Зеленський може забути про другий термін, якщо посадить Порошенка – Олег Рибачук

Зеленський не стане вироком Порошенку. Судових перспектив справа не має. Всі чудово розуміють, що подається під політичним соусом. На Заході існує неписане правило: навіть якщо є майже стовідсоткові можливості посадити політичного опонента, не робити цього. Боротися маєш на виборах. Особливо, якщо це лідери опозиції, колишні прем'єри чи президенти.

Пам'ятаємо, чим закінчилися посадки Луценка, Тимошенко. Якщо Зеленському вдасться закрити Порошенка за вугілля, як Янукович посадив Юлю за газ, то з цього моменту він стане Януковичем. Такі ж будуть наслідки. Включиться таймер політичного знищення.

Порошенко сам для себе є політичним вироком. Він майже три роки як не у владі. Досі антирейтинг лишається високим. Параноя і фобія Зеленського дозволяють Порошенкові бути на виду і почуватися впливовим.

Дуже багато особистісного. Гризе образа. Як Янукович мстився Тимошенко.

Чому підписав заступник, а не генпрокурор Ірина Венедіктова? Розуміє, що нічого не буде. Ця іграшка на новорічну ялинку більше нагадує вінок на політичну могилку Зеленського.

Він обов'язково повернеться. І як тільки потрапить під арешт, Зеленський стане Януковичем. Цим точно не покращить свій рейтинг і політичні перспективи його партії. Може забути про другий термін.

Олігархічні клани отримали на власний відкуп цілі сектори економіки – енергетика, руда, транспортування газу. Світ для такого давно виробив правила. Антимонопольні комітети уважно слідкують за ними. Коли Microsoft розрісся, то його поділили на три компанії, щоб не було понад 30 відсотків впливу на економіку. А в нас Рінат Ахметов контролює 70 процентів ринку енергетики і видобутку вугілля. Потрібна ефективна робота Антимонопольного комітету, антикорупційних органів, СБУ. Служба безпеки мусить працювати за новим законом, а має роздуті повноваження і виконує політичні забаганки президента.

Через переслідування олігархів Зеленський сподівається, що його слово буде визначальним. Ідеться про лояльність до нього олігархічних груп. Але це точно не спроба встановити рівні правила гри чи зробити найбагатших українців законослухняними.

Першопричина всієї нинішньої "антиолігархічної війни" - вплинути на медіа найбагатших українців. Президент собі подобається. В нього непомірно роздуте его. Терпіти не може критики. Всі, хто з ним працював, кажуть: краще не перечити, яку б дурницю не робив. Зеленський і його команда хочуть приглушити, притиснути, змусити власників медіабізнесу бути улесливішими, і тоді у них не буде проблем з правоохоронними органами. У США теж є різні канали і на них іде не менша "рубка". Через такі інформаційні дискусії народжується істина.

Поки рейтинг у Зеленського був високий, олігархічні канали самоцензурувалися. Були нейтральніші, запрошували "Слуг народу", намагалися не чіпати президента. Але зараз ледь не щодня бачимо інформаційні вибухи. Канали розвернули свою артилерію: на ток-шоу виходять переважно критики Зеленського.

Не може воювати з усім олігархатом. У парламенті вже виробився певний алгоритм. Монобільшості немає, є два сателіти – олігархічні групи "За майбутнє" (пов'язують з олігархом Ігорем Коломойським. - Gazeta.ua) і "Довіра" (пов'язують з аграрними олігархами Андрієм Веревським і Юрієм Косюком. - Gazeta.ua). Щоб приймати важливі закони і рішення, Зеленському вони потрібні. Тому обрав вибірковий шлях – оголошують війну якомусь одному опонентові і далі намагатимуться домовитися.

Для них рейтинг – все. Заради цього вже маємо понад 30 відставок в уряді, звільнення, виключення з фракції. Що заважає, приносять у жертву. Суспільству кидають кістки, придумують "фішечки". Але коли ти вже президент, то "фішечками" рейтинг не втримаєш. Від влади суспільство очікує продуманих рішень. Основна вада команди Зеленського в очах українців – некомпетентність.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Аваков пішов у відставку, а Зеленський – війною на Ахметова: топ політичних подій року

Колишній голова Офісу президента Андрій Богдан виходить і розкладає по поличках факапи в енергетичному секторі. Реально влітку провалили закупівлю газу, вугілля. Але коли Богдан говорить, що це провина Зеленського, то лукавить. Ахметов контролює 70 відсотків ринку енергетики і працює на себе, а не думає про країну. Фірташ виставляє захмарні рахунки за транспортування газу. Це неринкові умови – немає конкуренції.

Хіба ми обираємо президента, який має бути кращим енергетиком, юристом, аграрієм чи знавцем історії та культури? Але всі горіхи летять на нього. Бо він перетягує на себе невластиві повноваження. І тоді українці боляче б'ють ногами в цю ковдру. Зеленський відкрито давав доручення уряду, ходив на наради, займався "Великим будівництвом". До чого тут президент? Ми ж не Північна Корея. А влада намагається гнути таку лінію та сподівається, що отримає шанс на перевибори. Він стає примарний. Тоді керівник фракції "слуг" Давид Арахамія вибовкує, що відбувається на їхній політичній кухні.

Так. "Слугам народу" стає все важче або майже неможливо перемогти на наступних виборах. Хочуть розвернути виборчу реформу від пропорційної з відкритими списками. Це не врятує. Мажоритарники ніколи не будуть надійним будівельним матеріалом. Ліпилися під будь-яку владу, але так само легко зраджували.

У приватних розмовах Арахамія натякав, що перед самими виборами повернуть мажоритарку. Про дострокові не йдеться. Зараз у Верховній Раді є конструкція, яка їх влаштовує. Перевибори вигідні опозиції.

Це буде 300 політичних самогубців. Люди розумітимуть, що саме ці депутати не мають шансів чесно виграти. Хочуть пролізти через мажоритарку.

"Слуги народу" нічого не зробили для побудови партії. Залишається віртуальною. Не пустила коріння по містах, областях, мовчу вже про села. Немає ідеології, час втратили. Команда Зеленського хоче переконати нас, що на наступному циклі потрібно ще раз їх обрати, бо мають реалізувати обіцянки. Але запит іде на компетентність. Це виклик для політиків. І коли на телешоу нам намагатимуться продати чергову "фішечку", "розумну силу", будемо вимогливішими.

Мрія Порошенка 2014-го була стати максимум мером Києва. Те саме з Зеленським. Ніхто не бачив у ньому конкурента. Команда Порошенка намагалася витягти в другий тур Тимошенко. За рік до виборів обов'язково з'являться якісь постаті. Над цим уже працюють штаби.

Має бути чіткий закон про президента, де будуть вказані функції його Офісу. Бо зараз не так страшний президент, як "віцепрезидент" Єрмак. Ми Зеленського хоч обрали, а керівників його Офісу і в очі не бачили. З'явилися нізвідки.

Треба вибудувати один центр виконавчої влади. Що скажеш тому прем'єрові чи міністрам, якщо Зеленський заявляє: мінятимуть їх, доки не знайдуть відповідальних. А де відповідальність того, хто міняє? Чому маємо чекати п'ять років, щоб зняти цього президента? У нас формально відповідальний прем'єр-міністр, але змушений заглядати в рот президентові. Бо злетиш з посади.

Уряд має бути під контролем парламенту. Обісралися? Вибачайте – наступні. Українці дають короткий кредит довіри. Зеленський везунчик і трохи проскочив. З усіх президентів тільки Кучма зумів відсидіти своїх два терміни, хоч і не без проблем. Всі інші злітали. У Зеленського така ж перспектива.

Росія своїх кротів любить, вирощує і просуває в українській владі. Не знаю, наскільки вона в Андрієві Єрмаку, але в Русланові Демченку (перший заступник секретаря Ради нацбезпеки і оборони. Раніше люстрований, зараз є начальником комітету з розвідки при Зеленському. За часів президентства Віктора Януковича він був його радником, куратором зовнішніх відносин України з Росією. -Gazeta.ua) – точно. Траєкторія політичного польоту показує, що умудряється бути десь близько при всіх президентах. Зараз очолює комітет розвідки. Завдяки яким якостям зараз при владі людина, яка в режимі Януковича відповідала за Харківські угоди (продовжили термін перебування російського флоту в Криму до 2042 року й допомогли РФ його захопити півострів - Gazeta.ua)?

З Єрмаком ситуація інша. Фізично постійно перебуває на Банковій. Я там теж був (у 2005-2006 роках Олег Рибачук очолював Секретаріат президента Віктора Ющенка. -Gazeta.ua), але ніколи не сидів з ранку до вечора і не супроводжував президента до туалету. Єрмак всюди височить за Зеленським, навіть на концерти з його дружиною ходить. Це нездорова штука. Кажуть, талант Єрмака в тому, що будь-яку складну проблему спрощує і говорить, що порішає. Це подобається Зеленському. Картинку світу бачить лише очима Єрмака. Це робить його вразливим на прес-конференціях. Стає очевидно, де некомпетентний. Тому реагує агресивно. Хоче, щоб ним захоплювалися всі, як Єрмак.

Західні дипломати кажуть, що росіян менше дратують поставки зброї з НАТО, ніж "Кримська платформа" (23 серпня в Києві відбувся установчий саміт "Кримської платформи". На ньогоприїхали 46 делегацій. Ініціатива має об'єднати світ навколо теми окупованого Росією півострова і сприяти його деокупації.- Gazeta.ua). Кремль лютує, що вона є і розширюється. Входять пів сотні країн, і вона легалізується через міжнародні структури як Рада безпеки ООН, ОБСЄ. Платформа дієва. Треба віддати належне Зеленському і його дипломатам. Повернули на карту питання Криму. Бо доти згадували переважно окупований Донбас.

Трохи менші успіхи дипломатії і Зеленського – на покращення стосунків з Туреччиною. Маємо військову угоду з нею. З Великою Британією – також мільярдну угоду, спільне будівництво військових катерів.

Темпи вакцинації за цей рік виросли незрівнянно. На європейській карті Україна десь у середнячках. У додаток до цього "Дія" дає можливість безперешкодно перетинати кордон із сертифікатом у телефоні. Підсміювався над Куртом Волкером (колишній спеціальний представник Сполучених Штатів в Україні. – Gazeta.ua), який показував мені свій заламінований паперовий сертифікат. Відділення бюрократії від громадян чи бізнесу – найефективніший інструмент боротьби з корупцією.

Не може зробити обіцяне. Казав, що більше не буде безвладдя, корупції, безвідповідальності Що змете стару систему влади і побудує нову ефективну модернову. Обіцяв прозорі бюджети, можливість контролювати владу. Зразу почав щось робити, а зараз домовляється з архітекторами старої системи влади – олігархами, їхніми депутатами. Людина, прийшла з-поза системи, але швидко повернулася до старих практик.

Колись Леонід Кравчук казав, що одна людина не спроможна нічого змінити в країні. У тебе має бути згуртована політична сила і команда однодумців. Звідки у нас президенти беруть кадри? Ющенко – односельчан, Янукович – із тих, з ким сидів, Порошенко – менеджерів "Рошена", Зеленський – "кварталівців" або їхніх друзів. У цивілізованому світі так не робиться. Меркель не набирала людей з вулиці, Макрон – так само. У них є політичні сили, які вирощують кадри. Несуть за них відповідальність.

Зеленський одноосібно не міг щось зробити. Але міг справді прийняти рішення, що не йде не другий термін. Тоді енергію треба було б направити на те, щоб працювати над змінами до Конституції, щоб була парламентська республіка, з'явилися нормальні партії. Аби державна машина була перебудована. Якби не хотів переобратися, то отакі єрмаки і не відбулися б.

Зовнішня помилка Зеленського – Порошенко. Європейці та американці цього не сприймуть. Друга проблема – обрання незалежного керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури. Це велика халепа для Зеленського. Він стільки разів обіцяв, що призначимо, а конкурс понад 15 місяців зривають. Саботують той самий Татаров і Офіс президента на чолі з Єрмаком. Є переможець, але з нелюбого президентові НАБУ. А їхня людина – на другому місці. От думають, як це переграти. Це вплине на міжнародну співпрацю. Який ти президент? Як тобі можна довіряти? Або брешеш, або не впливаєш на свій Офіс.

Перший – не допустити масового розпалювання війни з Росією. Щоб оті орди, що стоять на кордоні, не полізли до нас. Хоч назад ми їх відправимо в пластикових пакетах. Але загине багато і наших. Головне – зробити так, щоб для Путіна це стало неможливим.

Другий – підготуватися до того, що на голови посипляться нові реінкарнації Зеленського. Не допустити мажоритарки. Мають з'явилися партії, з яких можна було б спитати.

Третій – посилити імунну систему країни. Дати можливість українцям самим заробляти. Щоб не були постійні майдани і мітинги. Треба створити умови і не відбирати останнє. Ми – країна не колгоспів, а куркулів. Якщо не зробимо рівні умови для бізнесу, до нас ніколи не прийде великий іноземний капітал. Найкращий захист від Росії – не НАТО. Якби тут були американські, європейські компанії і вклали мільярди, ніякий Путін не поліз би. У світі величезна кількість надлишкових фінансів. А ми ніяк не створимо умови, щоб вони пішли сюди.