіх не вистачає. Стелимо каремати просто на підлогу. Було й таке, що в душовій спали чоловіки, але нікого не залишаємо мерзнути. Щодня купляємо людям "Мівіну", чай, цукор. Є консервовані продукти, як горох та кукурудза. У нас нема кухні", - веде далі соціальний працівник.
Центр розміщений на першому поверсі двоповерхового будинку неподалік Янівського кладовища. При вході чатує охорона. Після того кімната реєстрації громадян, де бездомні зберігають свої речі. Далі по коридору - кімнати. Дві жіночі та три чоловічі, душові та туалет. В кожній кімнаті декілька двоповерхових ліжок. Замість матрасів - каремати.
" Раніше працював військовим, прапорщиком був. Отримав поранення, після чого лежав у шпиталі в Ризі. Потім намагався працювати на Укртелекомі, але так сталося, що довелося звернутися сюди. Знаєте, як зараз хлопці з АТО приходять, і кому вони потрібні? А тут добре", - каже безхатько Василь Миколайович.
Олександр Тропчук дивиться телевізор у кімнаті. У центрі ночує 2 роки.
"Розвели мене. Бувша жінка зі своєю сестрою забрали квартиру - я лишився ні з чим. Сам я музикант. Граю на всьому, окрім духових. Ще зі школи починав, потім по ресторанах грали, групу мали - "Генерал Набу". Перші концерти давали в одному київському клубі з "Братами Карамазовими". Я ж киянин. Жив в Коломиї деякий час. Як теща померла, то до жінки приїхала сестра з Іспанії. Без мене продали квартиру - і от я тут. Сестра в мене є в Києві, але вже 15 років не спілкуємось. Там же й син.. Бачились 2 роки тому, коли внучка народилась. Тепер хоча б раз на рік стараюсь поїхати до нього", - ділиться Олександр.
Марія приходить у центр на милицях. Шкутильгає на ліву ногу. Їй 58 років. Виглядає старше свого віку.
"2001 року я розлучилася і поїхала до Львова. На вокзалі познайомилася з чоловіком. Згодом пішла до нього на квартиру. Він пенсію мав велику, тож забезпечував нас обох. Я аварію того року пережила, то паспорта довгий час не мала. Тому чоловік заповіта не міг зробити. Раптово помер, через тиждень я отримала паспорт. Тому потрапила знову на вокзал", - розповідає Марія.
Рая підходить до Марії, сідає поряд. Одягнута у білу майку в горошок та у спідниці до коліна. Щойно помила голову.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Безхатьки на хресній ході заробили по 100 гривень за півдня
"Потрапила сюди, бо в мене кімната геть згоріла. Там жила зі співмешканцем, але той чадним газом при пожежі задихнувся. Як він помер, його діти прийшли і вигнали мене. Після того сюди взяли. Платити не потрібно за притулок. Роботи іще не маю. Та й часу бракує. Цілими днями з подругами гуляю", - каже Рая. Приїхала з Кіровоградської області.
У центрі безхатьків скеровують на флюорографію. Обстежують на педикульоз та шкірні захворювання, вимірюють тиск. Перевіряють на наявність алкоголю в крові. Допустима норма - 0,4 проміле . П'яних не беруть.
5 
35413
Коментарі