За останні 25 років в Україні спостерігалися приклади громадянської активності в різних формах, але це не призвело до формування націоналістичного середовища. Ситуація щодо його чисельності і активності нічим не краща, ніж була 10-20 років тому.

Потрібно формувати таке середовище, яке неможливо було б ігнорувати. Будь-яка акція, діяльність і організаційна робота мають мати на увазі це.

Я спостерігав кілька десятків таких спроб в Україні. Створити організацію, розвинути її, наростити чисельність, проявляти активність, але всі ці спроби закінчуються одним і тим самим — нічим. Варто задумуватися про причини: чому так; чому, наприклад, ОУН в 30-х роках вдавалося, а нам не вдається.

Починаємо з того, які помилки при підготовці, плануванні і проведенні акцій у нас були в останні роки. Однак не розбираємо кримінальні форми громадянської активності, які є найбільш ефективними.

Будь-яка боротьба є боротьбою тільки в тому випадку, якщо вона завдає збитків ворогові. Якщо ні – це не боротьба. Ефективнішого за політичне насильство, терор та вандалізм людство нічого не придумало. Однак, якщо активісти практикують політичне насильство, то все одно потрібно мати тил. Повинні проводитися громадські заходи, реалізовуватися громадські ініціативи, щоб підтримувати цих людей, забезпечувати їм контекст, допомагати ув'язненим.

ПЛАНУВАННЯ. Не маємо великих інформаційних потужностей. Це означає, що можемо прозвучати тільки в тому випадку, якщо співвідносимо свої дії, намагаємося пристосуватися до інформаційного мейнстриму. От скажімо 9 травня всі пострадянські країни будуть святкувати день великої перемоги Колими над Бухенвальдом. 2-3 дня це буде темою № 1 всіх ЗМІ. Спричинить активізацію президентської адміністрації, уряду, міністерства освіти, комуністів. Увага ЗМІ буде прикута до всіх, хто буде щось робити, особливо щось нестандартне в цей момент. Показати президента, прем'єр-міністра, покладання вінків, чергових комуністів - це завжди одне й те саме. ЗМІ очікуються на щось таке, чим можна було б розважити телеглядача, радіослухача або читача. В цей момент будь-яка наша дія буде притягувати увагу противників і ЗМІ. Якщо є меседж, який хочемо донести через акцію, або просто хочемо засвітитися чи прославитися, то варто прив'язуватися до цього.

Треба шукати інформаційний мейнстрим. Сьогодні - це вибори. Нас можуть не цікавити вибори, але якщо хочемо щось робити, то це треба пов'язати з ними. Це забезпечить максимальну увагу та максимальну реакцію суспільства. Уявимо, що зараз вибори, а ми захочемо зробити акт вандалізму по відношенню до пам'ятника невідомому солдату. Це помітять гірше, ніж перед 9 травня.

Також зараз увійшли в моду театралізовані акції. От нещодавно в Броварах вішали опудало судді, який засудив Віталія Запорожця за вбивство міліціонера. Років 10 тому це виглядало більш-менш свіжо, бо ще не всі встигли насолодитися подібними дурницями. Зараз це може спрацювати у разі неадекватної реакції правоохоронних органів, які вони часто "виручають". Акцію в Броварах, якраз "виручила" міліція. Але це не заслуга організаторів акції, а просто поталанило. Тобто навіть дурнувато продумана активність все одно має сенс.

Театралізація акцій – це поганий смак. В Україні за останні 10 років повісили півтори тисячі різних опудал. Працює таке дуже погано і викликає сміх у противників. 99 із таких театралізацій нікуди не потрапляють, тому що навіть ЗМІ це вже нудно.

Акція має бути або жестом. Жестом є повішання справжнього судді, а повішання опудала могло б бути жестом, якби за цим слідував акт лінчування. Суддя починає розуміти, що йому вже не можна ходити по вулицях без охорони. Але не тоді, коли тисячний раз вішають опудало. Замість того, щоб щось зробити, вони граються. По-суті, це акт онанізму. Не треба нікому погрожувати, якщо не можете дати цьому продовження.

До акції треба підходити як до літургії. Це не вистава, вона нічого не показує, нічого не представляє. Літургія – це акція спрямована на здійснення чуда, на перетворення вина і хліба в кров і тіло. Вона має свою задачу, але ця задача не театральна, саме тому вона протрималася 2 тисячі років. Акція не повинна нічого зображувати, вона повинна діяти, вона повинна наносити шкоду. Приклад хорошої акції: акція групи "Война" у Санкт-Петербурзі, коли перед приміщенням ФСБ намалювали на розвідному мості грандіозний статевий орган. Це не делікатно і поганий смак, але така акція залишиться в історії мистецтва та активізму.

Мета акції - наносити моральні збитки, а театралізація морального збитку не приносить. Вона викликає сміх. Ті ж FEMEN провели огидну акцію, але розуміють, що спилювання хреста наносить прямі збитки всім тим, хто шанує Ісуса Христа. Напад голої "феменки"на патріарха Кирила - це моральні збитки. Ніхто не може себе почувати в такій ситуації впевнено.

Акція має не тільки добре виглядати, а й гарно звучати. Ідеальна акція – це та акція, кілька слів про яку одразу породжують серйозний образ.

Добре звучить будь-яка акція пов'язана із політичним насильством. На мордобій з ментами кожен захоче подивитись, це завжди добре звучить. Напад і акт вандалізму теж добре звучать. Але якщо провести щось, що не виходить за межі Адміністративного кодексу, то треба попіклуватися, щоб це добре звучало. Сил, людей і грошей у нас дуже мало, тому можемо бути помітними тільки за рахунок хворобливої фантазії і креативу. Щоб перемагати систему, треба бути розумнішим за неї чи принаймні креативнішими.

ПІДГОТОВКА. Був якийсь період за президентства Віктора Ющенка, після "помаранчевої революції", коли влада поводила себе розумно. Вона майже не звертала уваги на громадянську активність. Це найкраще гасило цю активність. Зараз влада дурніша – вона звертає увагу.

Під час підготовки акції все обговорюється в соціальних мережах. Раджу бити таких людей. Щодо телефонів, то ментам не обов'язково навіть слухати розмову. Бачать збільшення активності, є сітка контактів: "З такого телефону, перед кожною акцією здійснює в середньому 10 дзвінків на такий номер. Ми вже знаємо, що вони щось планують". Підвищена активність – уже достатньо. Телефон існує для того, щоб домовитися про зустріч або екстрено попередити про небезпеку. Більше ні для чого. Це знаряддя сатани, очевидно. Так само і комп'ютер.

РЕКОГНІСЦІЮВАННЯ І СПОСТЕРЕЖЕННЯ. В інструкціях "Хезболли" вважається, що трьохдобове спостереження за ділянкою оборони повністю відкриває всю схему оборони і постачання. Достатньо три дні тупо спостерігати і записувати. Коли ми плануємо акцію, варто піти туди і зробити Рекогнісціювання. Це те, що зазвичай ніхто не робить, але варто робити.

АНОНСУВАННЯ. Необхідно сформулювати анонс акції таким чином, щоб він зацікавив журналіста та всіх людей, на яких розраховуємо. Як правило, всі ті анонси, які розсилають, складені по-дебільному. Варто запам'ятати правила правильного складання анонсу: не більше 5 речень, кожне речення не більше 5 слів, перше речення – бомбове. Важливо – авторитетність джерела, контакти. Журналіст має отримати прес-реліз одразу після проведення акції. В прес-релізі має бути коротке описання акції, її сенс, основні гасла, в чому її унікальність.

ІНСТРУКТАЖ. Має бути проведений перед кожною акцією. В інструктажі розподіляються ролі, обговорюються позаштатні ситуації, можуть бути прописані напрямки "звалу", всі мають запам'ятати контактний телефон, щоб у разі затримання чи арешту знали, на який телефон в першу чергу потрібно дзвонити.

У разі затримання людина має спробувати втекти. Бажано на акції мати документи. Під час обшуку не допомагати ментам, не співробітничати з дізнанням, не підписувати протокол, не давати показів. Єдине, що треба казати - нічого не знаю. Більшість засуджених засуджені на основі власних показів.

ПРОВЕДЕННЯ. Більшість акцій, які проводять, особливо молодь, за темпераментом нагадують поминки. Це тоскно, нудно, не цікаво і участь в цьому не хочеться брати. Ще у 80-х мене це дивувало, але я думав, що це старички, які повиходили з тюрем, українська інтелігенція кожну акцію зводить до нудної херні. Тепер я бачу, що кожна акція, яку влаштовує наш брат і чудова людина Коханівський – це глибокий сон в бібліотеці…Навіть якщо не конфліктна акція – вона має бути драйвовою.

Дмитро КОРЧИНСЬКИЙ, український політик, громадський діяч, журналіст. Лідер політичної партії "Братство"

×